Справа № 296/737/23
2/296/1130/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" вересня 2023 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Музиченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги із централізованого опалення, -
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги із централізованого опалення у розмірі 32751,31 грн. та судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування вимог вказано, що позивач надає послуги із централізованого опалення, якими забезпечується квартира АДРЕСА_1 . Відповідачі є власниками вказаної квартири, та внаслідок порушення обов'язку щодо оплати наданих послуг із централізованого опалення за період з 01.10.2015 року по 01.12.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 32751,31 грн.
Ухвалою від 16 лютого 2023 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
22.03.2023 року від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачі свої зобов'язання щодо погашення заборгованості із централізованого опалення визнають частково у розмірі 15067,70 грн., відповідно по 7530,35 грн. для кожного із співвласників. Звертають увагу суду на наявні невідповідності у застосуванні тарифів при здійснені розрахунків та зазначають, що умову договору про збільшення строків позовних вимог вони не погоджували з позивачем і дану обставину не визнають, оскільки наявність підпису ОСОБА_3 під умовою договору про збільшення строку позовної давності як і відповідність наданої до суду копії договору його оригіналу викликає у відповідачів сумнів. Вказані у позовній заяві позивачем підстави для переривання строку позовної давності внаслідок здійснення платежів за опалення в грудні 2019 року та в серпні 2021 року є необґрунтованими, оскільки оплата поточних платежів за опалення квартири, що нараховується щомісяця, не є підставою для визнання раніше сформованої заборгованості. Виписку з розрахункового рахунку позивача на підтвердження здійснення оплати відповідачем послуг за централізоване опалення з вказівкою на призначення платежу та за який період позивачем не надано. Квитанція про здійснення оплати та другий примірник договору у ОСОБА_3 не збереглися (а.с.32-34).
Також 22.03.2023 відповідачами подано клопотання в якому просять застосувати до заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за опалення квартири АДРЕСА_1 загальний трирічний строк позовної давності (а.с.35).
31 березня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності в рівних долях відповідачам, які є споживачами житлово-комунальних послуг та не звільняються від їх оплати. Отже, на дату подачі позовної заяви між КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради як надавачем послуг з однієї сторони, та відповідача, як споживачем наданих послуг з іншої сторони тривають фактичні договірні відносини з приводу надання послуг централізованого теплопостачання на підставі відкритого особового рахунку, норм чинного законодавства. Щодо строків позовної давності, то у грудні місяці 2019 року відповідачем сплачено 1000 грн. (проте нараховано лише 739,99 грн.), у серпні місяці 2021 року відповідачем сплачено 1245,00 грн. (проте нарахування в даний місяць не проводилося). Тобто відповідач вчинив дії, що відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України та висновку Верховного Суду постанова від 07 червня 2018 року справа №668/8830/15-ц свідчать про визнання боргу. Отже позовна заява подана у встановлений ст. 257 ЦК України строк. Також звернула увагу, що під час дії карантину, встановлено Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширень коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Щодо сумнівів відповідачів по договору про надання послуг із централізованого теплопостачання від 28.12.2015 року, то вважає, що у своєму відзиві відповідачі висловлюють сумніви щодо зазначеного договору та самі ж і не заперечують факту укладання договору, так як пишуть у відзиві, що "другий примірник договору у ОСОБА_3 не зберігся", тобто другий примірник був в наявності, але не зберігся. Крім того споживачем у судовому порядку не було визнано даний договір не дійсним. В межах предмету даного спору не вирішується питання недійсності даного договору. Наголосила, що нарахування за послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії з 01.11.2017 року по 01.02.2023 року проведено по розрахунковому тарифу, що залежав від температури зовнішнього повітря, згідно п.п.40-49 Постанови Кабміну України № 630 від 21.07.2005р. "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення"(Постанова) в опалювальний період, який охоплює весь період заборгованості по кінець опалювального періоду 2021 року. Та нарахування за послуги постачання теплової енергії починаючи з опалювального періоду з жовтня місяця 2021 року проводилося у відповідності до ст. 12, ст. 21 Законом України "Про житлово-комунальні послуги"від 09.11.2017 року №2189. "Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.08.2019 року №830, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315. Вартість наданих послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії нараховується на підставі чинного законодавства та залежить від розміру тарифів установлених в порядку визначеному законодавством. Щодо запитань, які виникли у відповідачів про нарахування за послуги централізованого опалення постачання теплової енергії в період з 01.09.2020 по 01.11.2020 та з 01.12.2020 по 01.09.2021. то представник позивача вказала, що дійсно були затвердженні рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №1475 від 23.12.2019, №1439 від 02.12.2020, №1568 від 30.12.2020, про те пунктом 1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №283 від 23.09.2021 було скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №1475 від 23.12.2019, №1439 від 02.12.2020, №1568 від 30.12.2020. Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №283 від 23.09.2021 зазначено: “Комунальному підприємству "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради провести перерахунок вартості теплової енергії для усіх груп споживачів відповідно до пункту 1 цього рішення”. Тому у відповідності до зазначених рішень та відповідно до норм законодавства були зроблені перерахунки для усіх груп споживачів. Тому вказані твердження відповідачів є безпідставними (а.с.39-40).
24.05.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. За змістом поданої заяви просить стягнути із ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення за період з 01.10.2015 року до 01.05.2023 року у розмірі 14460,05 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1342,00 грн.; стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення за період з 01.10.2015 року до 01.05.2023 року у розмірі 14460,05 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1342,00 грн. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що після пред'явлення позову відповідачами було частково здійснено оплату послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії (з березня місяця 2023 року по травень місяць 2023 року на загальну суму 6807,07 грн.), а тому заявляє про зменшення позовних вимог. В підтвердження надає розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії (адреса: АДРЕСА_2 ) за період з 01.03.2023 року (а.с.50).
Ухвалою від 05.09.2023 року поновлено судовий розгляд через необхідність з'ясування обставин щодо частково здійсненої відповідачами оплати послуг із централізованого опалення.
25.09.2023 року від представника позивача - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що у вересні місяці 2023 року відповідачами здійснено оплату послуг із централізованого опалення та постачання теплової енергії на загальну суму 1000,00 грн. В підтвердження долучає розрахунок заборгованості на загальну суму 27985,02 (а.с.76,78).
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з урахуванням зменшених позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Музиченко Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в межах строку позовної давності в сумі 6530,35 грн.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни, житла №13425 від 18.11.2015 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №315485476 від 18.11.2022 року по 1/2 частки кожен (а.с. 6-7).
З матеріалів справи також вбачається, що 28.12.2015 між КП "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради та ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.12-14).
Оригінал вказаного договору було оглянуто в судовому засіданні за участі представників сторін.
Пунктом 9.1 вказаного договору передбачено, що цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Строк позовної давності за даним договором становить п'ять років.
У заяві від 28.12.2015 року ОСОБА_2 не заперечила, щоб особовий рахунок був переоформлений на ОСОБА_3 (а.с.14).
У зв'язку з наданням послуг із централізованого опалення Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради, за адресою: АДРЕСА_4 оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на послуги Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради.
Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з 01.10.2015 року по 01.12.2022 року заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) , за адресою: АДРЕСА_4 , становить 32751,31 грн. (а.с. 9,10-11).
Саме вказана сума була заявлена до стягнення.
24.05.2023 року представник позивача ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просила стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення за період з 01.10.2015 року до 01.05.2023 року у розмірі 28920,10 грн.
Щодо заяви про зменшення позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту позовної заяви Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги із централізованого опалення слідує, що спірна заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів, визначена станом на 01 грудня 2022 року.
24.05.2023 року представником Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради Дубравською О.І. було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог на обґрунтування якої позивач зазначає, що з березня 2023 року по травень 2023 року відповідачами було здійснено часткову оплату спірної заборгованості на загальну суму 6807,07 грн. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за надані послуги із централізованого опалення в розмірі 28920,10 грн. за період з 01 жовтня 2015 року по 01 травня 2023 року.
Із змісту частин 2, 3 статті 49 ЦПК України вбачається, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір попередньо поданих вимог майнового характеру, відповідно заявленої ціни позову.
Крім того, загальні положення ЦПК України вказують, що підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: "позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що подана 24.05.2023 року представником Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради "заява про зменшення розміру позовних вимог" за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову, оскільки як слідує з її змісту, представник включає до позовних вимог заборгованість, яка виникла у період, який виходить за межі періоду, що первісно вказувався у позовній заяві, у який відбувалося наданя послуг і чим позивач обгрунтовував свої вимоги.
За наведених обставин, суд не вбачає процесуально-правових підстав для прийняття такої заяви до уваги, та вважає за необхідне здійснити розгляд справи в межах заявлених вимог та з урахуванням наданих сторонами доказів.
Відповідно до положення п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно із ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
У силу статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Як передбачено ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до єдиної централізованої системи теплопостачання, від користування якої відповідачі, як співвласники, не відмовилися у встановленому законом порядку, отже, вони зобов'язані нести витрати по її утриманню, в тому числі з надання послуг по її обігріву, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежать у будь-якому випадку від того проживали власники у цій квартирі чи ні.
Такий правовий висновок висловлено в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.12.2018 року (справа №638/11034/15), від 02.04.2020 року (справа №757/29813/17).
Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 , співвласниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у період з 01 жовтня 2015 року по 01 грудня 2022 року забезпечувалася послугами централізованого опалення, які надавав КП "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради, однак відповідачі порушували свій обов'язок щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог комунального підприємства.
Суд бере до уваги, що з жовтня 2015 по грудень 2022 року відповідачі не зверталися до КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради з заявами про відключення від мереж централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку та/або неякісного надання послуг.
Крім того, відповідачами не було надано доказів звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору укладеного 28.12.2015 між КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради та ОСОБА_3 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 .
Сумніви представника відповідача про те, що договір про надання послуг з централізованого опалення від 28.12.2015 р. ОСОБА_3 не підписував, суд до уваги не приймає, оскільки на підтвердження даних обставин не надано будь-яких доказів та не заявлено клопотання про проведення судової-почеркознавчої експертизи.
Оскільки згідно з положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги» та ЦК України відповідачі є співвласниками та, відповідно, споживачами комунальних послуг, то не має значення хто з них укладав договір. Зобов'язання відповідачів щодо оплати послуг існує пропорційно їх часткам у праві власності на квартиру.
Також суд не буре до уваги заперечення представника відповідача щодо розміру тарифів, які застосовувалися позивачем при нарахуваанні вартості (обсягів) наданих послуг. В матеріалах справи наявні обґрунтовані розрахунки суми заборгованості, підтверджені відповідними відомостями про порядок надання послуги, тарифи, які застосовувало підприємство для проведення нарахувань, показники споживання тепла, розподіл обсягу спожитих послуг по будинку та конкретно по квартирі АДРЕСА_1 , які не спростовані твердженнями відповідача.
Суд зазначає, що пунктом 1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №283 від 23.09.2021 було скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №1475 від 23.12.2019, №1439 від 02.12.2020, №1568 від 30.12.2020. Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №283 від 23.09.2021 зазначено: “Комунальному підприємству "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради провести перерахунок вартості теплової енергії для усіх груп споживачів відповідно до пункту 1 цього рішення”. Тому у відповідності до зазначених рішень та відповідно до норм позивачем були зроблені перерахунки для усіх груп споживачів, що зокрема вбачається з розрахунку по особовому рахунку.
Як уже зазначалось, відповідачі подали до справи заяву про застосування позовної давності (а.с.35).
Нормами статтей 257, 267 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Разом з тим, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Як вбачається, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем(-ами) частково сплачувалися кошти за послуги з централізованого опалення, внаслідок чого в силу положень ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривався та починався заново після такого переривання.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем (-ами) був здійснений платіж за послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії) в листопаді 2015 року в сумі 250,20 грн., в січні 2016 року в сумі 430,90 грн., в грудні 2019 року в сумі 1000,00 грн. та останній платіж в серпні 2021 року на суму 1245,00 грн.
Крім того, вбачається, що відповідачі здійснювали оплату у більшому розмірі ніж нараховувалася у відповідний місяць, а також тоді, коли нарахування взагалі не здійснювалось позивачем, що також свідчить про визнання боргу, в тому числі за минулий період. Також представником відповідача не доведено, що оплата здійснювалася з призначенням платежу за відповідний місяць.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався та на час ухвалення рішення у справі карантин в Україні продовжено до 30.06.2023 року (постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення"ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім цього, Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.
З огляду на викладене, а саме неодноразове переривання перебігу позовної давності внаслідок оплати послуг централізованого опалення та початку перебігу позовної давності заново, а в подальшому продовження законодавчими актами України визначеного статтею 257 ЦК України строку загальної позовної давності на строк дії карантину та дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності та відмови з огляду на дану обставину у задоволенні позову.
Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 , належна відповідачам, забезпечується послугами централізованого опалення, котрі надає КП "Житомиртеплокомуненерго"Житомирської міської ради, однак відповідачі порушують свій обов'язок щодо оплати наданих послуг, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів, з урахуванням здійсненої оплати (6807,07 грн. (а.с.51) та 1000,00 грн. (а.с.78)) заборгованість в сумі 24944,24 грн (загальний розмір заборгованості 32751,31 грн - 7807,07 грн здійснена оплата), тобто по 12472,12 грн. з кожного на користь позивача відповідно розміру їх часток у праві власності (по 1/2 за кожним з відповідачів згідно з ч. 1 ст. 357 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі "Проніна проти України»).
Суд зауважує, що доводи відповідачів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наданими позивачем поясненнями, у т.ч. наведеними у рішенні, та доказами, що їх доводять, відтак, наявні матеріали справи забезпечили належне дослідження судом обставин справи, достатнє для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів в дольовому порядку на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, що підтверджено документально, а саме в сумі по 1022,10 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, що утворилась за період з 01.10.2015 року по 01.12.2022 року, у розмірі 12472,12 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1022,10 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, що утворилась за період з 01.10.2015 року по 01.12.2022 року, у розмірі 12472,12 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1022,10 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненрго"Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, 48; ідентифікаційний код: 35343771.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 02.10.2023.