Постанова від 05.10.2023 по справі 908/1339/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1339/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі № 908/1339/23

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ”, м. Київ

боржник - Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА”, м. Запоріжжя

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 у справі № 908/1339/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА”; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ” до боржника у розмірі 2 492 250,00 грн основного боргу; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича; зобов'язано розпорядника майна Забродіна О.М. надавати суду проміжні звіти про проведену роботу щомісячно; встановлено розпоряднику майна грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів, авансованих заявником (ТОВ “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ”) на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області, за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, згідно з ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Не погодившись з вказаною ухвалою Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА” подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 у справі № 908/1339/23 та прийняте нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що справа була розглянута судом без участі представника боржника, що позбавило останнього можливості надати відзив на заяву та докази щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі.

Апелянт зазначає про невизнання кредиторських вимог ініціюючого кредитора в повному обсязі та вважає їх сумнівними.

Вказує на те, що суд першої інстанції в цілому усунувся від покладених на нього обов'язків та формально надав оцінку лише доказам, що надана кредитором, в той час як в матеріалах справи відсутні докази перевірки платоспроможності боржника, а також об'єктивності та реальності наданих кредитором послуг, зазначених в актах приймання-передачі за період з 03.05.2021 по 01.12.2022 на суму 2 492 250,00 грн

За твердженням апелянта, наявність підписаних актів виконаних робіт не свідчить про реальність наданих послуг. Зокрема, 12.12.2022 було звільнено директора боржника від якого було прийнято первинну бухгалтерську документацію, серед якої не було договору про надання послуг № 08/21/М від 01.04.2021 з ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації», акт виконаних робіт до нього. Також, за даними бухгалтерського обліку та податкової звітності ПП ВКФ «Аква Вита» за вказаний період відсутні операції з ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації».

Крім того, зауважує на відсутності у договорі такої істотної умови, як ціна та стверджує про наявність спору про право стосовно вимог ініціюючого кредитора, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Поміж іншого, скаржником заявлено клопотання про прийняття нових доказів: бухгалтерських довідок від 02.06.2023р. №№ 4, 5, 6, копію рішення № 12/12/22 від 12.12.2022.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 у справі № 908/1339/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 розгляд справи № 908/1339/23 призначено на 07.09.2023 о 09 год. 30 хв.

20.07.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Також, ініціюючим кредитором заявлено клопотання про долучення доказів: оригіналу заяви свідка ОСОБА_1 , особи, що займала посаду генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» з 28.07.2000 по 12.12.2022, підпис посвідчений 01.06.2023 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петренко С.В., зареєстровано в реєстрі за № 1157, та копію рішення Господарського суду Запорізької області від 20.06.2023 у справі № 908/1339/23 (908/1632/23).

Від Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ” надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у справі № 908/1339/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 ухвалено судові засідання у справі № 908/1339/23, у тому числі, призначене на 07.09.2023 на 09:30 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

04.09.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких останній підтримав доводи своєї апеляційної скарги, наполягав на її задоволення.

Крім того, заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доданих до вказаної відповіді додаткових доказів згідно переліку, а саме: копію протоколу наради членів трудового колективу ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” від 14.08.2023; копію наказу ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” від 14.08.2023; копії доповідних записок від 17.08.2023 та 21.08.2023; копію акту службового розслідування від 21.08.2023; копію акту звірки взаєморозрахунків між ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” та ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» на 30.08.2023; копію висновку № 57 від 21.08.2023 судово-економічної експертизи; копію заяви про вчинення кримінального правопорушення від 11.08.2023; інформацію з реєстру боржників на 16.08.2023; перелік судових справ Колбін А.В. - ПП «ВКФ “АКВА ВИТА”; копію угоди від 13.07.2023 про розірвання Договору про надання правової допомоги ПП «ВКФ “АКВА ВИТА”; копію Договору про надання правової допомоги від 17.07.2023; копію заяви ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” на юридичне супроводження справи № 908/1339/23 від 30.08.2023; копію договору між АО «Аксіома» та ОСОБА_2 від 29.08.2023; копію ордеру на надання правової допомоги від 29.08.2023; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

06.09.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.09.2023 про відкриття провадження у справі №908/1339/23 (908/2763/23).

В судовому засіданні 07.09.2023 приймали участь представники апелянта (боржника), ініціюючого кредитора та арбітражний керуючий розпорядник майна боржника. Учасники справи надали суду свої пояснення. Колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судовому засіданні до 05.10.2023 на 11:30 год.

В судове засідання 05.10.2023 з'явилися представник ініціюючого кредитора та арбітражний керуючий розпорядник майна боржника. Апелянт (боржник), будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового засідання, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В той же час, зважаючи на те, що судове засідання у справі вже відкладалося 07.09.2023, а судом явка сторін обов'язковою не визнавалась, на скорочені строки розгляду справи та межі апеляційного перегляду, апеляційний суд не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує слухання.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (в матеріалах справи наявні відзиви на апеляційну скаргу та заперечення на відзив), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника апелянта (боржника).

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник ініціюючого кредитора у судовому засіданні 05.10.2023 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на залишенні оскаржуваної ухвали без змін.

Арбітражний керуючий також заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наголосив на необхідності залишення оскаржуваної ухвали без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Щодо клопотань учасників справи про долучення доказів.

В обґрунтування клопотання ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” до апеляційної скарги зазначено, що з матеріалів справи не вбачається направлення судом першої інстанції ухвал боржнику, що позбавило останнього надати суду вказані докази, які підтверджують відсутність господарських правовідносин з ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації», відсутність невиконаних поточних та прострочених грошових зобов'язань, які б загрожували настанню неплатоспроможності, рух оборотних коштів, наявність трудового персоналу (штатних працівників) та суми нарахованого їм підприємством доходу.

В обґрунтування клопотання ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» до відзиву на апеляційну скаргу зазначено, що заява свідка не надавалася суду першої інстанції з огляду на її складання після проведення підготовчого засідання (після 09.05.2023), а також, оскільки новий генеральний директор боржника - Колбіна Галина Петрівна посилається на відсутність правовідносин між боржником та ініціюючим кредитором. Щодо рішення суду, то воно було прийняте після 09.05.2023, тому не могло бути надано суду на стадії підготовчого засідання. Дане рішення встановлює вчинення незаконних дій та прийняття незаконних рішень засновником боржника - ОСОБА_3 , які направлені на незаконне звільнення ОСОБА_1 , призначення себе керівником боржника для отримання контролю над боржником, а також підкреслює на які дії здатний засновник та керівник боржника ОСОБА_3 , в тому числі і на можливу фіктивність її заперечень на заявлені кредиторські вимоги.

В обґрунтування клопотання ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” до відповіді на відзив вказано, що збір та подання доказів здійснювалось новим адвокатом, з яким було укладено договір 17.07.2023 та якому 11.08.2023 подано заяву на юридичне супроводження справи, а з попереднім адвокатом договір було розірвано 13.07.2023, тому докази, що спростовують доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, стало можливо подати лише з відповіддю на відзив.

Як передбачено ч.ч. 1-2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В той же час, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи викладене, ініціюючий кредитор та боржник фактично подали до суду нові докази, які виготовлені/створені після прийняття рішення судом першої інстанції (09.05.2023), а саме: бухгалтерські довідки від 02.06.2023р. №№ 4, 5, 6; оригінал заяви свідка ОСОБА_1 , особи, що займала посаду генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» з 28.07.2000 по 12.12.2022, підпис посвідчений 01.06.2023 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петренко С.В., зареєстровано в реєстрі за № 1157; копію рішення Господарського суду Запорізької області від 20.06.2023 у справі № 908/1339/23 (908/1632/23); копія протоколу наради членів трудового колективу ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” від 14.08.2023; копія наказу ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” від 14.08.2023; копії доповідних записок від 17.08.2023 та 21.08.2023; копія акту службового розслідування від 21.08.2023; копія акту звірки взаєморозрахунків між ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” та ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» на 30.08.2023; копія висновку № 57 від 21.08.2023 судово-економічної експертизи; копія заяви про вчинення кримінального правопорушення від 11.08.2023; інформація з реєстру боржників на 16.08.2023; перелік судових справ Колбін А.В. - ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” тощо, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 04.04.2019 у справі №918/329/18).

Поміж іншого, за приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зважаючи на викладене, не є аргументованою необхідність подання доказів на спростування обставин, які не були та не є предметом судового розгляду, в той час як докази, які подані учасниками справи, зокрема, копія рішення № 12/12/22 від 12.12.2022, не стосується питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «ВКФ “АКВА ВИТА”, й у даній справі судом розглядається заява ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» з грошовими вимогами до боржника, а тому обставини зміни керівника боржника не пов'язані з предметом спору, а їх встановлення не входить до кола обставин, які входять до предмету доказування у справі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ” звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА”.

Заява обґрунтована наступним. 01.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО - АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ» (надалі - Виконавець) та Приватним підприємством виробничо- комерційна фірма «АКВА ВИТА» (надалі - Замовник) було укладено Договір про надання послуг №08/21/М (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, предметом цього Договору є надання Виконавцем за плату рекламних, інформаційних та маркетингових послуг Замовнику, протягом терміну дії цього Договору. Крім того, предметом цього Договору є надання послуг зі стимулювання збуту (просуванні) продукції Замовника в порядку та відповідно до умов цього Договору (надалі - послуги), а саме:

- надання статистичної та аналітичної інформації за показниками попиту продукції Замовника;

- послуги з проведення аналізу товарообігу продукції Замовника;

- послуги з проведення моніторингу споживчого попиту на продукцію Замовника;

- надання інформації про продаж продукції Замовника;

- інформація про Замовника, а також про продукцію, постачання яких є його господарською діяльністю в Лікарнях, Аптеках та інших приміщеннях;

- інформація про Замовника, а також про продукцію, постачання яких є його господарською діяльністю, на полицях Аптек;

- розповсюдження інформаційних листівок Замовника, усної та іншої інформації про нього, а також про продукцію, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність, реалізуючи їх на ринках України, а також з надання можливості такого розповсюдження особам, які реалізують дану продукцію;

- послуги з розміщення продукції, що постачаються Замовником, на полицях Аптек;

- послуги з розміщення продукції, що постачаються Замовником Виконавцю, біля кас Аптек;

- послуги з проведення тренінгів з персоналом Аптек, з Лікарями з питань, пов'язаних з предметом цього Договору;

- інші рекламні, інформаційні та маркетингові послуги.

Маркетингові дослідження, відповідно до умов п.п. 1.1.1. Договору, здійснюються Виконавцем за наступними напрямками:

- можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, щодо якої проводяться маркетингові дослідження;

- визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку;

- загальна характеристика умов роботи конкурентів;

- загальна характеристика обігу аналогічної об'єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.);

- розрахунки цін, відомості про їх динаміку;

- ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.);

- ступінь розвитку комерційної інфраструктури;

- попит на продукцію, перспективи його розвитку;

- відомості про потенційних продавців продукції (Аптеки, аптечні пункти, Лікарні та ін.);

- прогноз стану кон'юнктури ринку.

Послуги по цьому Договору надаються Виконавцем по самостійно розробленому (без узгодження з Замовником) графіку.

Розуміючи, що надання Виконавцем Замовнику будь-якої інформації, рекомендацій, результатів аналізу тощо, передбачених цим Договором, засобами поштового зв'язку, зокрема шляхом листування, сповільнюватиме використання таких даних Замовником у своїй господарській діяльності, що призведе до небажаних втрат Замовника, Сторони домовились про те, що такі дані надаватимуться переважно телефоном, у разі необхідності - електронною поштою (п. 1.2. Договору).

Згідно до п. 1.3. Договору, факт надання відповідних послуг з боку Виконавця засвідчуватиметься актами їх приймання, які є підставою для проведення розрахунків між Виконавцем та Замовником за надані послуги.

Загальна вартість цього Договору, згідно з п. 2.1., не регламентується і складається з сум актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору, валютою по всім розрахункам по цьому Договору є - виключно гривні. Усі розрахунки між сторонами цього Договору здійснюються виключно в безготівковій формі.

Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок Виконавця згідно з реквізитами, наведеними в цьому Договорі протягом п'яти банківських днів з моменту надання відповідних послуг та підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг (п. 2.3. Договору).

До обов'язків замовника, згідно до п. 3.2. Договору, віднесено, зокрема:

а) прийняти від Виконавця наданні послуги;

б) оплатити послуги Виконавця у порядку та розмірі, визначеними умовами даного

Договору;

Згідно до п. 5.1. Договору, факт надання Виконавцем послуг підтверджується підписанням Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Замовник зобов'язаний підписати Акт приймання-передачі наданих послуг протягом одного робочого дня з моменту його отримання або надати обґрунтовану відмову. У випадку, якщо Замовник не надасть обґрунтованої письмової відмови та/або не поверне один примірник наданого Виконавцем згідно даного пункту Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання від Виконавця, надані Виконавцем згідно цього Договору послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими Замовником (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків згідно з даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Порушенням Договору, згідно до його п. 6.3., є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно до п. 12.1. Договору, термін дії цього Договору: початок - з моменту його підписання обома сторонами, закінчення - 31 грудня 2023 року (включно).

Протягом дії Договору в період з 01.04.2021 року по 30.11.2022 року Виконавець надав рекламні, інформаційні та маркетингові послуги Замовнику, а також послуги зі стимулювання збуту (просуванні) продукції Замовника, про що було укладено відповідні акти приймання-передачі наданих послуг:

- Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.05.2021 року на загальну суму 145875,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 01.06.2021 року на загальну суму 118818,75 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 01.07.2021 року на загальну суму 39731,25 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №4 від 02.08.2021 року на загальну суму 101100,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 01.09.2021 року на загальну суму 89568,75 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №6 від 01.10.2021 року на загальну суму 98512,50 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №7 від 01.11.2021 року на загальну суму 153187,50 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №8 від 01.12.2021 року на загальну суму 180412,50 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №9 від 05.01.2022 року на загальну суму 124 556,25 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №10 від 01.02.2022 року на загальну суму 177 937,50 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №12 від 04.04.2022 року на загальну суму 303 450,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №13 від 02.05.2022 року на загальну суму 297 900,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №14 від 01.06.2022 року на загальну суму 30 000,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №15 від 01.07.2022 року на загальну суму 188 550,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №16 від 01.08.2022 року на загальну суму 84 600,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №17 від 01.09.2022 року на загальну суму 82 050,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №18 від 03.10.2022 року на загальну суму 75 525,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №19 від 01.11.2022 року на загальну суму 125 325,00 грн. без ПДВ;

- Акт приймання-передачі наданих послуг №20 від 01.12.2022 року на загальну суму 75 150,00 грн. без ПДВ.

Загалом, за вказаний період, Виконавцем було надано послуг Замовнику на загальну суму у розмірі - 2 492 250,00 грн., що також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Заявник зазначає, що вказані послуги, в порушення умов п. 2.3. Договору, Замовником у встановлені строки оплачені не були, у зв'язку з чим, Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «АКВА ВИТА» має невиконане грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО - АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ» у розмірі - 2 492 250,00 грн строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду (останній укладений акт приймання-передачі наданих послуг мав бути оплачений - до 09.12.2022 року).

Судом першої інстанції установлено, що зазначена сума складається з основного боргу та не містить неустойки (штрафів, пені), не є забезпеченою заставою. Отже, загальний розмір заборгованості становить 2 492 250,00 грн. Заборгованість боржника перед кредитором до цього часу не погашена.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, в той час як докази, надані заявником в обґрунтування вимог, викладених в заяві, свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА” та визнання вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ” до боржника у розмірі 2 492 250,00 грн

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов'язань перед цим кредитором.

За приписами ч. 1-3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.

Згідно правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеного в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, має підтвердити наявність боргу (у т.ч. неустойки) належними доказами, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарській правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань. Все це подається кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов'язку для кредитора - заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу. У разі неналежного виконання грошового зобов'язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника, застосувати щодо такого боржника встановлені КУзПБ процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (правова позиція, наведена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

Колегія суддів також зауважує, що вимоги ст. 34 КУзПБ, які ставляться до змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не вимагають надання ініціюючим кредитором доказів неможливості виконання боржником своїх майнових зобов'язань, строк яких настав.

Водночас, у будь-якому випадку на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник повинен надати документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство матиме ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань (правовий висновок зазначений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20).

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє відповідність його вимог до боржника розміру, встановленому законом, обґрунтованість цих вимог, їх безспірність, реальну, а не формальну неспроможність їх виконати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що завданням підготовчого засідання господарського суду в розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю грошового зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором;

- встановлення наявності або відсутності спору про право;

- встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (п. 68 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, п. 48 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19).

Предметом підготовчого засідання є з'ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18).

При цьому відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право в межах процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, щодо перебування на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань.

Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Варто зазначити, що виходячи з положень Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, при цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом та самостійно розглядає заявлені грошові вимоги, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду приймає процесуальне рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно визнавши частково чи повністю грошові вимоги кредитора або відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, встановивши, до прикладу, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ” про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА” обґрунтована невиконанням (простроченням) грошових зобов'язань за Договором про надання послуг №08/21/М від 01.04.2021.

Ініціюючий кредитор заявляє, що протягом дії Договору в період з 01.04.2021 року по 30.11.2022 року Виконавець надав рекламні, інформаційні та маркетингові послуги Замовнику, а також послуги зі стимулювання збуту (просуванні) продукції Замовника, про що було укладено відповідні акти приймання-передачі наданих послуг (т. 1 а.с. 17-35) на загальну суму 2 492 250,00 грн, проте боржник за послуги не розрахувався.

Апеляційний суд зауважує, що апелянтом (боржником) заперечується як наявність договірних відносин та реальність надання таких послуг, так і наявність будь-якої заборгованості по ним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 14 ГПК України до принципів господарського судочинства також належить диспозитивність господарського судочинства, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В свою чергу, як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Аналізуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб'єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов'язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Разом з тим, в контексті спірних правовідносин, слід зауважити, що ініціюючим кредитором не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів надання послуг боржнику на загальну суму у розмірі - 2 492 250,00 грн, тобто ним не доведено наявність відповідних грошових вимог.

Так, згідно до п. 5.1. Договору, факт надання Виконавцем послуг підтверджується підписанням Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» надано акти приймання-передачі наданих послуг, за якими ним як Виконавцем було надано такі послуги:

- організація та проведення заходів (опитувань, презентацій, внутрішньо-мережевих конференцій) доповідачами Виконавця з метою вивчення потенціалу ринку, інформованості, прийнятності, популярності визначеної Продукції і надання повної та детальної інформації про фармакологічні властивості, призначення, застосування та режим дозування фармацевтичної продукції, перелік якої був визначений Замовником, співробітникам аптечних закладів, які мають ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, розташованих в регіонах України, що зазначені в Запорізькій області та м. Запоріжжя);

- визначення діючих та потенційних конкурентів Замовника на відповідному сегменті ринку;

- аналіз загальної характеристики умов роботи конкурентів Замовника;

- поточне обслуговування діяльності Замовника;

- консультації персоналу Замовника;

- аналіз загальної характеристики обігу аналогічного об'єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.);

- розрахунки цін, відомостей про їх динаміку;

- аналіз ступеня розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.);

- аналіз ступеня розвитку комерційної інфраструктури;

- визначення потенційних ринків збуту, їх ємності, надання характеристики учасників ринку, їх частки на ринку;

- аналіз інерції споживчого ринку, ступінь чутливості до економічних змін;

- визначення рівня прибутку потенційних ринків збуту;

- вивчення попиту на продукцію, перспективи його розвитку;

- визначення доступності потенційних ринків;

- збирання відомостей про потенційних продавців продукції (аптеки, аптечні пункти, лікарі та ін.) зазначеної Замовником;

- формування інформації про непрямих конкурентів;

- формування прогнозу стану кон'юнктури ринку;

- розробка прогнозу частки ринку, яку можна зайняти;

- збирання інформації про прямих конкурентів (їх найменування, головні переваги та недоліки, порівняння якості і ціни визначеного переліку продукції, визначення основних переваг, визначення споживачів продукції та потреб, які необхідно задовольнити);

- визначення техніко-економічних параметрів, необхідних для створення ринкового попиту;

- підготовка опису способів виходу на ринок з потенційною продукцією визначеною Замовником;

- аналіз ефективності роботи внутрішньої реклами.

- аналіз ефективності роботи зовнішньої реклами;

- вивчення ризиків виходу на ринки збуту з новою продукцією визначеною Замовником;

- аналіз поточного стану ринків збуту, динаміки їх змін, ємності та перспектив розвитку;

- аналіз динаміки змін обсягу споживачів по відношенню до обсягу прямих конкурентів на конкретному ринку;

- визначення техніко-економічних параметрів, необхідних для створення ринкового попиту на продукцію визначену Замовником, з урахуванням економічної ситуації на ринках;

- визначення рівня потенційного прибутку ринків вказаних Замовником;

- оновлення інформації про непрямих конкурентів (вивчення заходів конкурентів, що ними застосовуються для збільшення попиту продукції, її реклами та просування на ринку)

- оновлення інформації про прямих конкурентів (їх найменування, головні переваги та недоліки, порівняння якості і цін продукції, вивчення споживачів продукції та потреби, які необхідно задовольнити);

- вивчення інерції споживчого ринку, ступеня його чутливості до зовнішніх економічних факторів;

- визначення прибутковості поточних ринків Замовника;

- здійснення прогнозу частки ринку, яку можна зайняти;

- здійснення розрахунку цін, відомостей про їх динаміку.

Дослідивши акти приймання-передачі наданих послуг, апеляційний суд зазначає, що послуги вказані в них є максимально абстрактними, не містять жодної деталізації (розшифровки) послуг, зокрема, Виконавцем не конкретизовано, які саме опитування, презентації, конференції, з яких питань, якого типу, ким саме, в якому місці та коли проводилися, не надано суду документальних доказів їх організації та проведення, за умов того, що такі послуги надавалися систематично та відображені майже в кожному акті, за винятком акту № 14 від 01.06.2022; не зазначено які саме ринки, конкуренти, споживачі по їх розбивці виявлялися, аналізувалися, а також як визначалися прогнози, на підставі чого, яких джерел, методик та на чому вони відображені; не вказано які типи та форми внутрішньої та зовнішньої реклами аналізувалися, за який період та зоною їх поширення; не конкретизовано в чому саме полягало поточне обслуговування діяльності Замовника як окремий вид послуги, за умов того, що такі послуги надавалися систематично; не розкрито зміст консультацій персоналу Замовнику, якого плану, з яких питань, кому саме, коли та в якій формі, за умов того, що такі послуги надавалися систематично і т.д..

Виконавцем не обґрунтовано необхідність надання певного виду послуг як-то - організація та проведення заходів (опитувань, презентацій, внутрішньо-мережевих конференцій) доповідачами Виконавця з метою вивчення потенціалу ринку, інформованості, прийнятності, популярності визначеної Продукції і надання повної та детальної інформації про фармакологічні властивості, призначення, застосування та режим дозування фармацевтичної продукції, перелік якої був визначений Замовником, співробітникам аптечних закладів, які мають ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, розташованих в регіонах України, що зазначені в Запорізькій області та м. Запоріжжя); поточне обслуговування діяльності Замовника; консультації персоналу Замовника; на постійній основі, зважаючи на динаміку економічних змін, пов'язаних в тому числі з запровадженням на території України карантинних заходів через пандемію коронавірусної хвороби та введення воєнного стану в країні. Тут доцільно зауважити, що вказані фактори об'єктивно впливають на попит та актуальність певних маркетингових та рекламних послуг, проте зі змісту актів не вбачається наявність «чутливих» змін у взаємовідносинах між сторонами щодо потреб та необхідності їх впровадження та подальшого надання, що викликає сумніви в реальності цих послуг.

Хронологія та порядок надання певних послуг характеризується їх підозрілою сумнівністю, зокрема, згідно акту № 6 від 01.10.2021 у вересні 2021 надавалися послуги з формування інформації про непрямих конкурентів; згідно акту № 8 від 01.12.2021 вже у листопаді 2021 послуги з збирання інформації про прямих конкурентів (їх найменування, головні переваги та недоліки, порівняння якості і ціни визначеного переліку продукції, визначення основних переваг, визначення споживачів продукції та потреб, які необхідно задовольнити), в той час як ще у квітні 2021 відповідно до акту № 1 від 03.05.2021 було визначено діючих та потенційних конкурентів Замовника на відповідному сегменті ринку та аналіз загальної характеристики умов роботи конкурентів Замовника.

Частина з послуг, а саме: збирання відомостей про потенційних продавців продукції (аптеки, аптечні пункти, лікарі та ін.) зазначеної Замовником; підготовка опису способів виходу на ринок з потенційною продукцією визначеною Замовником; вивчення ризиків виходу на ринки збуту з новою продукцією визначеною Замовником; визначення техніко-економічних параметрів, необхідних для створення ринкового попиту на продукцію визначену Замовником, з урахуванням економічної ситуації на ринках; визначення рівня потенційного прибутку ринків вказаних Замовником; вимагала надання Замовником та отримання Виконавцем від нього певної інформації/документів, що підтверджували б визначення/зазначення/вибір Замовником продукції та ринків, які підлягали б аналізу/вивченню/визначенню, проте матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій, що вкотре вказує на нереальний характер означених послуг.

Не зазначено доцільність дублювання певного виду послуг у спірному періоді, а також підміна їх іншою характеристикою, наприклад, вивчення замість аналізу, що не змінює зміст самої послуги, проте штучно збільшує загальний обсяг послуг, які начебто надавалися Виконавцем.

Колегія суддів зауважує, що виходячи з погоджених сторонами в Договорі умов, не є достатнім само по собі складання актів на підтвердження факту надання послуг, навіть за умови їх підписання обома сторонами, тим більше за наявності спору щодо керівного складу боржника ПП «ВКФ “АКВА ВИТА”, не передання старим директором Колбіним А.В. новому Колбіній Г.П. самого договору та первинної документації по ньому, а також печатки юридичної особи, що слідує з пояснень учасників справи.

Так, відповідно до п. 4.2. Договору Виконавець надає результати досліджень у тому вигляді та формі, які є для нього зручними та прийнятними для Замовника.

Суду не надано доказів погодження не тільки форми та вигляду результатів дослідження (прийнятності для Замовника), а й оформлення їх на будь-яких матеріальних носіях, що могло б засвідчити їх справжню дійсність, а не лише формальне документальне оформлення.

Слід наголосити, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, за умовами п. 1.1.1. Договору послуги по цьому Договору надаються Виконавцем по самостійно розробленому (без узгодження з Замовником) графіку, який в матеріалах справи також відсутній.

Тобто, необхідних документів, складання яких передбачено умовами укладеного між сторонами Договору та інших доказів щодо підстав та розміру виникнення заборгованості у ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” перед ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» останнім суду не надано.

Наданий заявником Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2021 по 05.12.2022 (т. 1 а.с 36-38), відповідно до якого за ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” рахується заборгованість на суму 2 492 250,00 грн, сам по собі не може підтверджувати існування відповідного грошового зобов'язання, оскільки стала практика Верховного Суду засвідчує правову позицію, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20).

При цьому судом такий акт оцінюється критично з огляду на те, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок Виконавця згідно з реквізитами, наведеними в цьому Договорі протягом п'яти банківських днів з моменту надання відповідних послуг та підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг (п. 2.3. Договору).

Таким чином, Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2021 по 05.12.2022 не міг включати в себе відомості про заборгованість за актом № 20 приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2022, строк оплати по якому ще не настав у періоді, за який проводиться звірка.

Тобто згаданий акт містить інформацію про подію, яка ще не настала на дату його складання, а тому цей доказ не відповідає критерію достовірності, що ставиться до доказу згідно вимог ст. 78 ГПК України.

Отже, є недоведеною (непідтвердженою належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності) обставина виникнення у ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» вимог до ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” на суму 2492250,00 грн,

Колегія суддів вважає за необхідне також акцентувати увагу на тому, що матеріали справи № 908/1339/23 наряду з викладеним також не містять і доказів проведення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку згаданих господарських операцій, її фіксації у поданій до контролюючих органів фінансовій та податковій звітності.

З огляду на наведене, видається достатньо сумнівним факт можливості надання послуг ініціюючим кредитором й укладений з ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” договір підлягав більш ретельній та детальній перевірці судом першої інстанції при вирішенні питання щодо визнання заявлених кредиторських вимог.

Враховуючи доводи боржника (апелянта) щодо заявлених грошових вимог, місцевий господарський суд при розгляді заяви ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» повинен був надати вичерпну оцінку обставинам, на які опирається боржник у своїх запереченнях, та пересвідчитися у дійсності підстав виникнення кредиторських вимог, правовій природі боргу, обґрунтованості вимог відповідними доказами, які мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Варто наголосити, що однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі положення частини 6 статті 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Поняття «спір про право» має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.

Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 по справі №911/299/21.

У постанові від 28.07.2022 у справі № 902/560/20 Верховний Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.

Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, 31.05.2022 року у справі № 917/1234/21.

Відповідно до висновків щодо застосування права, які викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманні саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20 акцентує увагу, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Позиція про необхідність подання позову до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство для можливості відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство з цієї підстави підтверджена Верховним Судом у постановах від 03.08.2021 у справі № 914/620/20 та від 12.01.2023 у справі № 926/2770-б/22.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що сам по собі момент звернення із позовом (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), зокрема, після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, не має остаточно-визначального характеру, оскільки на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема:

- характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо);

- хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.

Дійсно, у даній справі позовна заява Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «АКВА ВИТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» про визнання недійсним договору про надання послуг №08/21/М від 01.04.2021 року надійшла до Господарського суду Запорізької області 31.08.2023, тобто після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство № 908/1339/23.

Водночас, суд першої інстанції не врахував, що оспорюваними є не тільки вимоги ініціюючого кредитора до боржника, а взагалі підстава їх виникнення в контексті змісту доводів боржника в апеляційній скарзі щодо можливої наявності підстав для визнання договору недійсним, про наявність якого боржник, за його твердженням, дізнався лише із заяви ініціюючого кредитора у цій справі.

Наведене, в сукупності з недослідженням змісту кредиторських вимог, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення судом питань щодо існування між сторонами у цій справі "спору про право", який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, та, відповідно, щодо існування підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, натомість судом апеляційної інстанції ці недоліки були усунені.

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17 використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання детального правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заяви є передчасними та свідчать про формальний підхід суду при розгляді вимог до боржника, який обмежився відтворенням у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали лише позиції заявника без ґрунтовного аналізу його вимог.

Крім того, судом враховується, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Запорізької області від 24.04.2023 про прийняття заяви про відкриття провадження у справі № 908/1339/23 про банкрутство до розгляду, яка направлялася судом ПП «ВКФ “АКВА ВИТА”, повернулася на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 02.05.2023 про відкладення підготовчого засідання у справі повернулася за закінченням терміну зберігання.

В свою чергу, як було передбачено ч. 5 ст. 242 ГПК України (в редакції, що діяла станом на 09.05.2023) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Проте, матеріали справи не містять доказів направлення апелянту (боржнику) самої оскаржуваної ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023, якою суд відкрив провадження у справі № 908/1339/23 про банкрутство.

Наведене вказує на те, що суд не переконався в фактичному отриманні особою, стосовно якої вирішувалося питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, процесуальних документів та обізнаності щодо відкриття провадження з розгляду заяви ТОВ «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації», чим власне було позбавлено скаржника права на подання відзиву, заперечень і доказів в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням цього суд апеляційної інстанції визнав поважними причини неподання відповідних доказів, що долучені ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” до апеляційної скарги, надавши відповідну оцінку, яка викладена вище по тексту постанови.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Провадження у справі № 908/1339/23 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 вищенаведеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження належними доказами в ході апеляційного перегляду справи, а тому ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 у справі № 908/1339/23 належить скасувати як таку, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права; та прийняти нове судове рішення - про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПП «ВКФ “АКВА ВИТА” на підставі ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи результат вирішення заяви ініціюючого кредитора та розгляду апеляційної скарги боржника, витрати зі сплати судового збору за її подання належить стягнути з першого на користь скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 у справі №908/1339/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 у справі №908/1339/23 скасувати.

Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА” (код ЄДРПОУ 31075647).

Судові витрати у справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ”.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ”, код ЄДРПОУ 44087997 (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 37, офіс 16) на користь Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА”, код ЄДРПОУ 31075647 (69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 70, кв. 22) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 40 260,00 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.10.2023

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

114256826

Наступний документ

114256828

Інформація про рішення:

№ рішення:	114256827
№ справи:	908/1339/23
Дата рішення:	05.10.2023
Дата публікації:	20.10.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; банкрутство юридичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (29.06.2023)
Дата надходження:	12.05.2023
Предмет позову:	про визнання недійсним договору дарування частки корпоративних прав, визнання недійсними рішення власників підприємства, скасування реєстраційної дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (55)

09.05.2023 13:00	Господарський суд Запорізької області
06.06.2023 09:45	Господарський суд Запорізької області
13.06.2023 10:10	Господарський суд Запорізької області
15.06.2023 11:00	Господарський суд Запорізької області
20.06.2023 12:10	Господарський суд Запорізької області
22.06.2023 12:30	Господарський суд Запорізької області
29.06.2023 10:40	Господарський суд Запорізької області
18.07.2023 11:30	Господарський суд Запорізької області
01.08.2023 10:40	Господарський суд Запорізької області
15.08.2023 12:30	Господарський суд Запорізької області
22.08.2023 12:30	Господарський суд Запорізької області
24.08.2023 11:30	Господарський суд Запорізької області
29.08.2023 13:00	Господарський суд Запорізької області
31.08.2023 13:00	Господарський суд Запорізької області
07.09.2023 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
14.09.2023 12:30	Господарський суд Запорізької області
19.09.2023 10:15	Господарський суд Запорізької області
19.09.2023 11:15	Господарський суд Запорізької області
26.09.2023 12:30	Господарський суд Запорізької області
03.10.2023 09:30	Господарський суд Запорізької області
05.10.2023 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
19.10.2023 10:30	Господарський суд Запорізької області
19.10.2023 11:40	Господарський суд Запорізької області
19.10.2023 12:00	Господарський суд Запорізької області
19.10.2023 13:00	Господарський суд Запорізької області
26.10.2023 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
23.11.2023 11:00	Центральний апеляційний господарський суд
30.11.2023 10:20	Господарський суд Запорізької області
30.11.2023 10:40	Господарський суд Запорізької області
30.11.2023 12:30	Господарський суд Запорізької області
30.11.2023 13:00	Господарський суд Запорізької області
14.12.2023 10:30	Центральний апеляційний господарський суд
11.01.2024 12:00	Господарський суд Запорізької області
11.01.2024 12:30	Господарський суд Запорізької області
11.01.2024 13:00	Господарський суд Запорізької області
11.01.2024 13:30	Господарський суд Запорізької області
17.01.2024 11:00	Касаційний господарський суд
18.01.2024 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
18.01.2024 10:40	Господарський суд Запорізької області
25.01.2024 09:10	Центральний апеляційний господарський суд
31.01.2024 10:00	Касаційний господарський суд
01.02.2024 13:00	Господарський суд Запорізької області
13.02.2024 13:00	Господарський суд Запорізької області
22.02.2024 10:10	Господарський суд Запорізької області
06.06.2024 09:45	Касаційний господарський суд
11.07.2024 10:30	Касаційний господарський суд
29.08.2024 11:15	Господарський суд Запорізької області
29.08.2024 11:45	Господарський суд Запорізької області
05.09.2024 09:30	Касаційний господарський суд
24.09.2024 11:30	Господарський суд Запорізької області
24.09.2024 12:30	Господарський суд Запорізької області
14.01.2025 11:45	Господарський суд Запорізької області
14.01.2025 12:15	Господарський суд Запорізької області
22.01.2025 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
09.04.2025 12:00	Центральний апеляційний господарський суд