Справа №295/14075/23
Категорія 54
2/295/3061/23
УХВАЛА
18.10.2023 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Семенцова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист цивільних прав та інтересу застосуванням плану зонування території (Ж-4) при розгляді заяв та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати незаконним рішення, дії чи бездіяльність Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради застосуванням плану зонування території (Ж-4) при розгляді заяв, чим порушено її цивільні права та інтереси, а також стягнути з відповідача на свою користь 100000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої 10-ма випадками недодержання вимог закону.
Як убачається із змісту позовної заяви та доданих до неї копій документів, вимоги позову обґрунтовані недодержанням вимог закону Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при складанні плану зонування території (Ж-4) в частині нанесених на ньому позначень (територій та будівель) при розгляді її заяв, невідповідністю плану зонування території (Ж-4) генеральному плану, що слугувало підставами відмови в задоволенні її заяв від 12.05.2020 № 4409 та 10.02.2022 № 1147.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, ознайомившись із змістом позовної заяви та доданими до неї документами, виявлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 686/6775/18 зазначено, що: «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень».
Конституційний Суд України в рішенні від 01.04.2010 №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
До позовної заяви додано додатки до рішень Житомирської міської ради від 30.07.2020 № 1970 та від 14.07.2022 № 541, згідно яких позивачу за її зверненнями 12.05.2020 № 4409 та 10.02.2022 № 1147 було відмовлено в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га на підставі ст. 39 ЗК України та ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Серед підстав відмови міститься посилання на те, що план зонування території міста Житомира затверджений рішенням Житомирської міської ради 04.04.2017 № 579. Також вказано про невідповідність містобудівній документації (відповідно до Плану зонування ториторії (зонінг) Схеми зонування терторії міста земельна ділянка розташована в зоні мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови (Ж-4), частина земельної ділянки розташована в зоні вулиць в червоних лінях (ТР-2), відповідно до Плану зонування ториторії (зонінг) Схеми зонування території міста-планувальні обмеження земельна ділянка знаходиться в санітарно-захисній зоні об'єктів транспорту.
Із змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що в позивача не виникло право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та спір між сторонами пов'язаний з відмовою позивачу в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки уповноваженим органом місцевого самоврядування, що свідчить про відсутність у позивача відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Тому спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з відмовою позивачу в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та застосуванням уповноваженим органом місцевого самоврядування плану зонування території міста Житомира при розгляді заяв ОСОБА_1 12.05.2020 № 4409 та 10.02.2022 № 1147, не є приватноправними.
Якщо особа звертається до відповідного органу із заявою про надання дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеними у Постанові Верховного Суду від 16.01.2019 в справі № 361/2562/16-а.
Підстави, за наявності яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, визначені частиною 1 статті 186 ЦПК України. Зокрема, пунктом 1 частини 1 вказаної статті передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оскільки характер спірних правовідносин дає можливість зробити висновок про те, що між позивачем та відповідачем як органом місцевого самоврядування - суб'єктом владних повноважень виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 19, 186, 260, 353 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист цивільних прав та інтересу застосуванням плану зонування території (Ж-4) при розгляді заяв та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ЦПК України.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.
Суддя Л.М. Семенцова