Справа №295/10582/23
Категорія 68
2/295/2515/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Коцюби О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 21.07.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 915.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У позові вказано, що між сторон мають протилежні погляди на шлюб та сім'ю, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, збереження шлюбу та примирення не можливе.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, відповідно до змісту якої позивач позов підтримує та просить задовольнити.
Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, з підстав перебування на військовій службі, у якій відповідач також вказує, що кохає свою дружину, сина, водночас, підтримує позовні вимоги та просить розірвати шлюб.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.07.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції між сторонами зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 915.
Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач скористалась своїм правом та звернулась до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем, при цьому, останній повністю визнає позовні вимоги щодо розірвання шлюбу. Приймаючи до уваги заяви сторін, суд вважає, що вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 56 Сімейного кодексу України, кожен має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Такі положення національного законодавства України відповідають ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 2 статті 112 цього кодексу встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлене, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, при цьому, відповідач погоджується на розірвання шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
З огляду на викладене, враховуючи доводи ОСОБА_1 , наведені у позові, а також визнання позовних вимог про розірвання шлюбу відповідачем у справі, суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, відтак, розірвання шлюбу буде відповідати як інтересам позивачки, так і відповідача, а збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, тому позов необхідно задовольнити.
Згідно з ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
У відповідності до абз.2 ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище, у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У позовній заяві позивач не просить відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, що становить 536,80 грн. Щодо судового збору в іншій частині (50%, 536,80 грн), судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.104, 105, 110-115 СК України, ст.2-5, 10-13, 81, 141, 142, 206, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21.07.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 915, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 536,80 грн судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 536,80 грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» 32528798800007490035 від 08.08.2023 на суму 1 073,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Т.А.Воробйова