Справа №760/22707/23
1-кс/760/9491/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
адвоката - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090000094 від 14.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого, -
ВСТАНОВИВ:
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090000094 від 14.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України відносно підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчим відділом Солом'янського УП ГУНП у м. Києвіпроводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100090000094 від 14.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Солом'янської окружної прокуратури міста Києва.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлений слідством час, знаходячись у невстановленому місці, вирішив вчинити злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, та посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону №530-У від 28.12.2015), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров'я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров'я України №634 від 29.07.2010 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року №188 з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів.
ОСОБА_5 , маючи намір спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинив злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення незаконного придбання, зберігання, а також незаконний збут наркотичних засобів, в невстановлений слідством час та місці придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, та розпочав незаконне зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , у розфасованому вигляді з метою збуту.
28.09.2023 року під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено: 23 (двадцять три) зіп-пакети з пресованою речовиною темного кольору; три електронних ваги з нашаруваннями речовини зеленого кольору; 36 (тридцять шість) зіп-пакетів із речовиною рослинного походження; три зіп-пакети із речовиною рослинного походження; 21 (двадцять один) зіп-пакет із речовиною рослинного походження; 20 (двадцять) зіп-пакетів із речовиною рослинного походження; два зіп-пакети з пресованою речовиною темного кольору; пластикова ємність з насінням та рослинами невідомого походження; зіп-пакет, всередині якого наявний зіп-пакет з речовиною рослинного походження; мобільний телефон марки «Xiaomi», чорного кольору; мобільний телефон марки «Huawei» синього кольору, в чохлі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , із сім-картою НОМЕР_2 ; грошові кошти в сумі 9440 гривень, 10 євро, 20 доларів США; грошові кошти в сумі 13000 гривень; предмет, зовні схожий на пістолет із предметами, зовні схожі на набої в кількості 15 штук; банківська карта Ощадбанк № НОМЕР_3 , банківська карта Ощадбанк № НОМЕР_4 , банківська карта Ощадбанк № НОМЕР_5 , банківська карта Монобанк № НОМЕР_6 (затерті цифри)24; насіння невідомого походження, яке поміщено до спец пакету НПУ №EXP01766884; грошові кошти в сумі 1380 гривень, 100 доларів США, 20 доларів США; два пристрої для куріння із залишками невідомої речовини.
Вилучені під час обшуку 3 (три) зіп-пакети із речовиною рослинного походження, згідно висновку експерта КНДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-23/52157-НЗПРАП від 28.09.2023, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним накротичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становлять 0,47г, 0,33г та 0,61г.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
28.09.2023 о 19 год. 18 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Обставини, що вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 підтверджуються наступними доказами:
- рапортом начальника сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 14.01.2023 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 16.01.2023 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.08.2023 року;
- протоколом про зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 01.05.2023 року;
- протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 28.09.2023 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 28.09.2023 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.09.2023 року;
- висновком експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 28.09.2023 року;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
У ході досудового розслідування є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального покарання, що пов'язане з позбавленням волі, ОСОБА_5 може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не працює, не має постійного джерела доходу, тобто не має міцних соціальних зв'язків, а санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, і він усвідомлює, що у разі визнання судом його винним з урахуванням його особи, судом може бути призначене йому покарання, яке пов'язане із позбавленням волі на значний строк, що не перешкоджатиме останньому перебуваючи на волі, покинути місто Київ з метою ухилення від кримінальної відповідальності;
- враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу підозрюваного ОСОБА_5 останній може вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки не має постійного джерела доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові умисні кримінальні правопорушення й надалі;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме зникнути та перебувати тривалий час у розшуку;
- на той факт, що підозрюваний може впливати на свідків, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин, вказує те, що підозрюваний ОСОБА_5 , може погрожувати свідкам з метою зміни їх свідчень в частині фактичних обставин, погрожувати/шантажувати свідків, розповсюдженням інформації щодо них та іншої інформації небажаної для свідків.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджуються вищевикладеними обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням викладеного, розмір застави у відношенні ОСОБА_5 необхідно визначити у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 внесене до суду клопотання підтримав, просив його задовольнити, з підстав наявності ризиків та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, а відтак, наголошував, що відносно ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Адвокат ОСОБА_4 думку якого підтримав підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просив обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Заслухавши прокурора, адвоката та підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання, у зв'язку з наступним.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відносяться до тяжкого злочину, а відтак вважаю наявними підстави, з якими закон пов'язує можливість обрання особі запобіжного заходу.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 14.01.2023 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України.
28.09.2023 о 19 год. 18 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року № 3352-XII «Про попереднє ув'язнення» таке ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Метою попереднього ув'язнення згідно з цим законом є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі (екстрадиції) або транзитного перевезення особи.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу (в тому числі у вигляді тримання під вартою) відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою, як і затримання особи, є видами заходів забезпечення кримінального провадження (ст.131 КПК України). Ці заходи, як і направлення особи до медичного закладу для проведення стаціонарної судово-медичної або судово-психіатричної експертизи та переміщення особи, яка відбуває покарання, в установу попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі в судовому розгляді кримінального провадження не можуть переслідувати мету покарання особи за вчинений злочин, оскільки це суперечить презумпції невинуватості.
Затримання, тримання особи під вартою, направлення її до медичного закладу для проведення стаціонарної судово-медичної або судово-психіатричної експертизи, переміщення особи, яка відбуває покарання, в установу попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі в судовому розгляді кримінального провадження є заходами не кримінально-правового, а кримінально-процесуального характеру, що мають на меті виключно забезпечення належного здійснення кримінального провадження. Застосування цих заходів не може розглядатись як безпосередній наслідок вчиненого злочину, оскільки вони обумовлені не визнанням судом особи винною, а застосовуються до моменту постановлення вироку та/або до набрання ним законної сили за наявності відповідних підстав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, згідно з п.9 ч.2 ст.131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та про наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, що має місце по даному кримінальному провадженню, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу підозрюваному, суд також враховує, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно дотримуватися вимог ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, при цьому, ризик переховування обвинувачених від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
При розгляді даного клопотання, суд, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, виходить з усвідомлення, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, і що це питання не може вирішувати «in abstracto». Це питання має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими суд мотивує своє рішення, та належно задокументованих фактів. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення в справі «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [ВП], заява № 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Також, у Рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції», «Мамедова проти Росії», а також правових позицій, викладених у п. 80 Рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», та у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
У справі «Ігнатов проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 5 Конвенції, разом зі статтями 2, 3 і 4, є серед основоположних прав, що захищають фізичну безпеку особистості і в цій якості її важливість має першорядне значення. Її головна мета полягає в тому, щоб не допустити свавільного або необґрунтованого позбавлення волі. Зокрема, можна ідентифікувати три основні засади у практиці Суду: вичерпний характер винятків, які повинні бути інтерпретовані строго і які не допускають широкого трактування відповідно до інших положень Конвенції (зокрема, статті 8-11 Конвенції); законності затримання, включаючи матеріальне та процесуальне право, що є вимогою ретельного дотримання принципу верховенства права. Одним з найбільш поширених видів позбавлення волі у кримінальному провадженні є досудове тримання під вартою. Таке тримання є одним із винятків із загального правила, що кожна людина має право на свободу (параграф 1 статті 5), та передбачено в підпункті (с) пункту 1 статті 5 Конвенції.
Відповідно до ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, аналізуючи доводи прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також зіставляючи їх з вищевказаними вимогами кримінального процесуального закону і практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя вважає, що прокурором не наведено достатніх і належних доказів існування у сукупності всіх ризиків зазначених прокурором.
ОСОБА_5 хоча і підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, проте має постійне місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , одружений, згідно копії довідки КП ВОКМР по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» працює на посаді робітника з благоустрою по утриманню ЛГТС мобільної бригади по утриманню лінійних гідротехнічних споруд служби утримання водних об'єктів КП «Плесо», має подяку від Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, раніше не судимий.
В той же час, суд вважає, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а отже, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, його особу, який раніше не судимий, майновий та сімейний стан, наявність постійного місця проживання, тому слідчий суддя вважає обґрунтованим та достатнім задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки, на думку слідчого судді, застосування такого, менш суворого запобіжного заходу, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 176-179, 184, 193, 194, 196, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, практикою Європейського суду з прав людини, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090000094 від 14.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , а саме до 25 листопада 2023 року включно в межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) з'являтися кожного вівторка о 11:00 годині, а також за кожною вимогою, до слідчого відділу Солом'янського УП ГУ НП У м. Києві за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 49 за викликом до слідчого, в провадженні якого знаходиться дане кримінальне провадження і процесуального керівника, який здійснює процесуальне керівництво, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інший документ, що дає право на виїзд з України;
5) заборонити спілкуватись зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 25 листопада 2023 року включно.
Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі суду.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя - ОСОБА_1