КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Кропивницький Справа №340/5581/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання незаконною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у відмові звільнити ОСОБА_1 з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він призваний на військову службу по мобілізації, військову службу проходить у військовій частині НОМЕР_1 з 21.04.2022 р. У зв'язку з наявністю підстав для звільнення з військової служби, позивач подав рапорт про звільнення. За результатом розгляду рапорту відповідач листом від 02.07.2023 р. №12109 відмовив у задоволенні рапорту, оскільки наданий позивачем висновок ЛКК про необхідність здійснення постійного догляду, висновок ЛКК про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не є підставою для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір'ю військовослужбовця. Позивач вважає відмову незаконною, оскільки вона суперечить чинному законодавству. Позивач вказує, що лист Департаменту медичних послуг МОЗ України від 08.06.2023 р. №25-04/15616/2-23, на який посилається відповідач, однак такий лист не є нормативно-правовим актом та не може бути застосований при винесенні рішення за результатами розгляду рапорту і носить інформативний характер. Позивач наголошує на тому, що жодні спеціальні нормативно-правові акти не містять заборону ЛКК надавати висновки про потребу у постійному сторонньому догляді , в той же час, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, які регулюють соціальні питання, встановлено обов'язок ЛКК надавати висновки про потребу у постійному сторонньому догляді за хворою непрацездатною особою, що повністю спростовує твердження відповідача про те, що висновок ЛКК, складений в довільній формі, не є підтвердженням необхідності здійснення постійного стороннього догляду за хворою особою. Крім того, відповідно до висновку ЛКК від 12.05.2023 р., складеного за формою 080-4/о, яким встановлено, що ОСОБА_2 є невиліковно хворою, що призвело до неможливості самообслуговуватися та потребує стороннього догляду. Позивач зауважує, що хоч в акті і не зазначено, що особа потребує саме постійного стороннього догляду, однак встановлено факт, що хвороби, які має ОСОБА_2 є невиліковними, тобто такими, які будуть присутні все життя, що в свою чергу, вимагає догляду також протягом усього життя. Позивач посилається на те, що Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджений наказом МОУ від 09.04.2008 р. №189 не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки стосується надання висновків при тимчасовій втраті працездатності. В той же час, висновки, які подані позивачем разом із рапортом. Стосуються не тимчасової втрати працездатності, а постійної втрати працездатності і видані непрацездатній особі. На думку позивача, посилання на той факт, що тільки МСЕК має право надавати висновок про необхідність в постійному сторонньому догляді, суперечить іншому законодавству, яким встановлюється потреба в такому догляді у інших осіб, які не визнані особами з інвалідністю І групи. Позивач також зазначає про неможливість застосування постанови КМУ №413 від 12.06.2013 р., оскільки законом передбачено окремі підстави для звільнення.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого Військова частина НОМЕР_1 не визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі (а.с.45-50). Представник відповідача вказує, що рапорт позивача про звільнення з військової служби був розглянутий і військовослужбовець отримав на нього обґрунтовану відповідь, яка за рішенням командира (у вигляді резолюції) доведена до військовослужбовця. Отже, військова частина не допустила бездіяльності, оскільки відмова у задоволенні рапорту не є бездіяльністю. Як зазначає представник відповідача, основною підставою для відмови у задоволенні рапорту стало те, що висновок лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Устинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Устинівської селищної ради №84 від 12.05.2023 р. виданий у довільній формі, тому не може вважатися медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. А висновок №84 від 12.05.2023 р. про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, хоч і виданий за встановленою формою, але не є документом, який може засвідчувати потребу у постійному догляді. Відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» однією з підстав для звільнення військовослужбовців є необхідність здійснення за певними особами «постійного догляду, що підтверджується медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я». Згідно з пп.10 п.4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №267 Міністерство охорони здоров'я України затверджує форми первинної облікової документації, яка використовується в закладах охорони здоров'я незалежно від рівня надання медичної допомоги і форми власності закладу, а також порядок її видачі та заповнення. Представник відповідача зауважує, що Міністерство охорони здоров'я України у різний час затвердило форми висновків лікарсько-консультативних (лікарських комісій), і якщо висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього розгляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу (форма затверджена наказом від 31.07.2013 р. №667) містить запис про таку необхідність, то інші затверджені форми не містять твердження про постійний догляд. Представник відповідача вказує, що військова частина НОМЕР_1 з метою правильного і однозначного застосування законодавства зверталася до Міністерства охорони здоров'я України із запитом, які медичні висновки лікарсько-консультативних комісій підтверджують необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особою, а також чи відносяться до таких медичних висновків висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-2/о), висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/о). З відповіді на запит військової частини до Міністерства охорони здоров'я України (лист Департаменту медичних послуг Міністерства охорони здоров'я України №25-04/15616/2-23 від 08.06.2023), медичний висновок про потребу у постійному сторонньому догляді лікарсько-консультативні комісії уповноважені видавати лише щодо осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу за формою, затвердженою наказом МОЗ 31.07.2013 р. №667. В інших випадках потреба у постійному сторонньому догляді визначається медико-соціальними експертними комісіями. Представник відповідача стверджує, що акти законодавства, які наводить позивач, не встановлюють і не створюють підстав видачі висновків медичних закладів (лікарсько-консультативних комісій) та не визначають порядок такої видачі. Так само і Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» не визначає кому і в якому порядку видаються висновки лікарсько-консультативних комісій. Оскільки це є компетенцією Міністерства охорони здоров'я України. Представник відповідача вважає, що лікарсько-консультативні комісії не можуть довільно, на власний розсуд, без встановленого порядку та визначених критеріїв видавати медичні висновки не на підставі положень законодавства, які регулюють діяльність цих комісій. Також представник відповідача наголошує на тому, що відповідач не застосовував відносно позивача постанову Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 р. «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», тому твердження позивача про незаконність посилання на таку постанову є недоречним, оскільки у відповіді на його рапорт посилання на неї не міститься.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 р. позовну заяву залишено без руху (а.с.35-36).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.39).
12.09.2023 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.44).
Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з 11.03.2022 р. проходить військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.73).
Сержант ОСОБА_1 звернувся до командира 5 механізованої роти командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 18.05.2023 р. про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є хворою та потребує стороннього постійного догляду за висновком медичної комісії (а.с.27, 54). До рапорту додано нотаріально засвідчені копії документів: паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого Устинівським РО УМВС України в Кіровоградській області 10.01.2000 р. (а.с.55-56); пенсійного посвідчення (за віком) серії НОМЕР_3 від 19.05.2003 р. (а.с.58); висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Устинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Устинівської селищної ради №84 від 12.05.2023 р. (а.с.59); довідки, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Устинівський центр первинної медико-соціальної допомоги» Устинівської селищної ради №141 від 12.05.2023 р. (а.с.60); висновку №84 від 12.05.2023 р. про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с.61); свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 02.04.1985 р. (а.с.64); паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , виданого Устинівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 20.02.2001 р. (а.с.65-66), а також висновок про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг (а.с.62); лист відділу «Центр надання адміністративних послуг» Устинівської селищної ради Кіровоградської області №07-13/396 від 24.05.2023 р. (а.с.67); витяг №1287 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 24.05.2023 р. (а.с.69).
Військовою частиною НОМЕР_1 на рапорт ОСОБА_1 надано відповідь №12109 від 02.07.2023 р., з огляду на яку, рапорт і долучені до нього документи сержанта ОСОБА_3 не підтверджують зазначеної ним підстави для звільнення з військової служби - необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Висновок лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Устинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Устинівської селищної ради №84 від 12.05.2023 р. виданий у довільній формі, тому не може вважатися медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а висновок №84 від 12.05.2023 р. про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не є документом, який може засвідчувати потребу у постійному догляді. Таким чином, надані військовослужбовцем документи не підтверджують необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю військовослужбовця, а отже, й наявності підстави для звільнення з військової служби (а.с.10-11, 52-53).
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232 визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232 передбачено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232. При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період встановлені у частині 4 статті 26 Закону №2232 та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1); під час воєнного стану (пункт 2).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 р. №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 р. №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 18.04.2022 р. №2212-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 р. №2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 р. №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 р. №2500-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 р. №2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 р. №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 17.11.2022 р. №2738-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 р. №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 р. №2915-ІХ продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01.05.2023 р. №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 02.05.2023 р. №3057-ІХ продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26.07.2023 р. №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 27.07.2023 р. №3275-ІХ продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Таким чином, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у пункті 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, є зокрема необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка). При цьому необхідність постійного догляду повинна підтверджуватися відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 р. №2961-IV (далі за текстом - Закон №2961) визначено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я встановлюється категорія «дитина з інвалідністю», а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров'я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія «дитина з інвалідністю» підгрупи А.
Медико-соціальні експертні комісії визначають:
групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);
причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Медико-соціальні експертні комісії:
встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;
вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні;
вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.
Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров'я:
визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;
надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю.
Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317 (далі за текстом - Положення №1317).
З огляду на пп.1 п.11 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. №577 затверджено форму первинної облікової документації №157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією».
Механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності визначений Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 р. №917 (далі за текстом - Положення №917).
Відповідно до пп.1 п.7 Положення №917 комісії визначають: наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А», причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.
З метою виконання статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу», пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року №1192, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 р. №667 затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу та Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу (далі за текстом - Інструкція №667).
Пунктом 1 Інструкції №667 встановлено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Згідно з п.п.4 - 6 Інструкції №667 підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I групи внаслідок психічного розладу є встановлення медико-соціальною експертною комісією І групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю IІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Особам з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності. Особам з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців, а у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців.
Отже, висновки щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою видаються МСЕК відносно осіб з І групою інвалідності, ЛКК - відносно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, а також стосовно дітей з інвалідністю.
Однак суд враховує, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 серед сімейних обставин та інших поважних причин, які надають право для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану, окрім необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, зазначено також інші підстави, зокрема: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Таким чином, необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи та необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи є самостійними підставами, які надають військовослужбовцю право на звільнення відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.
Натомість, суд бере до уваги, що чиним законодавством передбачено надання соціальної послуги догляду вдома.
Зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги догляду вдома, показники її якості для суб'єктів незалежно від форм власності, які надають цю послугу визначено Державним стандартом догляду вдома, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 р. №760 (далі за текстом - Державний стандарт догляду вдома).
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Державного стандарту догляду вдома, цей Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами; особам з інвалідністю, у тому числі з психічними та поведінковими розладами (крім осіб, які страждають на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння та отримують амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку за рішенням суду), дітям з інвалідністю віком від трьох до 18 років, особам з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (далі - особи похилого віку та особи з інвалідністю); моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги догляду вдома; визначення тарифу на платну соціальну послугу догляду вдома.
У розумінні пункту 1.4 розділу І Державного стандарту догляду вдома отримувач соціальної послуги догляду вдома (далі - отримувач соціальної послуги) - особа/сім'я, яка належить до вразливих груп населення та/або перебуває у складних життєвих обставинах, спричинених інвалідністю, віком, станом здоров'я тощо, та отримує цю соціальну послугу; соціальна послуга догляду вдома (далі - соціальна послуга) - заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили/не набули здатності до самообслуговування.
Таким чином, потреба у постійній сторонній допомозі може виникати як в осіб із інвалідністю, так і в осіб з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні до самообслуговування.
Відповідно до абзаців 3-7 пункту 3.2 розділу ІІІ Державного стандарту догляду вдома ступінь індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги визначається: для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями - за кількістю балів, зазначених у таблиці 1 додатка 1 до цього Державного стандарту з урахуванням балів за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та шкалою оцінки можливостей виконання складних дій (таблиці 2, 3 додатка 1 до цього Державного стандарту відповідно). Для отримання соціальної послуги сумарний результат оцінки можливостей виконання елементарних та складних дій має бути не менше ніж 12 балів; для осіб з когнітивними розладами - відповідно до шкали оцінки навичок проживання за основними категоріями та картки визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги (далі - Картка), наведених відповідно у таблицях 4, 5 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги сумарний результат за категоріями «Організація харчування», «Зовнішній вигляд, дотримання правил особистої гігієни», «Здоров'я», «Утримання помешкання», «Дотримання правил безпеки та поведінки в разі надзвичайних ситуацій», «Міжособистісні відносини», «Знання ресурсів громади», «Обізнаність у юридичній сфері» має становити не менше ніж 69 балів, за іншими категоріями - щонайменше базовим, а сума балів за такими категоріями має бути не менше ніж 58; для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома відповідно до таблиці 6 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги за результатами визначеного рейтингу соціальних потреб пріоритетною має бути сфера «Здоров'я»; для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років - відповідно до оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома (для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років). Для отримання соціальної послуги сумарний результат має становити не менше ніж 11,2 та не більше 168 балів.
Згідно з п.п.6.1, 6.3 розділу VI Державного стандарту догляду вдома соціальна послуга догляду вдома надається за місцем проживання отримувача соціальної послуги (вдома) протягом робочого дня.
Соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності - 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) - 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) - 3 рази на тиждень; V групи рухової активності - 5 разів на тиждень, для осіб з інвалідністю І групи підгрупи А - 6-7 разів на тиждень (за потреби)), для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) - потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) - 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) - 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) - 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - 2-4 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період), для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років при ступені індивідуальних потреб дитини «періодичний догляд» - 2 рази на тиждень; «постійний догляд» - 4-3 рази на тиждень; «інтенсивний догляд» - 5 разів на тиждень.
Кількість разів надання соціальної послуги догляду вдома може зменшуватись за бажанням (ініціативою) отримувача соціальної послуги.
Соціальна послуга може надаватись постійно або тимчасово (протягом визначеного у договорі періоду).
Строки надання соціальної послуги узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником з урахуванням визначеного ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
Порядок надання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 р. №859 (далі за текстом - Порядок №859) встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. №1161.
Зі змісту п.7 Порядку №859 встановлено, що для призначення і виплати компенсації, серед іншого подається висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.
Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №267, Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 р. №859, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 р. №407 затверджено форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення (далі за текстом - Інструкція №407).
Згідно з п.п.4, 9, 11 Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Суд враховує, що соціальна послуга догляду вдома, як і соціальна послуга з догляду на непрофесійній основі надаються не лише особам, які потребують постійного догляду. Однак, для визначення змісту соціальної послуги підлягають встановленню індивідуальні потреби особи, яка потребує надання соціальних послуг.
Таким чином, висновок за формою №080-4/о підтверджує потребу особи в наданні їй соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку №859. При цьому сам по собі висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о не свідчить про потребу особи в постійному догляді, для цілей застосування підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232, та підлягає врахуванню з результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг.
Суд бере до уваги, що позивачем до рапорту про звільнення від 18.05.2023 р. серед іншого додано висновок №84 від 12.05.2023 р. про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0) (а.с.61); висновок лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Устинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Устинівської селищної ради №84 від 12.05.2023 р. (а.с.59); довідку, видану Комунальним некомерційним підприємством «Устинівський центр первинної медико-соціальної допомоги» Устинівської селищної ради №141 від 12.05.2023 р. (а.с.60); висновок про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг (а.с.62).
Зі змісту висновку №84 від 12.05.2023 р. про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0) (а.с.61) встановлено, що ОСОБА_2 (матері позивача) рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. У висновку зазначено, що його надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
У висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг вказано, що за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб встановлено, що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду. За результатами комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 сума балів становить 37, група рухової активності - IV (а.с.62).
Відповідно до Таблиці 1 Додатка 1 до Державного стандарту догляду вдома сума балів 37 IV групи рухової активності відповідає 7 ступеню індивідуальних потреб, який характеризується тим, що особа може вмиватися, розчісувати волосся, чистити зуби, взуватися і вдягатися, приймати їжу, приймати ванну чи душ зі сторонньою допомогою. Користується туалетом зі сторонньою допомогою (потребує допомоги при збереженні рівноваги, вдяганні, роздяганні). Пересування обмежене кімнатою. При переході з ліжка на крісло іноді потребує мінімальної допомоги чи нагляду. Не може вести домашнє господарство, готувати прості страви, прати. Викликає труднощі самостійний прийом лікарських засобів. Часто не може розпоряджатися власними коштами. Може користуватися телефоном з незначною допомогою. Отримувач соціальної послуги повністю залежний від сторонньої допомоги й догляду з урахуванням наявних обмежень у життєдіяльності, умов проживання і факторів ризику (часткової і повної сторонньої допомоги й догляду потребує виконання отримувачем соціальної послуги до 100% простих та складних дій, із них близько 50% потребують часткової сторонньої допомоги).
Отже, результати комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 вказують на те, що вона внаслідок хвороби потребує постійної сторонньої допомоги.
Окрім того, позивачем до рапорту додано висновок висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Устинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Устинівської селищної ради №84 від 12.05.2023 р., відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а.с.59). Суд враховує, що такий висновок виданий у довільній формі.
Відповідно до пп.6.28 п.4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №417/2011 МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань: затверджує форми: первинної облікової документації, яка використовується в закладах охорони здоров'я незалежно від рівня надання медичної допомоги та форми власності, порядок її видачі та заповнення (довідка про стан здоров'я дитини, яка виїжджає за кордон на відпочинок та оздоровлення).
З огляду на лист Міністерства охорони здоров'я України №25-04/15616/2-23 від 08.06.2023 р. встановлено, що Міністерством охорони здоров'я України не затверджено форми первинної облікової документації, яка видається для підтвердження потреби постійної сторонньої допомоги в осіб з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування.
Суд враховує, що за умови невиконання МОЗ України обов'язку щодо затвердження форми висновку, який підтверджував би потребу особи у постійному догляді через хворобу, висновок лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Устинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Устинівської селищної ради №84 від 12.05.2023 р. підлягає врахуванню разом з іншими доказами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем до рапорту про звільнення від 18.05.2023 р. надано достатні докази на підтвердження того, що його мати ОСОБА_2 внаслідок хвороби має потребу у постійному догляді, а тому наявні підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд враховує, що відповідачем відмовлено у задоволенні рапорту позивача, що за своєю правовою природою є дією, а не бездіяльністю.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи, знайшов підтвердження факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають визнанню протиправними.
Частиною 7 статті 26 Закону №2232 встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі за текстом - Положення №1153/2008).
Згідно з абз.2 п.12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пп.2 п.225 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Зважаючи на висновки суду стосовно протиправності дій відповідача щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 073,60 грн (а.с.32), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись ст.ст.132, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість грн 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Дата складання повного рішення суду - 17 жовтня 2023 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ