Справа №442/6595/23
Провадження №2/442/1316/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І.
при секретарі Петрів В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей на час навчання,-
ВС Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей на час навчання.
Позивач у підтвердження заявлених вимог про стягнення аліментів, посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ними розірвано. З відповідача стягувалися аліменти до повноліття дітей. На даний час діти навчаються у Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім.І.Франка на денній формі навчання, що підтверджується довідками за №151 та 152 від 12 вересня 2023 року. Термін навчання ОСОБА_5 по 30.06.2026 року, ОСОБА_6 по 30.06.2027 рік. Вона матеріально утримує дітей. Оскільки, єдиним її доходом є лише заробітна плата, відсутність матеріальної допомоги відповідача поставить їх з дітьми у скрутне становище.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Аналогічні роз'яснення викладені в абз.2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де крім зазначеного роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сипа, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу, а оскільки відповідач є здоровою і працездатною особою, тому має можливість надавати матеріальну допомогу дітям на час навчання. Вважає, що стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі 3000,00 грн. щомісячно на кожну дитину на час їхнього навчання є справедливим та обґрунтованим. Просить позов задоволити.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Відповідач подав письмовий відзив, в якому вказав, що заявлені позовні визнає частково, згідний сплачувати по 1000 грн. на кожну дитину щомісячно.
Відповідно до ст.247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення.
Спірні правовідносини сторін виникли із сімейних відносин та регулюються нормами Сімейного кодексу України.
Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989р., батько(-ки) або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2 ст.51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Згідно ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини передбачений Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1991р.
Згідно ч.І ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно 4.1 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги« батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Аналогічні роз'яснення викладені в абз. 2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", де крім зазначеного роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у баггьків можливості надавати таку допомогу.
Матеріальне становище особи визначається, виходячи з вартості приналежного їй майна, рівня її доходів, а також величини витрат, які здійснюються нею на утримання себе та членів своєї сім'ї. Матеріальне становище повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання (комп'ютера, спеціальних інструментів тощо), навчальних матеріалів, проїзду, проживання за місцем розташування навчального закладу.
Стаття 200 Сімейного кодексу України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч.І ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, баггьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.200 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Поряд з цим, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до ст.199 СК України, якщо повнолітній син, дочка продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги, батьки зобов”язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. При цьому, правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного Кодексу України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього ж Кодексу).
Як вбачається із довідки за №151 від 12.09.2023р., виданої Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, ОСОБА_7 дійсно навчається стаціонарно на 1 курсі, на денній формі навчання, факультету здоров'я людини, природніх наук (термін навчання: з 04.09.2023 року по 30.06.2027 року).
Як вбачається із довідки за №152 від 12.09.2023р., виданої Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, ОСОБА_5 дійсно навчається стаціонарно на 1 курсі, на денній формі навчання, факультету здоров'я людини, природніх наук (термін навчання: з 04.09.2023 року по 30.06.2025 року).
Оскільки відповідно до вищезазначеної ст.199 Сімейного кодексу України підставами виникнення аліментного зобов'язання є сукупність таких юридичних фактів, як:
-продовження навчання дочкою, сином після досягнення повноліття;
-недосягнення дочкою, сином встановленого законом віку - 23 років;
-потреба дочки, сина у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням;
-наявність у батьків можливості надавати матеріальну допомогу.
Сукупність цих юридичних фактів утворює юридичний склад, необхідний і достатній для виникнення зазначеного аліментного зобов'язання. У разі відсутності, або недоведеності в судовому засіданні хоч б одного з наведених вище фактів, вищезазначене аліментне зобов'язання пов'язане з утриманням батьками своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, не виникає.
Однак, судом взято до уваги той факт, що відповідач працює електромонтером в КП «Дрогобичводоканал», отримує відносно невелику заробітну плату, являється інвалідом третьої групи загального захворювання та згідно Висновку лікаря-спеціаліста постійно перебуває під наглядом сімейного лікаря (лікування потребує значних витрат, як на медикаментозні препарати так і на загальну реабілітацію, тощо), що підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не заперечує відносно сплати аліментів на утримання своїх дітей на навчання, згідний сплачувати аліменти в розмірі 1000 грн. на кожну дитину щомісячно та враховуючи вищевказані обставини, що мають істотне значення для зменшення розміру аліментів, надав докази про погіршення його матеріального стану та інших доводи та докази на підтвердження своїх вимог, відтак суд приходить до переконання, що заявлені вимоги слід задоволити частково.
А тому на підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст.ст.180,184, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задоволити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 15.09.2023р. і до досягнення дитиною навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не більш як до досягнення 23-х річного віку.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень 00 коп. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 15.09.2023р. і до досягнення дитиною навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не більш як до досягнення 23-х річного віку.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. в користь держави.
Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання -
АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .
Головуюча - суддя Гарасимків Л.І.