ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 120/1929/20-а
адміністративне провадження № К/9901/12528/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №120/1929/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 (головуючий суддя Бошкова Ю.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 (головуючий суддя Мацький Є.М., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2020 №0000405304 та №0000385304.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з касаційною скаргою до Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі №120/1929/20-а за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
До суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою суду від 16.10.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 17.10.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з'ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту, є фактичне здійснення господарської операції платником податків. У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами. Як вказує позивач, товар поставлявся насипом автомобільним та залізничним транспортом на умовах DAP «поставка в місці»: назва Елеватора ТОВ «TIC-Зерно» - надалі Елеватор у відповідності із правилами «Інкотермс-2010». На підтвердження факту постачання товару до перевірки було надано видаткові накладні, складські квитанції, акти приймання-передачі, товаро-транспортні накладні.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається податковий орган, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправними та підлягають скасуванню. Суди вказали, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у запереченнях та акті перевірки обставин щодо непідтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає застосування судами норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, судові рішення прийняті без повного з'ясування обставин у цій справі. Як вважає відповідач, висновки судів про товарність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними та іншими документами - не можна визнати повними, всебічними і обґрунтованими. На переконання відповідача, у цій справі не підтверджується здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання товару. Крім іншого, відповідач зауважує, що суд апеляційної інстанції у судовому рішенні посилається на Закон України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність. З огляду на викладене, відповідач просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішення судів попередніх інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Товариством зазначено, що висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентом не відповідає дійсності, адже такі операції підтверджені усіма необхідними первинними документами. Також позивач вказав, що недотримання його контрагентом податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для останнього, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДПС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року за результатами якої складено акт перевірки від 20.12.2019 №14/28-10-53-04/36328597 (т.1, а.с.17-56).
Згідно з Актом перевірки, контролюючим органом зроблено висновки щодо порушення ТОВ «Агропросперіс Трейд» п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, абз. «б» та «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, п. 4 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289 в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за вересень 2019 року на суму 2000075 грн.; виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період вересень 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 65122 грн., завищено суму від'ємного значення за вересень 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 504807 грн.
За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000405304, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 504807грн. та №20000385304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2000075грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1000038грн. (т.1, а.с.11-16).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Агропросперіс Трейд" до Державної податкової служби України подано адміністративну скаргу.
Рішенням Державної податкової служби України від 27.03.2020 №11358/6/99-00-08-05-03-06 адміністративна скарга задоволена частково, скасовано податкові повідомлення-рішення в частині непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між скаржником та ТОВ «АГРОСВІТ-ЖИТОМИР» (т.1, а.с.114-119).
ТОВ "Агропросперіс Трейд" не погодилося з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями в частині зменшення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення щодо взаємовідносин з ПП "Окко-Бізнес Контракт", оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України.
28.05.2020 Офісом великих платників податків винесено нові податкові-повідомлення рішення щодо взаємовідносин ТОВ «Агропросперіс Трейд» та ПП "Окко-Бізнес Контракт":
податкове повідомлення-рішення №0002755304 на підставі акта перевірки від 20.12.2019 №14/28-10-53-04/36328597 та висновку за результатами розгляду заперечень від 09.01.2020 №1/28-10-53-04/36328597 з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 27.03.2020 №11358/6/99-00-08-05-03-06 - зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за вересень 2019 року в сумі 193547грн.;
податкове повідомлення-рішення №0002735304 на підставі акта перевірки від 20.12.2019 №14/28-10-53-04/36328597 та висновку за результатами розгляду заперечень від 09.01.2020 №1/28-10-53-04/36328597 з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 27.03.2020 №11358/6/99-00-08-05-03-06 - зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1620618 грн. (т.2, а.с.150-153).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, за результатами перевірки встановлено, що господарська операція між ТОВ «Агропросперіс Трейд» та ПП "Окко-Бізнес Контракт" не відбулася, відсутнє придбання або виробництво (вирощування) ідентифікованої сільськогосподарської продукції по документально оформленим ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку при декларуванні взаємовідносин ПП "Окко-Бізнес Контракт". Суму податкового кредиту зменшено у зв'язку з тим, що неможливо встановити кінцевого виробника сільськогосподарської продукції по ланцюгу постачання. Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентом.
На підставі матеріалів справи судами з'ясовано, що передумовою виникнення взаємовідносин ТОВ «Агропросперіс Трейд» та ПП "Окко-Бізнес Контракт" слугували укладені сторонами договори поставки від 28.08.2019 №П4-6849-28-08- 2019, №П4-6693-20-08-2019 від 20.08.2019 (т.1, а.с.120-127), від 17.09.2019 №П3-7054-17-09-2019 (т.2, а.с.25-28).
Згідно умов договорів, товар має поставлятися насипом автомобільним та залізничним транспортом на умовах DAP "поставка в місці": назва Елеватора ТОВ "TIC-Зерно" (надалі Елеватор) у відповідності із правилами "Інкотермс-2010". У випадку розбіжностей умов цього Договору з правилами "Інкотермс - 2010" пріоритет мають умови Договору. Транспортна накладна заповнюється постачальником згідно інструкцій Покупця.
Суд першої інстанції вказав, що на підтвердження факту постачання «пшениці» до перевірки ТОВ «Агропросперіс Трейд» було надано видаткові накладні (згідно опису аркушів справи).
Перевезення зерна до Порту Південний TOB «ТІС Зерно» було забезпечено вантажним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними (згідно опису аркушів справи).
Відповідно до договору поставки від 17.09.2019 №ПЗ-7054-17-09-2019, укладеного між «Агропросперіс Трейд" та ПП "Окко-Бізнес Контракт", поставка відбувається на умовах EXW «франко елеватор»: назва Елеватора Агродар-Бар ТОВ, у відповідності із правилами «Інкотермс-2010». Поставка відбувається шляхом переоформлення товару на елеваторі від Постачальника до Покупця.
Відповідно до актів приймання-передачі АБ 190000192 від 18.09.2019 (т.2, а.с.23); АБ 190000193 від 18.09.2019 (т.2, а.с.20); АБ 190000191 від 18.09.2019 (т.2, а.с.17) судом досліджено факт реалізації товару на користь ТОВ «Агропросперіс Трейд".
Оплата за поставлений товар проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (згідно опису аркушів справи).
Відповідач мотивував правомірність прийнятих податковим органом рішень тим, що до перевірки не надано документів щодо транспортування с/г продукції від ПП "Окко-Бізнес Контракт" до місця призначення ТОВ «ТІС-Зерно» .
Суд апеляційної інстанції вказав, що висновки Акту перевірки про ненадання до перевірки документів щодо транспортування с/г продукції від ПП "Окко-Бізнес Контракт" до місця призначення, вказаного в договорі, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі документи не є первинними документами, визначеними нормами чинного податкового законодавства, і не можуть вимагатись у позивача. Факт придбання ТМЦ відповідачем під сумнів не ставиться, а транспортування ТМЦ від ПП "Окко-Бізнес Контракт" до ТОВ "Агропросперіс Трейд" підтверджено усіма доданими до перевірки та матеріалів справи раніше дослідженими первинними документами.
Крім того, у матеріалах справи містяться портові реєстри ТОВ «ТІС-Зерно», які підтверджують факт прийняття ТМЦ від ПП "Окко-Бізес Контракт" для передачі ТОВ "Агропросперіс Трейд" (т.3, а.с.63-68).
Судами також досліджено і факт реалізації придбаних ТМЦ у ПП "Окко-Бізес Конракт", що підтверджується наявними в матеріалах справи митними деклараціями, сертифікатами походження та реєстром відгрузки на судно (а.с. 39-62, 64-77, т. 3).
Таким чином, реальність господарських операцій позивача з його контрагентом ПП "Окко-Бізес Конракт" підтверджуються наявними в матеріалах справи договорами, проведеними розрахунками, податковими накладними, виписаними у відповідності до вимог ПК України. Доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну або часткову поставку робіт (послуг) відповідачем суду не надано.
Поряд з цим, суд першої інстанції з'ясував обставини щодо проведення зустрічної звірки ПП "Окко-Бізес Контракт" по взаємовідносинах з його контрагентами з питань можливості здійснювати транспортування ТМЦ. Податковий орган вказав, що такі перевірки не проводились, а висновки зроблені на підставі співставлення податкової інформації.
Доводи/мотиви відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин ґрунтуються виключно на інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання.
Важливо вказати, що відповідач не посилається на докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність позивача щодо протиправної поведінки його контрагентів.
Суд зауважує, що відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №120/1010/20-а).
Переглядаючи судові рішення у порядку касаційного оскарження, суд касаційної інстанції з'ясував, що Акт перевірки не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо позивача - для встановлення судом фактів, які б свідчать про обізнаність платника податків щодо поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними. Також, податковий орган не надав інформацію про наявність вироків за кримінальним провадженням щодо контрагентів по ланцюгу постачання. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкового-повідомлення рішення.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
У цій справі суди встановили, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу, які зазначені в акті перевірки. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом. Ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цим постачальником.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.
У свою чергу, обставини щодо виявлених порушень повинні підтверджуються належними та допустимими доказами з покликанням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством.
Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Верховний Суд вбачає, що доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Верховний Суд також вказує, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).
Крім того, Суд відзначає, що апеляційний суд мотивував своє рішення посилаючись на Податковий кодекс України, основний законодавчий акт, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками залишити без задоволення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021у справі №120/1929/20-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду