Справа № 128/3168/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року місто Вінниця
ицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В позовній заяві, яка подана у новій редакції на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2022 про залишення позову без руху, викладено наступну позицію.
27.06.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Відповідач з 04.10.1999 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним видом економічної діяльності відповідача є роздрібна торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів - 45.32. За період перебування у шлюбі з 2013 року позивачка допомагала відповідачу у здійсненні господарської діяльності по придбанню та реалізації деталей та приладів для автотранспортних засобів. Під час шлюбу сторін ними спільно нажито та придбано за спільні кошти майно, зокрема: автомобіль марки «Subaru» моделі «Autback», 2012 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) номер НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», 1997 року випуску, жовтого кольору, шасі (кузов, рама) номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», 1998 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .. Згідно висновку експертного дослідження №98Е-11/2022 від 12.11.2022 середня ринкова вартість автомобілів: марки «Subaru» моделі «Autback», 2012 року випуску станом на 12.11.2022 становить 452060,00 грн.; «Ford» моделі «Transit», 1997 року випуску, становить 98370,00 грн.; «Ford» моделі «Transit», 1998 року випуску, становить 116287,50 грн.. Оскільки домовленості між позивачем та відповідачем про поділ майна не досягнуто, позивачка звернулася із даним позовом до суду. На підставі вищевикладеного просить стягнути із відповідача на її користь грошову компенсацію половини вартості вказаних транспортних засобів в сумі 333391,75 грн., а також судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в сумі 6667,19 грн., 8494,65 грн. за проведення експертизи та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 41-45).
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Мишковською Т.М. подано письмові пояснення щодо пред'явленого позивачкою ОСОБА_1 позову (а.с. 80-83), в яких зазначається наступне.
Щодо транспортних засобів, які були придбанні під час шлюбу повідомляє таке. Автомобіль «Subaru Autback», 2012 року випуску, було продано 08.09.2022 і оформлено договір купівлі-продажу №0541/2022/3384875 у ТСЦ МВС 0541 РСЦ ГСУ МВС у Вінницькій області. Про даний продаж позивач знала і не заперечувала щодо продажу, оскільки на той час сторони проживали разом та вели спільне господарство, кошти витрачали на спільні потреби сім'ї. Шлюб між сторонами було розірвано 28.11.2022 (справа №128/2337/22), а позовну заяву про розірвання шлюбу позивачем було подано до суду 06.10.2022. Це доводить, що сторони проживали однією сім'єю. Окрім того, з постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2022 у справі №127/24506/22 вбачається, що «згідно з протоколом, 19.10.2022 о 18-50 год. ОСОБА_1 умисно вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру (ображала нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою) та фізичного характеру (наносила удари по обличчю). В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнала та суду повідомила, що проживає у найманій квартирі разом зі своїм чоловіком та двома неповнолітніми дітьми». Дане доводить факт того, що станом на 19.10.2022 сторони проживали разом. Окрім того, факт спільного проживання сторін доводиться актом Управляючої компанії «Господар люкс» від 14.04.2023, в якому зазначається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 до 01.11.2022. Таким чином, вказаний транспортний засіб вибув з загального обсягу майна подружжя з їх спільної волі під час перебування у шлюбі, а відтак не підлягає поділу в даній справі.
Автомобіль «Ford Transit», 1997 року випуску, придбано у неробочому стані за ціною 5000,00 грн., відповідно до довідки ТСЦ 0546 №31/2/0545-476 від 19.04.2023. Даний транспортний засіб придбавався з метою використання його як «донора» для ремонту робочого автомобіля Ford моделі Transit, 1998 року випуску, власником якого також є ОСОБА_2 .. Тобто, частини транспортного засобу марки «Ford Transit», 1997 року випуску, які були придатні і робочі - використовувалися для ремонту автомобіля марки «Ford Transit», 1998 року випуску, оскільки сам транспортний засіб марки «Ford Transit», 1997 року випуску, не підлягав ремонту, всі основні вузли його непридатні для експлуатації, що унеможливлює його відновлення і ремонт, а їх заміна фінансово не була раціональна, так як вартість нових запчастин значно перевищують вартість всього транспортного засобу. При цьому, про те, що транспортний засіб був придбаний з пошкодженнями вказано у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в розділі особливі відмітки - «авто після ДТП», копія свідоцтва про реєстрацію подавалася позивачем. А відтак, це доводить обізнаність позивача із вказаною обставиною. Станом на момент розірвання шлюбу, частина даного автомобіля була знищена корозією, а інша частина запчастин використана для ремонту іншого автомобіля, який є у власності ОСОБА_2 .. У зв'язку із викладеним, вказаний транспортний засіб було знято з обліку за вибраковкою. Це означає, що даний автомобіль не придатний для експлуатації та його подальша постановка на облік неможлива. Відтак, оцінювати його, як транспортний засіб не є можливим.
Автомобіль «Ford Transit», 1998 року випуску, використовується ОСОБА_2 в роботі та побуті. При цьому, зазначає, що дочка сторін - ОСОБА_4 , проживає разом із батьком, тобто відповідачем, а мати не надає матеріальної допомоги на її утримання, участі у вихованні дитини не приймає, проживає за кордоном і не спілкується із дитиною. З огляду на це просить суд відступити від засад рівності часток подружжя та залишити транспортний засіб відповідачу для можливості заробляти кошти на своє утримання та утримання спільної із позивачкою дитини. Щодо доказів вартості спірного майна, то зазначає, що, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка надала суду, як основний доказ вартості транспортних засобів - висновок автотоварознавчої експертизи №97Е-11/22 від 12.11.2022. Даний висновок було складено на підставі інформації, яку було надано позивачем, яка не в повній мірі відповідає дійсності або експерту було надано не всю відому інформацію щодо транспортних засобів. Доступу до транспортних засобів експерт не отримував і з відповідачем не зв'язувався для цього. Тобто, експертом не було оглянуто транспортні засоби, не зафіксовані показники одометра, не встановлена комплектність, технічний стан, умови зберігання та експлуатації, що є грубим порушенням «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», на яку експерт послався як на нормативне та довідникове джерело інформації використане під час дослідження. Окрім того, експерт у висновку встановив середню вартість автомобіля марки «Subaru Autback», 2012 року випуску, в розмірі 452060,00 грн. (сторінка 5 висновку), а на сторінці 7 висновку експерт визначає середню вартість вказаного автомобіля в сумі 116287,50 грн., що є суперечливим. Вказане ставить під сумнів правдивість, законність та правильність висновку експерта та прийняття його належним та допустимим доказом, який не може бути використаний для підтвердження тих чи інших обставин.
На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Огородником О.М. в порядку ст. 43 ЦПК України подано додаткові письмові пояснення (а.с. 97-98), в яких зазначається наступне.
Відповідач вказує, що автомобіль «Subaru Autback», 2012 року випуску, було продано 08.09.2022 і оформлено договір купівлі-продажу 0541/2022/3384875 у ТСЦ МВС 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області. Про даний продаж позивач знала і не заперечувала щодо продажу, оскільки на той час сторони проживали разом і вели спільне господарство, кошти витрачали на спільні потреби сім'ї. Однак позивач зазначає, що згоди на продаж автомобіля не давала, оскільки на той час перебувала за кордоном. Відповідач здійснив відчуження спільного сумісного майна подружжя - автомобіля, проти волі іншого з подружжя, без її згоди, внаслідок чого на даний час власником вказаного автомобіля є ОСОБА_5 .. Тому позивач вважає, що вартість відчуженого автомобіля має бути врахована при поділі і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути компенсацію 1/2 частки вартості цього автомобіля. Щодо автомобілів «Ford Transit», 1997 року випуску, та «Ford Transit», 1998 року випуску, то позивач також приймала участь у ремонтах даних автомобілів і відповідач при знятті з реєстрації автомобіля «Ford Transit», 1997 року випуску, продав його без згоди позивача. Щодо перебування на утриманні відповідача дочки сторін ОСОБА_4 , ненадання позивачкою матеріальної допомоги на її утримання, то між сторонами укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 29.11.2022, згідно якого було встановлено місце проживання дитини разом із матір'ю. Окрім того, визначено право батька зустрічатися з дитиною за місцем проживання батька. Відповідно до скріншотів із месенджера «Вайбер» вбачається, що позивачка витрачала на потреби сім'ї та дитини кошти коли перебувала у м. Вінниці. Також підтверджується, що позивачка зустрічалася із дитиною. Тобто, позивачка бере участь у житті дочки.
Ухвалою суду від 28.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, визначено недоліки позову, порядок та строк їх усунення (а.с. 36).
Ухвалою суду від 11.01.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 60).
Ухвалою суду від 08.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 141).
Ухвалою суду від 19.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 150).
В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, представниками сторін подано до суду заяви, в яких вони просили провести розгляд справи у їх відсутності, підтримали позиції, викладені у позовній заяві, письмових поясненнях.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що сторони з 27.06.2013 переували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6), який рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28.11.2022 у справі №128/2337/22 розірвано (а.с. 7).
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами набуто у власність майно, а саме: автомобіль марки «Subaru» моделі «Autback», 2012 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) номер НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», 1997 року випуску, жовтого кольору, шасі (кузов, рама) номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», 1998 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) номер НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , які були зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 та даний факт не заперечується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення містить і стаття 368 ЦК України.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Предметом даного позову є стягнення із відповідача на користь позивачки грошової компенсації половини вартості спірного майна автомобілів в сумі 333391,75 грн., розмір якої визначено висновком експертного дослідження №97Е-11/2022 (а.с. 12-17), що наданий судовим експертом ТОВ «Експертно-юридична фірма «Соломон» М.С. Івасиком.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 79, 80 ЦПК України).
Частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
У поданому до суду позивачкою ОСОБА_1 висновку експертного дослідження №97Е-11/2022 від 12.11.2022, що виготовлений на замовлення позивачки ОСОБА_1 (а.с. 12-17) не міститься відомостей, що даний висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, враховуючи те, що поданий позивачкою ОСОБА_1 висновок експерта складено із порушеннями приписів ч. 5 ст. 106 ЦПК України, суд оцінює його критично та доходить висновку, що даний висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом вартості спірного майна, на підтвердження чого позивачкою заявлено позовну вимогу про стягнення із відповідача половини його вартості як спільного майна подружжя.
Правова позиція з вказаного питання, щодо допустимості висновку експерта, складеного на замовлення сторони, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
Разом із тим, суд зазначає, що позивачкою та її представником не заявлялося клопотань про призначення судом автотоварознавчої експертизи для визначення вартості спірного майна.
Суд не бере до уваги докази подані сторонами щодо їх участі в утриманні та вихованні їх спільної неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , оскільки дані докази не стосуються предмету даного позову, отже не підтверджують та не спростовують позиції сторін у справі про поділ майна подружжя.
З огляду на вищевикладене, суд, розглядаючи справу в межах заявлених позивачкою вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою у відповідності до ст. 81 ЦПК України не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами порушення її права. Адже в силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 102, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , мешканка АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , мешканець АДРЕСА_3 .
Суддя Шевчук Л.П.