ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/24171/23
УХВАЛА
з питань забезпечення позову
18 жовтня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; код ЄДРПОУ 37831493) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 12.09.2023 про скасування рішення ВПР та МР УМВС України у Львівській області від 22.09.2003 про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 12.09.2023 про скасування рішення ВПР та МР УМВС України у Львівській області від 22.09.2003 про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України»;
- заборонити Державній міграційній службі України та її територіальним органам а також іншим правоохоронним органам до вирішення справи по суті затримувати позивача з підстав порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні;
- заборонити Державній Міграційній службі України та її територіальним органам, а також іншим правоохоронним органам до вирішення справи по суті приймати рішення про видворення, або примусового повернення позивача до країни походження.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що вважає оскаржуване рішення відповідача, яким скасовано рішення ВПР та МР УМВС України у Львівській області про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» є неправомірне, безпідставне та незаконне, яким порушуються права, свободи та законні інтереси позивача. На переконання представника позивача, відповідачем в порушення принципу пропорційності прийнято оскаржуване рішення, яке не містить в собі легітимну мету. Звертає увагу, що скасування рішення про набуття громадянства України має наслідком повну зміну способу життя не лише позивача, а також всієї його родини, а також створює значні негативні наслідки для повсякденного життя, що є порушенням ст. 8 ЄСПЛ. Обраний позивачем захід забезпечення позову не підміняє судового процесу на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а спрямований виключно на нівелювання негативних наслідків на час судового провадження та убезпечення від настання негативних наслідків в разі позитивного вирішення спору. Крім того, в даному випадку, з урахуванням обставин справи, такий спосіб забезпечення позову попереджає ризики щодо ускладнення виконання судового рішення. При цьому таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасником справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої шкоди стороні позивача, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову. При цьому метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Водночас відновлення таких прав у разі позитивного вирішення спору становитиме непропорційний тягар або навіть унеможливить на тривалий час поновлення в правах, що були порушені. Враховуючи наведене, те, що невжиття заходів щодо зупинення дії рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 12.09.2023 року про скасування рішення ВПР та МР УМВС України у Львівській області від 22.09.2003 року про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також що відновлення таких прав у разі позитивного вирішення спору становитиме непропорційний тягар або навіть унеможливить на тривалий час поновлення в правах, що були порушені, просить заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.
При вирішення поданої заяви суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже, заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Також, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Відповідно до висновку, який міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 року у справі №640/13245/19, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Крім того, відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів на даній стадії розгляду справи. В даному випадку позовні вимоги про заборону Державній міграційній службі України та її територіальним органам, а також іншим правоохоронним органам до вирішення справи по суті затримувати позивача з підстав порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні та заборони Державній Міграційній службі України та її територіальним органам, а також іншим правоохоронним органам до вирішення справи по суті приймати рішення про видворення, або примусового повернення позивача до країни походження не узгоджуються з предметом спору, а саме - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 12.09.2023 про скасування рішення ВПР та МР УМВС України у Львівській області від 22.09.2003 про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», ані з обраним позивачем способом захисту, та як такі вимоги розглядаються з врахуванням розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначеної у ст.20 КАС України.
У п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із аналізу наведеного вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони і з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
З матеріалів адміністративного позову встановлено, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 12.09.2023 про скасування рішення ВПР та МР УМВС України у Львівській області від 22.09.2003 про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням всіх фактичних обставин справи.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного рішення, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Водночас належного обґрунтування на користь наявності обставин, що свідчать про можливе настання негативних наслідків для позивача, по змісту заяви про забезпечення позову представником позивача не наведено.
Також до заяви про забезпечення позову заявником не надано доказів доцільності вжиття заявлених заходів з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами.
Докази на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, відсутні.
Суд зауважує, що лише у випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, їх відновлення в даному випадку можливе виключно за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №320/5401/20 від 16.09.2021 року, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі №640/1305/20, було наголошено:... «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, жодним чином не унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки позов не містить вимог, які підлягатимуть примусовому виконанню, у разі задоволення позову, тому невжиття заходів забезпечення позову не може ускладнити чи унеможливити його виконання.
Крім того, у разі посилання на очевидну протиправність відповідного рішення в ухвалі про забезпечення позову, суд, без вирішення справи по суті, надасть оцінку оскаржуваному рішенню, тобто висловить свою думку щодо законності акта, який заявник планує оскаржувати.
З огляду на зазначене, за результатами розгляду заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Крім цьому, суддя звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності дій, рішення відповідача» у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи заявника на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та, як наслідок, про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову. За переконанням суду, вжиття заходів забезпечення позову може свідчити про передчасне ухвалення рішення без вирішення спору по суті. Отож, у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі №380/24171/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна