ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №640/5291/22
адміністративне провадження № К/990/392/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Київської міської ради
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року (головуючий суддя - Пащенко К.С.)
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)
у справі №640/5291/22
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішень.
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 03 лютого 2022 року №4180/4221 «Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради» (далі - Рішення №4180/4221);
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 03 лютого 2022 року №4179/4220 «Про організацію управління районами в місті Києві на період до формування виконавчих органів районних у місті Києві рад» (далі - Рішення №4179/4220).
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийняті Радою із порушеннями процедури та всупереч вимогам Конституції України, Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України від 15 січня 1999 року №401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ».
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 03 лютого 2022 року №4180/4221 "Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради" та №4179/4220 "Про організацію управління районами в місті Києві на період до формування виконавчих органів районних у місті Києві рад".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради понесені ним витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1 984,80 грн.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Рада звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. 03 лютого 2022 на пленарному засіданні сесії Київської міської ради IX скликання прийнято рішення № 4179/4220 "Про організацію управління районами в місті Києві на період до формування виконавчих органів районних у місті Києві рад" (адреса посилання: https://kmr.gov.ua/uk/content/rishennya-kyyivskoyi-miskoyi-rady-5923).
2. Відповідно до Рішення №4179/4220 Рада вирішила:
1) встановити, що на період формування виконавчих органів районних в місті Києві рад повноваження органів місцевого самоврядування на території адміністративних районів міста Києва здійснюються утвореними Київською міською радою структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідних районів міста Києва;
2) виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) після створення та державної реєстрації структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідних районів міста Києва:
2.1. забезпечити утворення у структурі структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідних районів міста Києва управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, необхідних для ефективного виконання повноважень органів місцевого самоврядування в районах міста Києва;
2.2. вжити заходів щодо комплектування кадрами структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідних районів міста Києва;
2.3. унесення на розгляд Київської міської ради проєкт рішення Київської міської ради щодо передачі до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) комунального майна територіальної громади міста Києва, переданого районним в місті Києві державним адміністраціям рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та іншими актами Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також того, що перебуває у сфері управління районних в місті Києві державних адміністрацій;
2.4. вжиття організаційно-правових заходів щодо передачі районними в місті Києві державними адміністраціями структурним підрозділам виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідних районів міста Києва документації, матеріально-технічної бази, необхідних для виконання повноважень органів місцевого самоврядування;
2.5. звернення до Кабінету Міністрів України щодо вирішення відповідно до статті 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» питань фінансового забезпечення діяльності районних в місті Києві державних адміністрацій за рахунок Державного бюджету України, а також закріплення за ними на праві управління майна, що є державною власністю;
2.6. привести власні акти у відповідність з цим рішенням;
2.7. підготувати та подати на розгляд Київської міської ради зміни до рішень Київської міської ради, що випливають із цього рішення.
3) Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вжити заходів щодо забезпечення функціонування районних в місті Києві державних адміністрацій до вирішення Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» питань фінансового забезпечення діяльності районних в місті Києві державних адміністрацій за рахунок Державного бюджету України, а також закріплення за ними на праві управління майна, що є державною власністю.
4) Офіційно оприлюднити це рішення Київської міської ради у встановленому законодавством України порядку.
5) Це рішення набирає чинності з дня його прийняття, крім пункту 1 цього рішення, який набирає чинності із моменту видання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про готовність здійснення структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідних районів міста Києва повноважень органів місцевого самоврядування на території адміністративних районів міста Києва.
6) Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв'язків та постійну комісію Київської міської ради з питань регламенту, депутатської етики та запобігання корупції».
3. Також 03 лютого 2022 року на пленарному засіданні сесії Київської міської ради IX скликання прийнято рішення № 4180/4221 "Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради", згідно з яким:
1) Київська міська рада вирішила утворити:
1.1. Департамент Голосіївського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.2. Департамент Дарницького району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.3. Департамент Деснянського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.4. Департамент Дніпровського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.5. Департамент Оболонського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.6. Департамент Печерського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.7. Департамент Подільського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.8. Департамент Святошинського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.9. Департамент Солом'янського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
1.10. Департамент Шевченківського району міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
2) Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):
2.1. здійснити організаційно-правові заходи щодо утворення структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначених у пункті 1 цього рішення.
2.2. розробити та подати до Київської міської ради на затвердження положення про структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначені у пункті 1 цього рішення.
2.3. затвердити структуру структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначених у пункті 1 цього рішення.
2.4. підготувати та подати на розгляд Київської міської ради зміни до рішень Київської міської ради, що випливають з цього рішення.
2.5. привести свої акти у відповідність із цим рішенням.
3) Доручити структурним підрозділам виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначеним у пункті 1 цього рішення, реалізовувати окремі повноваження, визначені положеннями про них та передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», здійснення яких не покладено на інші департаменти, апарат, управління, служби виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
4) Київському міському голові:
4.1. затвердити граничну чисельність, штатні розписи структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначених у пункті 1 цього рішення, після погодження з Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
4.2. забезпечити:
- визначення переліку майна територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), переліку підприємств, установ, організацій територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- розробку та подання Київській міській раді проєкту рішення про передачу об'єктів, зазначених у абзаці 2 цього пункту, до сфери управління виконавчих органів, зазначених у підпунктах 1.1-1.10 пункту 1 цього рішення.
5) Доповнити структуру виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджену рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2014 року №741/741 «Про упорядкування діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», пунктами 31 - 40 такого змісту:
« 31. Департамент Голосіївського району міста Києва.
32. Департамент Дарницького району міста Києва.
33. Департамент Деснянського району міста Києва.
34. Департамент Дніпровського району міста Києва.
35. Департамент Оболонського району міста Києва.
36. Департамент Печерського району міста Києва.
37. Департамент Подільського району міста Києва.
38. Департамент Святошинського району міста Києва.
39. Департамент Солом'янського району міста Києва.
40. Департамент Шевченківського району міста Києва.».
6) У пункті 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2014 року №741/741 «Про упорядкування діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» цифри « 2650» замінити цифрами « 6601».
7) Взяти до відома, що реалізація цього рішення буде відбуватись відповідно до окремих рішень Київської міської ради.
8) Офіційно оприлюднити це рішення у встановленому порядку.
9) Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв'язків та постійну комісію Київської міської ради з питань регламенту, депутатської етики та запобігання корупції».
4. Вважаючи протиправними вказані рішення Київської міської ради, ОСОБА_1 звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого права як член територіальної громади, дійшов висновку про порушення його прав, свобод та інтересів. Вказав, що будь-який з членів територіальних громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб'єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.
6. Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо протиправності рішень №4180/4221 та №4179/4220 внаслідок порушення відповідачем процедури розгляду проектів цих рішень, визначеної Регламентом Київської міської ради (далі - Регламент). Зазначили, що спірні рішення прийняті Радою всупереч приписам частини четвертої статті 15 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації", статей 25, 26 та частин четвертої, шостої статті 34 Регламенту, та статті 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. У касаційній скарзі відповідач зазначає про застосування норми права без урахування правових висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 15 листопада 2016 року (справа №800/301/16), Верховним Судом у постановах від 23 листопада 2020 року (справа №826/3508/17), від 10 червня 2021 року (справа №757/12159/17-а), від 26 березня 2020 року (справа №305/536/17), Великою Палатою Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №803/413/18), від 13 березня 2019 року (справа №1917/1188/2021(№826/1291/117), від 20 березня 2019 року (справа №817/2297/14).
8. На думку представника скаржника, ОСОБА_1 у своєму позові не навів жодних доводів на обґрунтування того, які саме його права (індивідуально виражені), як члена територіальної громади міста Києва, були порушені спірними рішеннями. У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способом, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
9. Скаржник наголосив, що право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтоване. Таке порушення має бути реальним, стосуватись індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, звертаючись до суду із позовом про скасування акту суб'єкта владних повноважень, позивач має обґрунтовувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
10. У касаційній скарзі зазначено, що позивач, як депутат Київської міської ради, використав своє право на участь у підготовці проектів спірних рішень, внесенні їх до порядку денного та подальшому їх розгляді. У свою чергу, чинним законодавством не передбачено, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси цієї ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва. Спірні рішення є організаційно-розпорядчими актами суб'єкта владних повноважень, який стосується зміни в структурній організації виконавчого органу та організацію управління районами в місті Києві на період до формування виконавчих органів районних в місті Києві рад.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
12. Касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
13. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку щодо часткової обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження з огляду на наступне.
14. Спірні правовідносини склалися з приводу оскарження депутатом Київської міської ради IX скликання рішень Київської міської ради щодо управління районами територіальної громади.
15. На думку позивача, у зв'язку з допущенням Радою порушеннями процедури розгляду та опублікування проектів спірних рішень, він був обмежений у належному здійсненні власних повноважень депутата Київської міської ради, забезпечення його участі у діяльності місцевої ради і прийнятті місцевою радою рішень та захисту інтересів територіальної громади міста Києва у питанні управління районами.
16. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про наявність порушеного права позивача як члена територіальної громади. Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок помилковим.
17. В контексті завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
18. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
19. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
20. У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.
21. Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень.
22. Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року (справа №814/152/18).
23. У рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
24. Верховний Суд констатує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.
25. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, про що неодноразово було зазначено Верховним Судом, зокрема у постановах від 03 березня 2020 року у справі №331/5314/16-а (2-а/331/148/2016), від 15 квітня 2020 року у справі №712/11800/17, від 11 листопада 2021 року у справі №640/13941/20.
26. У спірних правовідносинах, позивач наголошує на недоотриманні відповідачем процедури прийняття спірного рішення.
27. Колегія суддів Верховного Суду також зазначає, що правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон №280/97-ВР) та Законом України від 11 липня 2002 року №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон №93-IV).
28. З аналізу положень указаних законів випливає, що депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю.
29. Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.
30. Водночас депутат місцевої ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
31. Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно із статтею 10 Закону №280/97-ВР, є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом №280/97-ВР та іншими законами, а отже, й наділені в силу закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.
32. Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) у суді може бути реалізоване шляхом представництва. Водночас депутат місцевої ради не уповноважений представляти в судах інтереси такої ради або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
33. Аналогічну правову позицію було висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/413/18, від 13 березня 2019 року у справі №917/1188/12, від 20 березня 2019 року у справі №817/2297/14 та постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року №305/536/17, від 10 червня 2021 року у справі №305/536/17. Однак, судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин вказані правові висновки застосовані не були.
34. Таким чином, є необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про порушення Радою прав та інтересів депутата Київської міської ради IX скликання рішень Київської міської ради ОСОБА_1 як члена територіальної громади, шляхом прийняття спірних рішень.
35. Також Верховний Суд наголошує, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішень, котрі оскаржуються. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених рішень.
36. Вказана правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17.
37. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом як депутат Київської міської ради IV скликання, Верховний Суд зазначає про відсутність у нього матеріально-правової заінтересованості в даному спорі та про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог у цій справі, оскільки депутат місцевої ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах.
38. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень
39. У свою чергу, Верховний Суд зазначає, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16, в постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №826/3508/17, не можуть бути застосовані у даній справі. Спірні правовідносини та правовідносини, що склались у вказаних справах, не є подібними: у справі №800/301/16 предмет спору є дії Верховної Ради України щодо розгляду проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України; у справі №826/3508/17 правовідносини склались з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення.
40. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
41. Таким чином, підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, у повному обсязі встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 10 Закону №280/97-ВР,що призвело до ухвалення незаконних рішень.
42. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
43. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/5291/22 - скасувати.
Ухвалити у справі №640/5291/22 нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
А.В. Жук,
Судді Верховного Суду