Справа № 333/4265/22
Провадження № 2/333/570/23
УХВАЛА
Іменем України
12 жовтня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Дмитрієвої М.М.,
за участю секретаря Меркулової А.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засідання, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовною заявою Концерну «МТМ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Представником відповідача адвокатом Бондарем І.М. подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі того, що договір на надання комунальних послуг було укладено між Концерном «МТМ» та ОСОБА_3 , як фізичною особою підприємцем. Таким чином, спір який виник між сторонами, виник у зв'язку з здійсненням господарської діяльності, а тому спір повинно бути розглянуто в порядку господарського судочинства.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказане клопотання, просив провадження у справі закрити.
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував, вказав що даний спір необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки власником нерухомого майна, за яким надавались житлово-комунальні послуги, є фізична особа ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.
Суду не надано договір №75202861 який було укладено між Концерном «МТМ» та ФОП ОСОБА_3 , однак з усіх наданих рахунків за постачання теплової енергії, долучених до матеріалів справи встановлено, що платником за спожиті послуги є саме ФОП ОСОБА_3 (крамниця). На теперішній час діяльність ФОП не припинена.
Позиція суду та нормативно - правове обґрунтування
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).
Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Матеріалами справи встановлено, що нежитлове приміщення щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовується відповідачем з метою здійснення господарської діяльності - підприємництва.
В цій справі позовні вимоги стосуються невиконання відповідачем обов?язку зі сплати вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, власником якого є фізична особа ОСОБА_3 , проте він у ньому здійснює підприємницьку діяльність як ФОП. Ці обставини, підтверджуються рахунками за постачання теплової енергії долученими до матеріалів справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно зі статтями 173, 179 цього ж Кодексу господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт господарювання зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно п. 15 ч. 1ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з ФОП ОСОБА_3 вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, в якому він надає здійснює підприємницьку діяльність, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності. Таким чином, спір у справі повинен вирішуватись за правилами господарського судочинства, аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі 922/4239/16 та Запорізький апеляційний суд в постанові від 16 серпня 2021 року у справі 333/3231/20.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Таким чином, провадження у справі необхідно закрити. При цьому, суд також роз'яснює Концерну «МТМ», що їх позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
На підставі вище наведеного та керуючись ст. 142, п. 2 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 256, ст. 260 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника відповідача адвоката Бондаря Іллі Михайловича - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
Роз'яснити позивачу, що дана справа віднесена до розгляду в порядку господарського судочинства, відповідно до положень Господарського процесуального Кодексу України.
Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 16 жовтня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва