Справа № 369/16777/23
Провадження №2-з/369/56/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2023 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву адвоката Цурки Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , особа, що може набути статусу відповідача: ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ВСТАНОВИВ:
09.10.2023 року адвокат Цурка Наталія Олександрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на: житловий будинок, реєстраційний номер 210688332224, загальна площа 237,3 кв.м., житлова площа 114,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3222485901:01:018:5098, площа 0,1612 га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження житлового будинку, реєстраційний номер 210688332224, загальна площа 237,3 кв.м., житлова площа 114,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:018:5098, площа 0,1612 га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання неправомірним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку.
Вказувала, що 24.12.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно з яким, ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 3 699 163,00 гривень, що на день укладення договору позики за курсом Національного банку України становило еквівалент 130000,00 доларів США.
Відповідно до п. 3 Договору позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцю зазначений у п. 1 цього договору борг до дванадцятої години ранку двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять першого року.
З метою забезпечення виконання договору позики, сторони уклали 24.12.2020 року договір іпотеки, посвідчений Косенком М.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1659.
Відповідно до п. 2.1 договору іпотеки, на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві особистої приватної власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок, реєстраційний номер 210688332224, загальна площа 237,3 кв.м., житлова площа 114,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3222485901:01:018:5098, площа 0,1612 га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 6.1.1 договору іпотеки право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки позасудовими способами визначеними цим договором виникає у випадку залишення без задоволення іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя щодо усунення порушень основного зобов'язання або умов цього договору згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Заявник вказує, що за весь час з моменту укладення договорів позики та іпотеки, ОСОБА_1 жодних вимог, жодних претензій від ОСОБА_2 не отримувала.
Заявник також вказує, що напередодні звернення до суду із вказаною заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 побачила на сайті з продажу нерухомості оголошення про продаж належного їй на праві власності, та переданого в іпотеку житлового будинку.
Крім того, заявник зазначає, що з інформаційної довідки, отриманої з Державного реєстру речових прав, право власності на об'єкт - житловий будинок, реєстраційний номер 210688332224, загальна площа 237,3 кв.м., житлова площа 114,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 20.07.2021 року ОСОБА_3 , виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59430678 від 27.03.2021 року та договору іпотеки, серія та номер: 1661. виданий 24.12.2020 року, видавник Косенко М.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Так само, з інформаційної довідки на об'єкт - земельна ділянка, кадастровий номер 3222485901:01:018:5098, площа 0,1612 га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 20.07.2021 року ОСОБА_3 , виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59430678 від 27.03.2021 року та договору іпотеки, серія та номер: 1661. виданий 24.12.2020 року, видавник Косенко М.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
На думку заявника, ОСОБА_2 без дотримання, встановленої чинним законодавством процедури досудового звернення стягнення на предмет іпотеки було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку, використано оцінки, якими більше ніж суттєво занижено вартість обох об'єктів, а на разі взагалі - оголошено житловий будинок на продаж.
За наведених умов, заявник вбачає достатні підстави застосувати, передбачений законодавцем механізм вжиття заходів, забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, а також накладення заборони вчиняти будь-які дії, що можуть бути направлені на відчуження об'єктів.
У випадку продажу житлового будинку, новий власник буде добросовісним набувачем та в разі якщо позовні вимоги ОСОБА_1 будуть задоволені, то факт уже продажу житлового будинку не лише значно ускладнить виконання рішення суду та повернення права власності, але й може унеможливити виконання рішення суду загалом.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із роз'яснень Верховного Суду України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії ОСОБА_2 спрямовані на відчуження нерухомого майна (не надано будь-яких публікацій (оголошень), які б хочаби вказували на вчинення продажу спірного майна ОСОБА_2 ), тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 року у справі № 361/6799/14-ц, провадження № 61-16714св21 було встановлено, що позивачем заявлено вимоги про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню.
Тому захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, заборона вчинення будь-яких дій щодо земельної ділянки та житлового будинку не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, а також заборони вчинення будь-яких дій щодо житлового будинку та земельної ділянки, слід відмовити, оскільки зазначений заявником захід забезпечення позову не є співмірним майбутній позовній вимозі про визнання неправомірним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви адвоката Цурки Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , особа, що може набути статусу відповідача: ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Суддя А.В. Янченко