УХВАЛА
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №480/12353/21
адміністративне провадження №К/990/33956/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 480/12353/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - відповідач 3), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 164 від 13 вересня 2021 року про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички прокурором Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 408к від 19 жовтня 2021 року про звільнення позивачки з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури;
- поновити в органах прокуратури на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської обласної прокуратури з 23 жовтня 2021 року;
- допустити до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2021 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі з розрахунку середньоденної заробітної плати.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі 480/12353/21 позов ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №164 про неуспішне проходження прокурором Конотопської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Сумської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №408к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23 жовтня 2021 року. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 47478,40 грн. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6897,20 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі № 480/12353/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 . Прийнято у цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі № 480/12353/21 залишено без змін.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає підставу для відкриття касаційного провадження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 16, 17 розділу ІІ Закону №113 у взаємозв'язку з пунктом 7 розділу І Порядку №221, пунктом 11 Порядку №233, а також частиною 2 статті 9 КАС України.
У контексті спірних правовідносин варто наголосити, що Верховним Судом сформовано правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пунктів 9, 14, 16-17 розділу IІ Закону № 113-1X, пунктів 7-8 розділу І, пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 221, який викладено, зокрема, у постановах від 30 листопада 2022 року у справі № 600/6322/21-а, від 22 грудня 2022 року у справі № 140/12386/21, від 05 січня 2023 року у справі №380/23308/21, від 24 січня 2023 року у справах № 580/9908/21, №560/16514/21, № 500/8296/21, № 560/14894/21, від 31 січня 2023 року у справах №240/35883/21, №580/9243/21, від 02 лютого 2023 року у справі №200/15948/21, від 08 лютого 2023 року у справах №560/17141/21, №300/6959/21, №120/15902/21-а, від 09 лютого 2023 року у справах №380/21729/21, № 280/11332/21, від 14 лютого 2023 року у справі №560/16338/21, від 21 лютого 2023 року у справах № 260/6716/21, №380/22495/21, №560/3698/22, № 420/23667/21, від 23 лютого 2023 року у справах № 160/20922/21, №120/15448/21-а, №260/6744/21, від 06 квітня 2023 року у справах №200/15562/21, №140/13825/21, №580/10241/21, від 02 травня 2023 року у справах № 160/21483/21, №240/36100/21, від 03 травня 2023 року у справі №500/8297/21, від 11 травня 2023 року у справах №160/21651/21, № 420/23672/21, № 340/9586/21, №240/38364/21 та багатьох інших.
При цьому, як слідує з оскаржуваних судових рішень, суди обох інстанцій врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, 11 листопада 2021 року у справі №580/1859/20, від 30 листопада 2022 року по справі №600/6322/21-а, від 05 січня 2023 року по справі №380/23308/21 щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221 та Порядку № 233.
Отже, доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах є необґрунтованим.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України заявник вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 16, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX без взаємозв'язку з пунктом 7 Розділу І Порядку №221 та пунктом 11 Порядку №233 та положення частини 2 статті 9 КАС України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, 11 листопада 2021 року у справі №580/1859/20, від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, від 05 січня 2023 року по справі №380/23308/21.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судом апеляційної інстанцій обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Мотиви скаржника зводяться в цілому до незгоди із застосованими судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, натомість належних доводів наявності підстав для відступлення від цих висновків, викладених у наведених вище постановах скаржник не наводить.
За таких підстав, Суд дійшов висновку, що скаржник не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому, скаржник, визначаючи підставами касаційного оскарження пункт 2 та 3 частини 4 статті КАС України, зазначає одній й ті ж норми права, тому такі доводи касаційної скарги є суперечливими, та не можуть вважатись належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження за вказаними пунктами.
Обґрунтовуючи наявність підстави на касаційне оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17, від 14 липня 2022 року у справі № 340/2428/20.
Однак, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справах № 800/341/17, № 9901/21/19, № 824/399/17, № 340/2428/20 скаржник не наводить належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у зазначених ним справах є подібними.
Не зазначено скаржником і норми матеріального чи процесуального права, яку, на думку скаржника, неправильно застосовано судами попередніх інстанцій та висновки судів, який суперечить позиції Верховного Суду у наведених скаржником постановах.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача, що за змістом відповідає підпунктам «а, в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак ці посилання на випадки передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, наводяться для справ незначної складності та інших справ розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
У свою чергу вказана справа розглянута за правилами загального позовного провадження, оскільки суд першої інстанції з урахуванням категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у ній вирішив розглядати її в порядку загального позовного провадження та не визначив як справу незначної складності, а тому скаржник має наводити підстави для оскарження судового рішення передбачені частиною 4 статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 22 травня 2023 року, від 22 червня 2023 року, від 24 липня 2023 року, від 21 серпня 2023 року та від 20 вересня 2023 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 480/12353/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду