Справа № 357/12573/23
Провадження № 2-о/357/391/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В., ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
ВСТАНОВИВ:
13.10.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу обмежувального припису, в якому просить заборонити строком на 6 місяців ОСОБА_2 перебувати на відстані не менше 50 метрів до місця проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_1 ; перебувати на відстані не менше 50 метрів до місця перебування дитини в закладі дошкільної освіти № 4 «Оберіг»; телефонувати на мобільний номер заявника та вести з нею телефонні розмови.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 18.07.2019 року по 12.05.2023 року, від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник зазначає, що спільне проживання з чоловіком було дуже складне, побудоване на зневажливому та принизливому відношенні до заявниці, чоловік постійно дорікав, занижував її самооцінку, ревнував і влаштовував з цього приводу сварки та скандали в сім'ї, морально принижував заявницю, вчиняв психологічний тиск, погрожував тілесною розправою та оскільки заявник боялася свого чоловіка, то нікуди не зверталася за допомогою. В квітні 2022 року ОСОБА_2 вигнав ОСОБА_1 з дітьми з дому, та вона була змушена проживати в своєї матері. Однак, навіть під час окремого проживання колишній чоловік при кожній зустрічі замість спілкування з дітьми вчиняє сварки, скандали, переслідує заявницю та погрожує їй. Так, 16.09.2023 року працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та винесено відносно ОСОБА_2 терміновий заборонений припис терміном на одну добу, який ОСОБА_2 порушив вже зранку, коли з'явився до місця проживання заявниці, у зв'язку з чим працівниками поліції було знову складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .
Заявник стверджує, що ОСОБА_2 й надалі вчиняє за місцем її проживання дії психологічного тиску та насилля відносно неї, як на подвір'ї будинку, так і в під'їзді біля дверей (нецензурно виражається, грюкає ногами в двері та погрожує), а також стежить за нею. Зазначає, що 08.10.2023 року під час прогулянки з дітьми на дитячому майданчику ОСОБА_2 прийшов і в присутності дітей та інших осіб, почав нецензурно обзивати заявницю, показував різні непристойні жести, погрожував та почав знімати її на свій телефон, на зауваження не реагував, а тому заявник викликала поліцію та відносно ОСОБА_2 знову було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено терміновий заборонений припис терміном на 5 діб. В подальшому працівники поліції порадили заявниці звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Ухвалою судді від 16.10.2023 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами окремого провадження, призначено судове засідання на 18.10.2023 року 14 год 00 хв.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала з тих же підстав та просила її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив задоволення заяви, зазначив, що не переслідує ОСОБА_1 , а лише цікавиться життям своїх дітей. ОСОБА_2 має підозри щодо спілкування його бувшої дружини з асоціальними людьми, а тому він піклується за своїх дітей. ОСОБА_2 підтвердив факт того, що на весні 2022 року попросив дружину з дітьми виїхати з його помешкання, також, підтвердив, що із застосуванням фізичної сили виховував старшого сина. ОСОБА_2 не заперечив свою обізнаність щодо звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, не заперечив конфліктних ситуацій, але стверджує, що ОСОБА_1 навмисно звертається до поліції, щоб обмежити його батьківські права, перешкоджає йому брати участь у вихованні дітей. ОСОБА_2 ствердив, що ніхто не має впливу на його переконання в розумінні справедливості, добра та віри в Бога.
Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає до часткового задоволення.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.07.2019 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 . (а.с.6)
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. (а.с. 7-9)
Встановлено, що за час перебування у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 10,11)
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 104326 від 16.09.2023 року, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_1 (а.с. 13)
Встановлено, що 16.09.2023 року відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника /серія АА № 442431/, яким йому заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 протягом 1 доби. (а.с. 16)
Згідно термінового заборонного припису стосовно кривдника /серії АА № 023778/ від 08.10.2023 року ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ( ОСОБА_1 ); заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи строком на 5 діб. (а.с. 17)
З листа за вих. № 192 азі від 06.09.2023 року Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до поліції із заявами про те, що ОСОБА_2 вчиняє сварки, неправомірні дії відносно заявниці (а.с. 20-21).
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно зі ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п.п. 3, 14 ч. 1.ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя та колишнє подружжя.
Пунктом 2 ч. 1ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 зазначеного вище Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 1ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Таким чином, зважаючи на наведені норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року, винесеній у справі № 754/6995/19, зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч. 1ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з ч. 2ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що заявник обґрунтовано звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявник дійсно є постраждалою особою, а її кривдником є заінтересована особа ОСОБА_2 , який втручається в приватне життя ОСОБА_1 .
Тож, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінюючи сам вид насильства (психологічне), ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд приходить до висновку про необхідність покладення на заінтересовану особу обов'язків та заходів тимчасового обмеження прав.
З урахуванням викладеного, враховуючи суспільні інтереси та інтереси заявниці, наявні очевидні ризики повторного заподіяння домашнього насильства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , з метою застосування превентивного засобу - методу стримування та попередження повторення неправомірних дій зі сторони кривдника, суд вважає необхідним застосувати до кривдника обмежувальний припис строком на шість місяців та встановити заборону щодо перебування на відстані не менше 50 метрів до місця проживання заявниці за адресою її проживання.
Наразі відсутні докази, що ОСОБА_2 зловживає правом та безпідставно телефонує заявниці, тероризує її в телефонному режимі.
Отже, заявлена вимога щодо заборони ОСОБА_2 перебувати на відстані не менше 50 метрів до місця перебування дитини в ЗДО № 4 «Оберіг», та телефонувати на мобільний телефон заявниці - задоволенню не підлягає, оскільки зазначені обмеження призведуть до порушення прав ОСОБА_2 , як батька, який має право цікавитися життям і здоров'ям своїх дітей, а якщо повністю обмежити контакт із заявницею, ОСОБА_2 буде протиправно позбавлений можливості спілкуватися з дітьми та мати необхідну інформацію щодо їхнього життя.
При цьому, суд враховує рівність прав та обов'язків батьків щодо участі у вихованні дитини.
Крім того, суд враховує, що наразі в Білоцерківському міськрайонному суді перебуває на розгляді спір щодо визначення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Також, слід зазначити, що п. 4 ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено обмежувальні заходи лише стосовно постраждалої особи, а тому вимога заявниці щодо заборони наближатися до дитячого закладу не може бути задоволена.
В силу ч. 3ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно ч. 4ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст.247,259,263-265,268,350-1-350-6 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 6 (шість) місяців.
Встановити захід тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього обов'язок:
- заборонити перебувати на відстані не менше 50 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. Я. Ярмола