18.10.2023
Справа № 744/1115/23
Провадження № 3/744/936/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Гнипа О.І.,
при секретарі Висоцькій Т. П.,
за участі:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
захисників: адвоката Голика Є. В.; адвоката Якуби Г. О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Семенівка Чернігівської області матеріали, які надійшли з Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, такого, що проходить службу на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , поставлено до вини викладені нижче обставини.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
14.01.2015 Президентом України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 15/2015, затверджений Законом України № 113-УІІІ від 15.01.2015, у зв'язку з чим почав діяти особливий період.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа № 800/582/14), яка набрала законної сили, зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду та останній діє по теперішній час, у зв'язку з чим правопорушення, вчиненні військовослужбовцями, є вчиненими в умовах особливого періоду.
Наказом начальника Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №48 від 03.03.2022 військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до ст. ст. 107, 108 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності батальйону (корабля), за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців роти, їх соціальний захист.
Заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу батальйону.
Заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення, серед іншого, зобов'язаний: брати участь у розробленні плану бойової підготовки батальйону (корабля); забезпечувати виконання рішень командира батальйону (корабля) з питань морально-психологічного забезпечення, подавати допомогу командирам рот та їх заступникам з морально-психологічного забезпечення у поліпшенні морально-психологічного стану особового складу; проводити роботу, спрямовану на виховання у військовослужбовців батальйону (корабля) відданості Українському народові, формування у особового складу високих морально-психологічних якостей громадянина - патріота України, готовності до свідомого виконання Конституції України і законів України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників); вживати конкретних заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів; разом із штабом батальйону організовувати і здійснювати заходи щодо психологічної підготовки особового складу до дій в екстремальних умовах мирного і воєнного часу, захисту від інформаційно-психологічного впливу противника; брати участь у роботі, пов'язаній із забезпеченням якісного опанування і зразкового збереження військовослужбовцями озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, виконання ними завдань вартової та внутрішньої служб, додержання заходів безпеки та охорони довкілля; організовувати роз'яснення законодавства України та брати участь у забезпеченні додержання військовослужбовцями його вимог; вести облік кримінальних та інших правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей, вчинених особовим складом, та готувати аналітичні довідки щодо стану військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові батальйону та заступнику командира бригади з морально-психологічного забезпечення про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу; готувати і своєчасно подавати у порядку підпорядкованості донесення про вчинені військовослужбовцями правопорушення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №82-А від 27.02.2023 створено позаштатну групу для службових розслідувань за фактом подій, то відбуваються у військовій частині, вчинення військовослужбовцями адміністративних та кримінальних правопорушень. Організацію та керівництво даною групою відповідно до наказу здійснює заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення. Таким чином, підполковник ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення, під час проведення відповідних службових розслідувань є військовою службовою особою.
05.07.2023 заступником командира з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративне правопорушення, щодо військовослужбовця ОСОБА_2 .
Згідно протоколу ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та був відсутній на місці служби в період з 13.06.2023 по 18.06.2023 (шість діб).
З відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії АА номер 090 вбачається, що вказане у даному протоколі діяння вчинено ОСОБА_2 в умовах воєнного стану.
Також згідно даного протоколу ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та був відсутній на місці служби в період з 13.06.2023 по 18.06.2023, тобто понад 3 доби, через це в діях останнього вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
07.07.2023 підполковником ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративне правопорушення, щодо військовослужбовця ОСОБА_3 .. Згідно протоколу ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та був відсутній на місці служби в період з 15.06.2023 по 16.06.2023.
07.07.2023 підполковником ОСОБА_1 щодо військовослужбовця ОСОБА_3 , складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу вказаний військовослужбовець був відсутній у місці служби та не виконував обов'язки військової служби у період з 26.06.2023 по 27.06.2023.
З відомостей протоколів про адміністративні правопорушення серії АА номер 094 та серії АА номер 095 вбачається, що ОСОБА_3 вчинив вказані окремі адміністративні правопорушення в умовах воєнного стану.
Також згідно вказаних протоколів ОСОБА_3 двічі самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , тобто в діях останнього на момент вчинення кожного з протиправних діянь вбачалися ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає за умови, якщо ці правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Диспозицією ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення обумовлено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів чи нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Частиною 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Частиною 5 ст. 407 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє з 24.02.2022 по цей час.
Отже, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , заступник командира з морально-психологічного забезпечення, підполковник ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду (воєнного стану), будучи військовою службовою особою, недбало ставлячись до військової служби, на території міста Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, всупереч вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ч. 2 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у невстановлений час 05.07.2023 за наявності в діях військовослужбовця ОСОБА_2 ознак складу кримінального правопорушення, всупереч діючих норм законодавства, склав відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У подальшому, підполковник ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду (воєнного стану), будучи військовою службовою особою, продовжуючи недбало ставитись до військової служби, на території міста Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, всупереч вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ч. 2 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у невстановлений час 07.07.2023 за наявності в діях військовослужбовця ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, всупереч діючих норм законодавства, склав відносно останнього два протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з викладеними діями ОСОБА_1 повідомлення про кримінальне правопорушення до органу прокуратури не надійшло, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено, а провадження у справах про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закриті судом.
Таким чином, підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , свою вину за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення не визнав повністю та пояснив про те, що він не може нести юридичну відповідальність за діяння, які не становлять складу адміністративного правопорушення.
Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, записників, обговоривши клопотання захисника Якуби Галини Олександрівни щодо закриття провадження у даній справі про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає, що у діянні ОСОБА_1 відсутній склад поставленого йому до вини адміністративного правопорушення за наступних обставин.
За протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 поставлене до вини те, що він нібито не зміг розмежувати склади кримінальних та адміністративних правопорушень в діяннях військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , де він проходить службу на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з подальшим складенням щодо останніх протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наявності «ознак складу» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Втім, такі твердження не відповідають наведеним нижче загальним засадам права, вимогам законодавчих норм та принципам вирішення конкуренції та колізії норм, що встановлюють різні види юридичної відповідальності.
Зокрема, як видно з приведених вище обставин, діяння військовослужбовцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинені в червні 2023 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-IX від 13.07.2023, якою норма ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України викладена в більш посилено криміналізуючому певні діяння форматі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кримінального кодексу України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Отже, на час вчинення діянь діяла редакція норми ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, викладена згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-IX від 13.12.2022, відповідно до якої диспозиція згаданої частини статті кримінального закону мала таку конструкцію: «самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці».
Воднораз диспозиція ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб» № 1952-VIII від 16.03.2017 мала на час вчинення діянь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такий вигляд: «самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб».
Тобто з диспозицій норм ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України видно, що віднесення такого діяння військовослужбовця (крім строкової військової служби) як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб щодо дії першої або другої норм потребує розмежування.
З сутності викладеного в розглядуваному судом протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , убачається, що прокурор, який склав такий протокол, опираючись на зовсім не кінцеві судові рішення (а не, приміром, на вироки суду, які набрали законної сили, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62 Конституції України, щодо засудження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України) про лише направлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення одним із суддів Семенівського районного суду Чернігівської області до Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, висловлює переконання про необхідність розв'язання дилеми застосування до визначених військовослужбовців адміністративної чи кримінальної відповідальності переважно в площині конкуренції загальної і спеціальної норм, вважаючи що воєнний стан є виокремленою законодавцем частиною (найбільш серйозним різновидом) особливого періоду. Відповідно, діяння має бути кваліфіковане, на думку прокурора, за частиною статті закону, яка містить спеціальну норму, тобто за кримінальним законом.
Втім, такий підхід не є зовсім правильним, адже конкуренцію загальної і спеціальної норм слід застосовувати переважно тоді, коли юридична відповідальність особи за однією та іншою нормою є юридичною відповідальністю одного виду.
В нашому ж випадку ми маємо питання щодо юридичної відповідальності різних видів (адміністративної та кримінальної), які різняться між собою здебільшого за ступенем суспільної небезпечності, є взаємовиключними і не можуть бути застосовані одночасно (ч. 1 ст. 61 Конституції України у взаємозв'язку із ч. 2 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, застосування до випадку кваліфікації діянь військовослужбовців (за виключенням строкової військової служби), що полягають у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем (окрім питання стосовно цих діянь в умовах бойової обстановки, що є окремим, і діянь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наявними матеріалами справи не стосується), за присутності обмеження такого самовільного залишення рамками адміністративної відповідальності стосовно тривалості цього діяння до десяти діб, не може відбуватися за конкуренцією загальної і спеціальної норми, адже це суперечитиме правилам, викладеним в ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України, позаяк суспільна небезпечність діяння, що підпадає під норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, є нижчою у порівнянні з кримінально караними діяннями. Натомість певні норми при застосуванні щодо них конкуренції загальної і спеціальної норм за своєю юридичною природою мають бути подібними.
Цю ситуацію потрібно розглядати під кутом зору не загальної конкуренції норм стосовно юридичної відповідальності одного виду, а колізії норм, які встановлюють юридичну відповідальність різних видів, при розв'язанні якої пріоритетом виступає застосування принципу юридичної визначеності як елементу верховенства права (ч. ч. 1, 2 ст. 8 Конституції України), крізь призму котрого слід безумовно застосовувати положення ст. 62 Конституції України, за змістом яких усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, оскільки існують сумніви щодо застосування обмежень темпоральними границями юридичної відповідальності за самовільне залишення військової частини або місця служби, у випадку вчинення такого діяння в умовах воєнного стану тривалістю до десяти діб станом на момент до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-IX від 13.07.2023, слід застосовувати норми ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на викладене, піддавання прокурором сумніву законності діянь ОСОБА_1 щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за самовільне залишення місця служби тривалістю до десяти діб, а саме згідно присутніх у справі даних доказів в одну добу (копії протоколів на а. с. 19-21; 58 - 60), чи шість діб (копія протоколу на а.с. 37 - 38) у визначені дати червня 2023 року є надмірним і безґрунтовним.
Приходячи до такого висновку, суд зауважує, що ОСОБА_1 не може нести юридичну відповідальність за тлумачення норм законодавства окремим суддею за не кінцевими постановами про закриття проваджень зі скеруванням справ про адміністративне правопорушення прокурорам (копії постанов на а. с. 16 - 17; 31 - 33; 34 - 35; 52 - 54; 55 - 56; 70 - 72), тим більш, коли такі постанови не можуть бути оскаржені ним через відсутність прав учасника судового провадження на їх оскарження (ч. 1 ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Аналогічно виключається і юридична відповідальність ОСОБА_1 за обставини можливого подальшого внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вказаних діянь військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , бо до такого реєстру можуть бути внесенні які завгодно дані на власний розсуд працівників правоохоронних органів. Також відомості відносно щонайменше оголошення про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не говорячи вже про обвинувальні акти щодо них й вироки, які набрали законної сили, матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містять.
За невнесення вказаних даних до наведеного реєстру ОСОБА_1 теж відповідати не може, оскільки суд не знаходить порушень вимог закону в його діяннях з кваліфікації можливо вчиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Воднораз суд відзначає, що прокурором в протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначена редакція диспозиції норми ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, яка набрала чинності тільки 11.08.2023 (згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-IX від 13.07.2023) і посилює кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, бо ця редакція не була чинна станом на червень 2023 року (на моменти діянь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), внаслідок чого застосована бути не може, оскільки відповідно до домінант норми ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи викладене, суд розцінює як слушне клопотання захисника Якуби Г. О., в якому поставлене питання про закриття даної справи про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 88 - 92). До того ж резонними є доводи клопотання цього захисника про те, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність за повідомлення прокуратури про вчинення кримінальних правопорушень чи направлення протоколів (справ) про адміністративні правопорушення до суду внаслідок поширення на це компетенції інших військовослужбовців.
За такої ситуації суд вважає, що справу провадженням слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення із одночасним задоволенням приведеного клопотання захисника Якуби Г. О..
На підставі викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ст. 247, ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника Якуби Галини Олександрівни про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - провадженням закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Чернігівського апеляційного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня винесення постанови апеляційної скарги.
Суддя: О. І. Гнип