Іменем України
справа №
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро»
до Державного підприємства “Радгосп -завод імені Поліни Осипенко»
про стягнення 102 787,00 грн.
суддя Рибіна С. А.
представники сторін:
позивач -Мельниченко О.В., довіреність № б/н від 05.10.2007,
відповідач -Давидкін В.О., довіреність № 11/1011 від 30.11.2006.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства “Радгосп-завод імені Поліни Осипенко» про стягнення 102 787,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу № 04/01 від 16.01.2006 в частині оплати отриманого товару в розмірі -88498,26 грн. Суму боргу позивач просить стягнути із урахуванням пені у розмірі - 9002,56 грн., інфляційного відшкодування у розмірі -3677,18 грн. та 3% річних у розмірі -1609,50 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач надав суду відзив (вх. № 50083), в якому просить припинити провадження по справі в порядку п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що у період з 10.08.2007 по 16.08.2007 підприємством погашений залишок боргу в повному обсязі та надав докази, які підтверджують сплату боргу. Крим того, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пеню) з 9002,56 грн. до 900,25 грн. в порядку частини другої статті 233 Господарського кодексу України.
В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України судовий розгляд відкладений з 23.10.2007 по 08.11.2007 у зв'язку з нез'явленням представника позивача та невиконанням ним вимог суду, викладених в ухвалі від 17.08.2007.
Згідно до ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд встановив:
16.01.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро» (продавець) та Державним підприємством “Радгосп -завод імені Поліни Осипенко» (покупець) був укладений договір купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу № 04/01 (далі -Договір).
Договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (далі - товар) на умовах відстрочення платежу (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 4.1 Договору приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від продавця.
Розділом 6 Договору передбачені обов'язки сторін, а саме: продавець зобов'язаний передати товар покупцю згідно умов Договору і передати копію сертифікату якості (походження, аналізу) товару, який надається виробником, а покупець зобов'язаний прийняти товар, провести оплату за отриманий товар в строк і на умовах вказаних в розділі 5 Договору та інші.
Згідно розділу 5 Договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та/або вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватися продавцем, товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національної валюті, оплата товару проводиться наступним чином: 30% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту виставлення продавцем рахунку-фактури; 70% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 20.12.2006 без виставлення рахунку-фактури.
Строк дії Договору узгоджений сторонами до повного виконання зобов'язань за цим договором (пункт 11.1 Договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 247398,12 грн., а саме:
- на суму 16849,92 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-АК00027 від 31.03.2006 (а.с. 20), довіреністю від 14.04.2005 (а.с. 21);
- на суму 6009,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-АК00041 від 05.04.2006 (а.с. 22), довіреністю від 05.04.2006 (а.с. 23);
- на суму 23844,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-АК00064 від 14.04.2006 (а.с. 25), довіреністю від 12.04.2006 (а.с. 26);
- на суму 5547,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-АК00110 від 15.05.2006 (а.с. 27), довіреністю від 15.05.2006 (а.с. 28);
- на суму 189147,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-АК00162 від 09.06.2006 (а.с. 29), довіреністю від 09.06.2006 (а.с. 30);
- на суму 6000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-АК00349 від 14.12.2006 (а.с. 33), довіреністю від 13.12.2006 (а.с. 34).
Відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 158899,86грн., що підтверджується виписками банку: від 30.03.2006 на суму 72000,00 грн., від 01.02.2007 на суму 10000,00 грн., від 16.03.2007 на суму 16899,86 грн.. від 04.07.2007 на суму 50000,00 грн., від 26.07.2007 на суму 10000,00 грн. (а.с. 35-39).
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі -88498,26 грн., на які позивачем нараховані штрафні санкції.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.
Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
В ході розгляду справи відповідачем надані належні докази, які підтверджують сплату боргу у повному обсязі, а саме: виписки банку від 02.08.2007 на суму 3000,00 грн., від 09.08.2007 на суму 3000,00 грн. (сплачено до подачі позову до суду), від 10.08.2007 на суму 3000,00 грн., від 13.08.2007 на суму 3000,00 грн., від 14.08.2007 на суму 3000,00 грн., від 15.08.2007 на суму 10000,00 грн., від 16.08.2007 на суму 63500,00 грн. (сплачено після подачі позову до суду, тобто після 10.08.2007) (а.с. 65-71).
Таким чином, позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.
Позивач просить стягнути з відповідача також суму інфляційного відшкодування, 3% річних та пеню.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочки.
Позивачем заявлена до стягнення сума інфляційного відшкодування в розмірі 3677,18 грн., 3% річних в розмірі 1609,50 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційного відшкодування, 3% річних, керуючись вищезазначеними нормами, суд встановив, що розрахунок зроблений з додержанням вимог діючого законодавства у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача щодо стягнення інфляційного відшкодування в розмірі 3677,18 грн., 3 % річних в розмірі 1609,50 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно ст. 546, ст. 549, п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 8.3, 8.4 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п. 5.3 Договору покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Сторони, відповідно статті 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Відповідно до ст. ст. 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 9002,56 грн. нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства однак, суд визнає їх таким, що підлягають задоволенню частково в сумі 4500,00 грн. виходячи з наступного.
Відповідно частини другої статті 233 Господарського кодексу України суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували понесені ним збитки.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій в частині стягнення пені до 900,00 грн.
Суд, встановив, що відповідач є державним підприємством, основним видом діяльності якого є сільськогосподарська діяльність. Суд враховує сплату основного боргу підприємством в повному обсязі до початку розгляду спору по суті.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що можливість зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 4500,00 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та ті обставини, що основний борг частково погашений до звернення позивача до суду, а в повному обсязі погашений відповідачем після подачі позову до суду, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в розмірі 967,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
Керуючись статтями 49, 82-85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Радгосп -завод імені Поліни Осипенко» (99814, м.Севастополь, вул. Сухій, 1, ідентифікаційний код 00412872, р/р 260001204 в СФ АППБ «Аваль»м.Севастополь, МФО 324504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро» (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28а; фактична адреса: 03049, м. Київ, вул. Шовкуненка,6, ідентифікаційний код 25591321, р/р 26009100280101 в ЗАТ “ТАС-Інвестбанк» в м. Києві, МФО 320650) 10872,55 грн., у тому числі: 3677,18 грн. - інфляційне відшкодування, 1609,50 грн. - 3 % річних, 4500,00 грн. - пеня, 967,87 грн. - витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 13.11.2007
Розсилка:
1. позивач - ТОВ “Тридента Агро» -
Юр. адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28а,
Факт. адреса: 03049, м. Київ, вул. Шовкуненка,6.
2. відповідач - ДП «Радгосп -завод ім.. П. Осіпенко» -
99814, м. Севастополь, вул. Сухій, 1.
3. справа
наряд