Справа № 367/678/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10611/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Карабаза Н.Ф.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Казабази Н.Ф., у цивільній справі № 367/678/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначило, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 03 квітня 2018 року був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з нього заборгованість, яка станом на 08 грудня 2019 року становила 69 064,95 грн., з яких: 50 262,85 грн. - заборгованість за тілом кредита, 11 451,33 грн. - заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3 265,00 грн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 50 262,85 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2 102,00 грн. судового збору.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь банку суми заборгованості в розмірі 50 262,85 грн. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що підписавши анкету-заяву та користуючись кредитними коштами він здійснював погашення заборгованості, проте, повернуті ним кошти на погашення тіла кредиту були безпідставно зараховані банком на погашення відсотків за користування кредитом за відсутності домовленості про це між ним та банком. Таким чином, розрахунок заборгованості по тілу кредиту не відповідає дійсності, оскільки банк вказуючи, загальний розмір заборгованості за наданим кредитом, включив до нього суму нарахованих відсотків.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, АТ КБ «Приватбанк» посилалося на те, що 03 квітня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 08 грудня 2019 року становить 69 064,95 грн., з яких: 50 262,85 грн. - заборгованість за тілом кредита, 11 451,33 грн. - заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3 265,00 грн. - штраф (процентна складова).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не підписував Умови та правила надання банківських послуг, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до матеріалів справи Витяг з Умов були надані відповідачу для ознайомлення, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, і у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо сплати процентів та неустойки (пені, штрафів). Враховуючи викладене, з відповідача на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість за кредитом у розмірі 50 262,85 грн.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача від 03 квітня 2018 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, довідку про видані кредитні картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , роздруківку копії паспорта відповідача та копію виписки з рахунку (а.с. 7-10, 11, 12, 13-29, 30-31, 104-108).
Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості по процентам та неустойці.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 .
Анкета-заява містять лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактну інформацію.
Анкета-заява не містять даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка про те, яку картку відповідач просив видати.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно, у АТ КБ «ПриватБанк» було відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по процентам.
Разом з тим, ухвалюючи рішення в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 50 262,85 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказана сума заборгованості була розрахована з урахуванням того, що суми, що вносилися ОСОБА_1 на картковий рахунок, зараховувалися банком у погашення заборгованості за процентами, нарахування яких не було погоджено сторонами. Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не мало права нараховувати проценти за визначеною ним ставкою, сума сплачених процентів має враховуватися при визначенні суми заборгованості за кредитом, яка підлягає поверненню АТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню не просто визначена АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту, а різниця між сумами отриманих ним коштів та сумами, що зараховані в погашення заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 зазначав, що частково повернув АТ КБ «ПриватБанк» кошти, які він використав.
З наданої АТ КБ «ПриватБанк» копії виписки з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , апеляційним судом установлено, що з карткового рахунку ОСОБА_1 було знято та списано в рахунок оплати ним товарів та послуг за період з 03 квітня 2018 року по 08 грудня 2019 року кошти на загальну суму 68 030,48 грн., а поповнено картковий рахунок на загальну суму 40 685,00 грн. (а.с. 104-108, 136-139).
Відтак, різниця між сумами отриманих ОСОБА_1 коштів та сумами, що зараховані в погашення заборгованості складає 27 345,48 грн., яка й підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно, рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» та в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 832,26 грн. у відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року змінити в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 27 345,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 832,26 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді