Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 953/2938/20
провадження № 61-6862св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро», реєстратор виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року у складі судді Попрас В. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» (далі - ТОВ «Легіон Агро»), реєстратора виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. про скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 2006 року між нею та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ВАТ КБ) «Надра» укладено кредитний договір № 6/4/32/2006/840-К/12, відповідно до якого банк надав їй кредит у розмірі 21 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 25 липня 2036 року. Крім того, у той же день між сторонами був укладений договір іпотеки, яким вона передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Вона виконувала умови кредитного договору, але, у зв'язку з фінансовою кризою, не могла виконувати зобов'язання в повному обсязі, про що повідомила працівників банку, та продовжувала сплачувати кошти. У 2019 році вона дізналась, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року у справі № 640/8667/14-ц з неї було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 22 054,88 доларів США.
У вересні 2019 року ПАТ КБ «НАДРА» і ТОВ «Легіон Агро» повідомили її письмово про відступлення права вимоги за кредитним договором від 06 вересня 2019 року та іпотечним договором на користь ТОВ «Легіон Агро».
У лютому 2020 року за зверненням ТОВ «Легіон-Агро» державний реєстратор виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. ухвалила рішення про переоформлення права власності на нерухоме майно, а саме вказану квартиру за заявником, як іпотекодержателем.
Вважала таке рішення протиправними, оскільки у договорі іпотеки було відсутнє іпотечне застереження про можливість задоволення вимоги іпотекодержателя шляхом набуття останнім права власності на предмет іпотеки, а вона, як іпотекодавець, згоди на передачу у власність іпотечної квартири не надавала.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 51003957 від 06 лютого 2020 року, на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Легіон Агро»; поновити право власності на вказану квартиру за нею, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведення державної реєстрації права власності № 35364438 від 04 лютого 2020 року, здійсненого на підставі договору іпотеки № 6/4/32/2006/980-І/13, договору про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 724, вимоги, серія та номер 17/09-1 від 17 вересня 2019 року ТОВ «Легіон Агро» та шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведення за нею державної реєстрації права власності на квартиру на підставі договору купівлі продажу від 28 липня 2006 року № 2308, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бервено Н. І.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу) індексний номер 51003957 від 06 лютого 2020 року на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Легіон Агро».
Поновлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведення державної реєстрації права власності № 35364438 від 04 лютого 2020 року про реєстрацію за ТОВ «Легіон Агро» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , здійсненої на підставі договору іпотеки № 6/4/32/2006/980-І/13, договору про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 724, вимоги, серія та номер 17/09-1 від 17 вересня 2019 року ТОВ «Легіон Агро» та шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу № 2308 від 28 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бервено Н. І.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір іпотеки між сторонами не передбачав можливості позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності в односторонньому порядку, тому ТОВ «Легіон Агро», як іпотекодержатель, мав право отримати у власність іпотечну квартиру виключно за домовленістю з іпотекодавцем - ОСОБА_1 , яка згоди на передачу у власність квартири іпотекодержателю не давала, отже рішення державного реєстратора, яке оспорюється, є незаконним.
Крім того, суд вказав, що перехід права власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя у даному випадку суперечить Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Легіон Агро» залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Суд відхилив доводи заявника про неналежний спосіб захисту, пославшись на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «Легіон Агро», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позивач не надала належних доказів, що спірна квартира підпадає під критерії, визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Також, вказує, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2014 року позов банку було задоволено та звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу від свого імені іншим особам. Вважає, що суди порушили принцип правової визначеності.
Крім того, вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
12 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 липня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6/4/32/2006/840-К/12 строком до 25 липня 2036 року, згідно з умовами якого ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 21 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
Для забезпечення кредитного договору 28 липня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 6/4/32/2006/980-1/13, відповідно до якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У той же день для забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №6/4/32/2006/840-К/12 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 6/4/32/2006/840-П/14, відповідно до умов якого позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року у справі № 640/8667/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 6/4/32/2006/840-К/12 від 28 липня 2006 року у розмірі 22 054,88 доларів США та 54 348,01 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 073,08 грн. Рішення суду набрало законної сили 23 вересня 2014 року.
06 вересня 2019 року між ТОВ «Легіон Агро» та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги № 6/4/3 2/2 006/840-К/12 та договір про відступлення прав за договором іпотеки, за якими ПАТ «КБ «Надра» відступило на користь ТОВ «Легіон Агро» права вимоги за кредитним договором від 28 липня 2006 року № 6/4/32/2006/840-К/12, договором іпотеки від 28 липня 2006 року № 6/4/32/2006/980-1/13 та договором поруки від 28 липня 2006 року № 6/4/32/2006/840-П/14.
17 вересня 2019 року ТОВ «Легіон-Арго» надіслало ОСОБА_1 лист про виконання зобов'язання за кредитним договором та сплату заборгованості у розмірі 22 740,48 доларів США, а також повідомлено, що у разі невиконання та неналежного виконання зобов'язання, ТОВ «Легіон-Арго», як іпотекодержатель, має намір задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом набуття власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмета іпотеки.
06 лютого 2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обмежень (з відкриттям розділу) індексний номер 51003957 на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Легіон Агро».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Легіон Агро» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/1801/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 та постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 905/633/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ТОВ «Легіон Агро» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратораухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Тобто позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).
Тобто підставою набуття права власності на предмет іпотеки є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, та й відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що між сторонами не було укладено договору про задоволення вимог іпотекодержателя та іпотечний договір від 28 липня 2006 року не містить відповідного застереження, а навпаки вказано, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», здійснюється тільки за домовленості сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний реєстратор Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. не мала правових підстав для реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 51003957 від 06 лютого 2020 року на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Легіон Агро», тому правильно визнав протиправним та скасував відповідне рішення державного реєстратора.
При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги, які є аналогічними з доводами касаційної скарги заявника, про обрання неналежного способу захисту в цій частині, пославшись на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, безпідставними є посилання касаційної скарги на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2014 року, оскільки спірне рішення державного реєстратора було прийнято не на виконання будь-якого рішення суду, а звернуто стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом визнання права власності за іпотекодержателем, що в силу положення статті 37 Закону України «Про іпотеку» повинно відбуватися на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто за домовленістю сторін.
Посилання заявником на те, що позивач не надала належних доказів, що спірна квартира підпадає під критерії, визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Верховним Судом до уваги не береться, оскільки відсутність договору сторін (або відповідного застереження в іпотечному договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є самостійною підставою для задоволення цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувані рішення та постанову в цій частині - без змін.
Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині поновлення права власності шляхом скасування запису про проведення реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем та відновлення запису про право власності позивача,оскільки рішення суду про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора є самостійною підставою для вчинення державним реєстратором відповідних реєстраційних дій відповідно до положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та не потребує заявлення таких позовних вимог окремо, тому позовні вимоги у цій частині є неефективним способом захисту порушених прав.
Відповідно до частини першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ухвалив судове рішення в зазначеній частині з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати рішення та постанову судів у цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо судових витрат
Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положення підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема із: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд скасовує судові рішення в частині задоволення однієї з позовних вимог ОСОБА_1 немайнового характеру, то з неї необхідно стягнути на користь ТОВ «Легіон Агро»судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,2 грн та касаційної скарги у розмірі 1 681,6 грн, а всього 2 942,8 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення права власності шляхом скасування запису та відновлення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасувати та відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро»(код ЄДРПОУ 36457965) судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,2 грн та касаційної скарги у розмірі 1 681,6 грн, а всього 2 942 (дві тисячі дев'ятсот сорок дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець