Справа №295/9627/23
Категорія 27
2-о/295/188/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Коцюби О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження
цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
про розірвання шлюбу за заявою подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Заявники звернулися до суду із заявою в порядку окремого провадження про розірвання шлюбу подружжя, які мають дітей. В обґрунтування заяви зазначили, що 01.08.2009 зареєстрували шлюб, однак фактично шлюбні відносини між ними припинені та спільне господарство не ведеться, у зв'язку з чим шлюбні відносини між заявниками не можуть бути відновленими. Мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Подружжя досягло взаємної згоди щодо розірвання шлюбу, участі у вихованні дітей, визначення місця проживання дітей після розірвання шлюбу. Вказані обставини передбачено нотаріально посвідченим договором від 29.08.2023, яким визначили місце проживання дітей та порядок сплати аліментів.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 11.09.2023 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Крім того, просив долучити до матеріалів справи оригінал свідоцтва про шлюб.
Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, на електронну адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її присутності.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку про те, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.08.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, актовий запис № 1126, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Від шлюбу заявники мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29.08.2023 між заявниками був укладений нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дітей та про сплату аліментів. Відповідно до вказаного договору, місце проживання дітей визначено з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , передбачено розмір і порядок сплати аліментів батьком дітей, а також здійснення батьками інших прав і обов'язків.
Згідно з положенням частини 3 статті 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.
Відповідно до ч.1 ст.109 Сімейного кодексу України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року N 11, розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст.109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Задовольняючи заяву про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а заявники не мають наміру зберегти свій шлюб. Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам заявників, що має істотне значення, внаслідок чого заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ч.1 ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 56 Сімейного кодексу України, кожен має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Такі положення національного законодавства України відповідають ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.1 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Оскільки заявники наполягають на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
З огляду на викладене, враховуючи доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наведені у заяві, суд вважає, що їх сім'я розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між ними немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, відтак, розірвання шлюбу буде відповідати інтересам заявників, а збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, тому заяву необхідно задовольнити.
Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки заявниця ОСОБА_2 заявила, що вона бажає після розірвання шлюбу іменуватися прізвищем «ОСОБА_5 », тому суд вважає за необхідне залишити заявниці прізвище «ОСОБА_5 ».
Згідно з ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
У відповідності до абз.2 ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 104, 105, 109, 113-115 СК України, статтями 2-5, 10-13, 81, 89, 264, 265, 293, 294, 352, 354 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Заяву задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.08.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис №1126 - розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити її прізвище « ОСОБА_5 ».
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заявник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Т.А. Воробйова