Справа № 344/17697/20
Провадження № 22-ц/4808/903/23
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю особи, яка подала апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Саманюк І.М., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пахара О.А., представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» адвоката Сікомаса С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми основного боргу згідно договору купівлі-продажу майна, що буде створено у майбутньому, суми штрафних санкцій, 3% річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 30 травня 2023 року у м. Івано-Франківськ, повний текст якого складено 05 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2020 року ТОВ «Інкомбуд» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми основного боргу згідно договору купівлі-продажу майна, що буде створено у майбутньому, суми штрафних санкцій, 3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконано зобов'язань за укладеним 13 грудня 2017 року між нею та ТОВ «Інкомбуд» договору №4/10/4 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, предметом якого було придбання квартири АДРЕСА_1 будівельною адресою: м. Кузнецовськ (на час розгляду справи перейменовано у м. Вараш), м-н. Перемоги,56.
Однак, ОСОБА_1 не оплачено вартість квартири в розмірі 149 000,00 грн, яку було визначено пунктом 1.2. Договору №4/10/4, та яка підлягала сплаті протягом трьох днів з моменту укладення договору.
Після введення об'єкта в експлуатацію продавець повідомив покупця про завершення будівництва та надав документи, необхідні для реєстрації права власності, передбачені п. 2.5 договору.
Незважаючи на невиконання обов'язку щодо оплати вартості квартири, ОСОБА_1 22.12.2017 року зареєструвала право власності на неї, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Оскільки станом на момент придбання та реєстрації права власності на квартиру ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , позивач в заяві про залучення до справи співвідповідача посилається на солідарний характер відповідальності подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Просили стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Інкомбуд» кошти за договором купівлі-продажу майна, яке буде створено в майбутньому №4/10/5 від 13.12.2017 року, а саме: основну суму боргу в розмірі 149 000,00 грн, штрафні санкції в розмірі 29 800,00 грн, 3% річних в розмірі 12 993,61 грн (а.с.1-3,том.1).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Інкомбуд» кошти за договором купівлі-продажу майна, яке буде створено в майбутньому №4/10/4 від 13.12.2017 року, а саме: основну суму боргу в розмірі 149 000,00 грн, штрафні санкції в розмірі 29 800,00 грн, 3% річних в розмірі 12 993,61 грн, а всього 191 793,61 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» витрати зі сплати судового збору по 1438,45 грн з кожного (а.с.97-109,том.2).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Вказує, що на виконання п.6.1.1 Договору вона сплатила внесок у розмірі 149 000 грн, що підтверджується довідкою від 14.12.2017 року, виданою товариством. Зі змісту цієї довідки ОСОБА_1 здійснила в повному обсязі оплату вартості квартири за адресою АДРЕСА_2 , площею 58,4 кв.м згідно договору купівлі-продажу майна, що буде створене в майбутньому №4/104 від 13 грудня 2017 року. Кошти позивачу внесено готівкою. Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Інкомбуд» станом на 14 грудня 2017 року відсутня, тому, зазначений об'єкт нерухомого майна є її приватною власністю, набутий у законний спосіб і жодних боргових зобов'язань перед позивачем у неї немає.
Суд не врахував, що відповідачі є засновниками (учасниками) ТОВ «Інкомбуд» і на даний час між ними, колишнім подружжям триває судовий процес щодо поділу спільного сумісного майна (цивільна справа №344/7777/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 перебуває на розгляді у Івано-Франківському міському суді). У цій справі ОСОБА_2 позовну вимогу щодо поділу спільного майна подружжя квартири за адресою АДРЕСА_2 визнає та стверджує, що вона придбана за спільні сімейні кошти. Однак у цій справі (про стягнення суми основного боргу) змінює позицію та стверджує, що не оплачували кошти за зазначений об'єкт нерухомості.
Також, в оскаржуваному рішенні не міститься інформація щодо розрахунку штрафних санкцій та 3% річних, не вказано за який період вони стягуються, в межах якого періоду.
Крім того, прохальна частина позовної вимоги стосується договору від 13.12.2017 року №4/10/5, що не відноситься до предмету спору. Суд зазначив, що це описка,однак представником позивача жодної заяви з цього питання не у судовому засіданні не подано.
Апелянт також вказує, що позивачем не подано письмової заяви про поновлення строку позовної давності, а тільки у судових дебатах на запитання суду щодо думки про наявність у справі письмової заяви про застосування строків позовної давності вказав, щоб їх поновили. Жодного процесуального документу з приводу поновлення процесуального строку суд не виносив. На думку апелянта, суд у даній справі повинен був застосувати строки позовної давності та відмовити у позові.
Апелянт звертає увагу, що судом не взято до уваги правила підсудності щодо даної справи. Так, предметом спору є стягнення з відповідачів суми основного боргу за невиконання умов договору купівлі-продажу майна, що буде створено у майбутньому, суми штрафних санкцій, 3% річних. Спір у справі стосується виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, тобто договору з приводу майнових прав на нерухоме майно, а тому він повинен розглядатись за правилами виключної підсудності, визначеної ч.1 ст.30 ЦПК України (виключна підсудність). Розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд та ч.1 ст.378 ЦПК України, що відповідає правовій позиції ВС у справі 201/12876/17 та постанові ВП ВС у справі 911/2390/18. Зважаючи на те, що завершений будівництвом об'єкт нерухомості знаходиться у Рівненській області, м.Вараш, справа згідно ч.1 ст.30 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудна ) Кузнецовському міському суду Рівненської області, а тому її слід надіслати на розгляд цьому суду.
Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.117-124,том.2).
Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Саманюк І.М., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пахара О.А., представника позивача ТОВ «Інкомбуд» адвоката Сікомаса С.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 грудня 2017 року між ТОВ «Інкомбуд» в особі директора Хромея О.І. та ОСОБА_1 укладено договір №4/10/4 купівлі-продажу майна, що буде створене в майбутньому.
Відповідно до п. 1.1 Договору покупець вносить кошти за придбання квартири АДРЕСА_3 за будівельною адресою: м. Кузнецовськ, м-н. Перемоги, 56 та оплату послуг, зазначених у цьому договорі, які нерозривно пов'язані з її створенням та введенням в експлуатацію.
Пунктом. 1.2 Договору встановлено, що вартість квартири на дату укладення договору становить 149 000 грн та визначається виходячи з проектного розміру загальної площі квартири, зазначеної в п. 1.1 цього Договору, при цьому вартість 1 кв.м на момент укладення договору становить 2200 грн. і складається з матеріалів та будівельно-монтажних робіт.
Пунктом 6.1.1 Договору сторони погодили, що внесок у розмірі 149 000 грн підлягає сплаті протягом трьох днів з моменту укладення даного договору.
Зі змісту довідки ТОВ «Інкомбуд» (за підписом директора Хромея О.І.) від 14.12.2017 року ОСОБА_1 здійснено оплату вартості квартири за адресою: АДРЕСА_2 , площею 58,4 кв.м. згідно договору купівлі-продажу майна, що буде створене у майбутньому №4/10/4 від 13.12.2017 року. Заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ «Інкомбуд» станом на 14 грудня 2017 року відсутня (том 1, а.с.30).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №148128236 від 05.12.2018 року вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності, розмір часток 1/1 на двокімнатну квартиру загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 30,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а.с.11-16).
22.12.2017 року ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності, розмір часток 1/1 на двокімнатну квартиру загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 30,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В ході розгляду справи представник та директор ТОВ «Інкомбуд» посилались на те, що розрахунку за квартиру ОСОБА_1 проведено не було. Вищевказану довідку сфальсифіковано, оскільки такої довідки директором ТОВ «Інкомбуд» не підписувалося
У зв'язку з такими доводами, за клопотанням представника позивача в даній цивільній справі судом призначалася по справі судова почеркознавча експертиза, однак 27 лютого 2023 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта Е.О.Лемак про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи №4419-Е від 22.02.2023 року у зв'язку з ненаданням досліджуваного документу експерту (а.с.39,том.2).
Як зазначала особисто ОСОБА_1 в судовому засіданні, оригінал вказаної довідки у неї відсутній, оскільки його було подано державному реєстратору для проведення реєстрації права власності на квартиру.
Із оригіналу реєстраційної справи №1450387256107, оглянутої судом, встановлено наявність таких документів: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності); дублікат квитанції про сплату 60% адміністративного збору; дублікат квитанції про сплату 40% адміністративного збору; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №109189237 від 27.12.2017 року.
Інших документів, зокрема, оригіналу довідки, виданої ТОВ «Інкомбуд» за підписом директора Хромея О.І. від 14.12.2017 року, оригінал реєстраційної справи не містить.
З Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №109189237 від 27.12.2017 року, який міститься в реєстраційній справі №1450387256107, в переліку підстав виникнення права власності державним реєстратором зазначено, окрім інших документів (які очевидно подавалися разом із заявою про реєстрацію права власності), зокрема довідка про повний розрахунок, серія та номер б/н, виданий 13.12.2017, видавник ТзОВ «Інкомбуд».
Наявну в матеріалах справи копію довідки про розрахунок датовано 14.12.2017 року.
В наданих Виконавчим комітетом Вараської міської ради (Департамент соціального захисту та гідності) на виконання ухвали суду копії реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, яка включає копії документів електронної реєстраційної справи, які було виготовлено шляхом сканування до Державного реєстру прав при формуванні заяви (том 1, а.с.194-213), міститься копія довідки, виданої ТОВ «Інкомбуд» за підписом директора Хромея О.І. від 14.12.2017 року. При цьому є відмінність дати довідки про повний розрахунок, яка вказана у витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №109189237 від 27.12.2017 року, який міститься в реєстраційній справі №1450387256107, (реєстраційна справа окремим томом, а.с. 4; том 1, а.с. 210) (дата довідки - 13.12.2017 року), та у довідці, яку було відскановано державним реєстратором до електронної реєстраційної справи (дата довідки - 14.12.2017 року (том 1, а.с.209).
А ні оригіналу довідки, виданої ТОВ «Інкомбуд» за підписом директора Хромея О.І. від 14.12.2017 року, а ні оригіналу довідки, виданої ТОВ «Інкомбуд» за підписом директора Хромея О.І. від 13.12.2017 року суду представлено не було.
Відсутність оригіналу довідки в оригіналі реєстраційної справи №1450387256107 та зміст супровідного листа виконавчого комітету Вараської міської ради (Департамент соціального захисту та гідності) вих. 1420/7100/01-31/7112 від 03.06.2022 року (том 1, а.с. 194) свідчить про те, що окремі документи, подані ОСОБА_1 разом із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, в тому числі і довідку про повний розрахунок, було відскановано державним реєстратором до електронної реєстраційної справи, а оригінали повернуто заявнику, тобто ОСОБА_1 .
Отже, копію наявної в матеріалах справи довідки ТОВ «Інкомбуд» від 14.12.2017 року суд вірно вважав не допустимим доказом на підтвердження факту виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором №4/10/4 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 13 грудня 2017 року, зокрема, факту оплати вартості квартири в розмірі 149 000,00 грн, оскільки оригіналу такого документу суду не надано, а всі процесуальні дії щодо здобуття такого оригіналу документу виявилися безрезультатними.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 стверджувала про те, що кошти на квартиру вносила готівкою в касу товариства.
Факт оплати за договором може бути підтверджений відповідними касовими документами (квитанціями, прибуткові та видаткові касові ордерами).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), у справі № 686/19271/19.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позивач не довела належними та допустимими доказами оплату вартості квартири.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.1 Договору №4/10/4 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 13 грудня 2017 року у випадку порушення покупцем термінів сплати і розмірів цільових внесків, передбачених даним Договором згідно п. 6.1, з урахуванням п. 5.2 даного Договору, Покупець за вимогою Продавця виплачує штрафні санкції у розмірі 1 (один) % від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 20 % від розрахункової вартості квартири.
Борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Інкомбуд» за Договором №4/10/4 складає 149 000 грн.
Таким чином, сума штрафних санкцій складає 29 800 (149 000 грн х20%) грн.
Прострочення обов'язку по оплаті з 17 грудня 2017 року станом на день подання позовної заяви складає 1061 днів.
Отже, 3% річних складає 12 993,61 (149 000х0,03х1061) грн.
Цей розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачкою не спростовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не поновив строк позивної давності, встановивши, що такий пропущено на один день, допустив порушення норм матеріального права, тому рішення підлягає скасуванню з відмовою у позові з підстав застосування строку позовної давності , не приймаються апеляційним судом.
Так, договір між сторонами укладений 13 грудня 2017 року, згідно п. 6.1.1 договору внесок у розмірі 149 000 грн підлягає сплаті протягом трьох днів з моменту укладення даного договору, тобто останнім днем оплати було 16 грудня 2017 року.
Судом зазначено у рішенні, що з 17 грудня 2017 року розпочався перебіг строку позовної давності і сплив такий строк 17 грудня 2020 року о 23.59 год.
Позовну заяву ТОВ «Інкомбуд» до суду датовано 16 грудня 2020 року (а.с.3,том.1), а відправлено поштою 18 грудня 2020 року.
Ведповідачкою ОСОБА_1 суду першої інстанції подана заява про застосування строку позовної давності.
Представник позивача у судовому засіданні усно заявив про поновлення пропущеного строку позовної давності, як пропущеного з поважних причин, що перевірено апеляційним судом.
Суд першої інстанції, не повертаючись зі стадії судових дебатів до розгляду справи по суті спору, ухвалив рішення, в мотивувальній частині якого навів підстави для поновлення строку позовної давності, як пропущеного з поважних причин, а саме підписання позовної заяви директором ТОВ «Інкомбуд» 16 грудня 2020 року та незначний пропуск строку позовної давності.
За змістом загальних норм права, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (відповідно до статті 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
За змістом частини п'ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Разом з тим, пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.
Отже, відмовити у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності можна лише за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав, унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасно подати позов, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Верховний Суд зауважує, що закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення строку позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням доводів та поданням належних і достовірних доказів, так і від інших учасників справи. Водночас незаявлення такого клопотання не є підставою для автоматичної відмови в позові, оскільки для дослідження поважності пропуску строку позовної давності достатньо й пояснення позивача, а не письмової заяви.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 17.03.2021 у справі № 306/1549/15-ц (№ в ЄДРСР 95654107).
Виходячи із закріплених цивільним законодавством принципів добросовісності, розумності та справедливості, приймаючи до уваги незначний пропуск строку позовної давності за захистом порушеного права, враховуючи те, що обоє відповідачів є учасниками юридичної особи-позивача, які, набувши у спільну сумісну власність квартиру, не сплатили її вартість, суд вірно прийняв до уваги процесуальну поведінку сторін та справедливо на підставі частини 5 статті 267 ЦК України, захистив порушене право позивача, визнавши причини пропуску строку позовної давності поважними та такими, що не можуть вважатися підставою відмови в позові.
Перевіряючи доводи апелянта в частині порушення судом норм процесуального законодавства щодо порушення правил виключної підсудності розгляду справи, то колегія суддів враховує наступне.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Разом із тим, відповідно до статті 378 ЦПК України Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Відповідачами у спорі не ставилось питання про непідсудність спору Івано-Франківському міському суду, зокрема і відповідачкою ОСОБА_1 клопотання про передачу справи Кузнєцовському міському суду Рівненської області не подавалось.
Із матеріалів справи встановлено, що між сторонами фактично виник спір про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, тому вказаний спір вирішений за місцем реєстрації та проживання відповідачів у справі (а.с.35, т.1).
З огляду на положення частини 2 статті 378 ЦПК України суд апеляційної інстанції не має підстав для скасування судового рішення у зв'язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, стягнувши солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Інкомбуд» коштів за договором купівлі-продажу майна, яке буде створено в майбутньому №4/10/4 від 13.12.2017 року у розмірі 191 793,61 грн, що складається з основної суму боргу в розмірі 149 000,00 грн, штрафні санкції в розмірі 29 800,00 грн, 3% річних в розмірі 12 993,61 грн.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374,375,381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
В.Д.Фединяк
Повний текст постанови 20 жовтня 2023 року.