П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/7831/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Турецької І.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
за участю: секретар судового засідання - Цехмейстренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, прийняте у складі суду судді Лісовської Н.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.02.2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, в якому позивач просив суд про визнання протиправним та скасування Рішення від 07.02.2023 року «Про скасування рішення ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області від 03.04.2009 року щодо набуття громадянства за територіальним походженням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області від 07.02.2023 р. про скасування рішення ВГІРФО УМВС в Миколаївській області від 03.04.2009 р. про набуття громадянства за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, при цьому судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги, що 26.03.2009 року батьком позивача підписано зобов'язання припинити дитиною іноземне громадянство; не враховано, що 03.04.2009 року позивач подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, в якій він зобов'язувався повернути паспорт громадянина Азербайджанської Республіки до уповноважених органів цієї держави; не досліджено письмові докази по справі, що були надані УДМС у Миколаївській області, а саме, копію паспорта громадянина Азербайджанської Республіки оформленого на ім'я ОСОБА_1 , серія та номер НОМЕР_1 , виданий від 27.11.2007 року строком дії до 27.11.2017 року. Апелянт наголошує на тому, що відсутні докази того, що позивач виконав передбачене декларацією про відмову від іноземного громадянства зобов'язання повернути паспорт громадянина Азербайджанської Республіки до уповноважених органів цієї держави, навпаки після набуття громадянства України та подання декларацій про відмову від іноземного громадянства та наданого ним зобов'язання не користуватися правами громадянина Азербайджанської Республіки, позивач 04.10.2019 року був документований паспортом громадянина Республіки Азербайджан № НОМЕР_2 із терміном дії до 03.10.2029 року. Апелянт вказує, що факт невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства є підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.03.2009 року батько Позивача - ОСОБА_2 звернувся до ВГІРФО Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївської області із заявою, стосовно себе та свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про громадянство» (а. с. 95-97).
Підставою для звернення ОСОБА_2 до ВГІРФО стало рішення Центрального районного суду м. Миколаєва № 2-12-12557\08 від 11.12.2008 року (а. с. 100).
При проходженні процедури набуття громадянства України ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 26.03.2009 року подав зобов'язання про припинення його дитиною ( ОСОБА_1 ) громадянства Республіки Азербайджан (а. с. 98).
ОСОБА_1 03.04.2009 року подав декларацію про відмову від іноземного громадянства (а. с. 107-108).
03.04.2009 року Позивач набув Громадянство України згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» (а. с. 105, 106).
На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що ОСОБА_1 набув громадянство України у віці 16 років, тобто, будучи неповнолітньою дитиною.
19.01.2023 року на запит Державної міграційної служби України надала відповідь про те, що ОСОБА_1 в 04.10.2019 році був документований загальнонаціональним паспортом громадянина Азербайджанської Республіки № НОМЕР_2 із терміном дії до 03.10.2029 року (а. с. 93).
На підставі Довідки від 07.02.2023 року «Про наявність підстав для скасування рішення про набуття громадянства України за територіальним походження» (а. с. 92) було скероване відповідне Подання, а 07.02.2023 року Відповідачем прийнято оскаржуване рішення про скасування рішення від 03.04.2009 року «Про набуття громадянства України за територіальним проходженням ОСОБА_1 » (а. с. 90-91).
Підставою для скасування рішення від 03.04.2009 року в оскаржуваному рішенні зазначено: «особою не виконано умови декларації про відмову від іноземного громадянства в частині «не користуватися правами громадянина (підданого) Азербайджанської Республіки, не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави»».
Вважаючи протиправним рішення відповідача про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату набуття громадянства України (03.04.2029 року) Позивач був неповнолітньою дитиною (16 років), тому посилання відповідача на невиконання позивачем зобов'язання, викладеного в декларації про відмову від іноземного громадянства, не є підставою для застосування положень частини першої статті 21 Закону України «Про громадянство», з огляду на положення частини другої зазначеної статті.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначені Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III).
Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону №2235-III громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Згідно з абзацом 12 статті 1 Закону №2235-III (у редакції, чинній на момент набуття позивачем громадянства України) зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно з абзацом 16 статті 1 Закону №2235-III (у редакції, чинній на момент набуття позивачем громадянства України) декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
За правилами статті 17 Закону №2235-III громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно зі статтею 21 Закону №2235-III (у її первинній редакції) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Відповідно до положень частини 1 статті 21 Закону №2235-III, у редакції Закону №1941-IX від 14 грудня 2021 року, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Частиною 2 статті 21 Закону №2235-III визначено, що не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Аналіз викладених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання узятого зобов'язання.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №820/1293/16, від 24 квітня 2019 року у справі №2040/5642/18, від 19 грудня 2019 року у справі №815/3575/15, від 28 лютого 2020 року у справі №520/4398/19, від 21 серпня 2020 року у справі №520/2915/19, від 15 грудня 2020 року у справі №640/3004/19, від 27 січня 2021 року у справі №826/15657/16.
Водночас, частиною 2 статті 21 Закону №2235-III чітко встановлено, що не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Системний аналіз положень частин першої та другої статті 21 Закону №2235-III дозволяє стверджувати, що підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України виникають у випадках подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
При цьому щодо осіб, які на момент прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України були неповнолітніми, підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України виникають у випадках подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, за виключенням факту невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, станом на дату набуття громадянства України (03.04.2009 року) позивач був неповнолітньою дитиною (16 років), відповідно посилання відповідача на невиконання позивачем зобов'язання, викладеного в декларації про відмову від іноземного громадянства, не є підставою для застосування положень частини першої статті 21 Закону України «Про громадянство», з огляду на положення частини другої зазначеної статті.
При цьому, колегія суддів враховує доводи апелянта, підтверджені відповідними доказами, що позивач 04.10.2019 року був документований паспортом громадянина Республіки Азербайджан № НОМЕР_2 із терміном дії до 03.10.2029 року. Водночас, фактично вказані обставини свідчать про наявність правових підстав ініціювання припинення громадянства України позивача на підставі п.1 ч.1 ст. 19 Закону №2235-III, яке проходить за відмінною правовою процедурою, однак не є підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Жодних інших обставин, які б свідчили про факт подання позивачем неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України матеріали справи не містять.
З урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.02.2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: І. О. Турецька
Суддя: Л. Є. Зуєва