Справа №155/961/23
Провадження №2/155/303/23
ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2023 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судових засідань Федонюк О.М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берестечківської міської ради про визнання права на завершення приватизації та реєстрації права власності,
ВСТАНОВИВ:
29 червня 2023 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації та реєстрацію права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку площею 0,15 га будівництва і обслуговування житла та площею 0,45 га для ведення підсобного господарства, як на спадкове майно що залишилося по смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно у тому числі й на право на вищевказані земельні ділянки згідно рішення «Перемильської сільської ради народних депутатів Горохівського району Волинської області» від 02.11.1993 року №14/1 Про приватизацію земельних ділянок.
Позивач вказує, що за життя спадкодавець склав заповіт, яким усе рухоме та нерухоме майно на праві приватної власності заповів ОСОБА_1 . Зазначає, що вступив у фактичне володіння майном, проте не може отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, через відсутність правовстановлюючих документів.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, додаткових заяв, клопотань та доказів не має.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, при вирішенні заявлених позивачем вимоги покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази наявні у ній, приходжу до наступного висновку.
Враховуючи ч.3 ст.211 ЦПК України оскільки всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
А відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21 травня 2020 року (а.с.9).
Відповідно до копії витягу від 06.10.2020 року №0395 із рішення «Перемильської сільської ради народних депутатів Горохівського району Волинської області» від 02.11.1993 року №14/1 ОСОБА_2 передано у приватну власність безкоштовно земельну ділянку площею 0,60га (0,45 га для ведення підсобного господарства та 0,15 га для будівництва та обслуговування житла) (а.с.7).
30 вересня 2021 року за №70-02-31 приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області своєю постановою відмовив у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що відповідних правовстановлюючих документів спадкоємцем подано не було (а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Перехідними положеннями Земельного кодексу України визначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 1 статті 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Окрім того, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, що передбачено ст.77 ЦПК України.
Також згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч вищевказаним нормам та вимогам ЦК України та ЦПК України позивач не надав суду даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин якими позивач обґрунтовує свою вимогу.
Позивач в судове засідання не з'явився, жодних клопотань про витребування доказів на підтвердження своїх позовних вимоги від нього не надходило, а тому суд позбавлений можливості встановити обставини, які мають значення для вирішення даної справи, зокрема позивач обравши спосіб захисту свого невизнаного права шляхом спадкування за заповітом не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів того, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім того, надані ОСОБА_1 докази у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про те чи є позивач спадкоємцем за заповітом на який посилається останній, чи включене до заповіту спадкове майно та майнові права спадкодавця на земельні ділянки на які просить визнати право позивач.
За таких обставин, беручи до уваги вище викладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання права на завершення приватизації та реєстрації права власності не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.12, 13, 76-80, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.15, 392, 1216,1217, 1218, 1222, 1223, 1225, 1297 ЦК України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Берестечківської міської ради про визнання права на завершення приватизації та реєстрації права власності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 18 жовтня 2023 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв