КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/9679/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15023/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Котляр К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Петрова Д.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 04 березня 1991 року (а.с. 1-4).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 6-8).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу на розгляд до суду першої інстанції згідно ч. 3 ст. 28 ЦПК України (а.с. 11-22).
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції порушено принцип верховенства права та конституційне право позивача на звернення до суду. Вказував, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи в суді. Посилався на те, що згідно з ч. 1 ст. 23 ЦПК України суд першої інстанції розглядає усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного законодавства. Вказував, що згідно з ч. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Вважає, що спірні правовідносини у даній справі мають цивільний характер. Крім того, суд не врахував, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС, категорія 1, інвалідом першої групи внаслідок нещасного випадку на виробництві при виконанні спецзавдання.
Апелянт ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили. Так, відповідач Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про час та місце розгляду справи був сповіщений повідомленнями на зазначену ними адресу із врученням такого повідомлення 27 вересня 2023 року, тобто належним чином, про що у справі є докази (а.с. 32).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погодилась з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Визначення належності справи суду певної юрисдикції здійснюється за правилами, чинними на час звернення з позовом до суду, якщо інше не передбачено законодавством.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Подібний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 676/3596/16-а (провадження № 11-187апп18).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Пенсійний фонд України (його територіальні органи) є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Основними завданнями управління Пенсійного фонду України є, зокрема, реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення, загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 3 зазначеного Положення).
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві є суб'єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18); від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19); від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та Верховним Судом у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 308/5695/19 (провадження 61-21236св21).
Звертаючись до суду із цією позовною заявою, ОСОБА_1 просив зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії з 04 березня 1991 року, оскільки нарахування та виплата йому пенсії відповідачем здійснюється з порушенням чинного законодавства України, конституційних гарантій, у т.ч. передбачених для інвалідів І групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.
Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування (перерахунку) та виплати пенсії позивачу.
Апеляційний суд вважає, що спір стосовно перерахунку пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Якщо вирішення спору має відбуватися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження.
У справі, що розглядається, вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо перерахунку пенсії має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 19 жовтня 2023 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова