Справа № 333/9065/23
Провадження № 1-кс/333/3167/23
УХВАЛА
Іменем України
14 жовтня 2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62022080010000087 від 11 липня 2022 року та додані до нього матеріали відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подове, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області, громадянина України, одруженого, стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 19 вересня 2018 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 407 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, звільнений від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62022080010000087 від 11 липня 2022 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги клопотання обґрунтовані наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №21 від 25.02.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_5 було призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 21 квітня 2022 року №2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 22.05.2022 №2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом, молодший сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, молодший сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
У невстановлений час, але не пізніше 01 липня 2022 року, молодший сержант ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив ухилитись від проходження військової служби та залишити місце несення служби з метою ухилитися від військової служби.
Реалізуючи свій умисел, молодший сержант ОСОБА_5 , перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи умисно, маючи на меті ухилитись від військової служби, в порушення статутних вимог, 01 липня 2022 року самовільно залишив місце несення служби, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_1 , таким чином ухилився від військової служби.
З 01 липня 2022 року молодший сержант ОСОБА_5 , обов'язки військової служби не виконував, до місця служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд. При цьому, ОСОБА_5 , не вживав жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, 01 липня 2022 року молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст. ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_1 та ухилився від військової служби, тобто вчинив дезертирство.
Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
19 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 62022080010000087 від 11.07.2022 року було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Складене 19 травня 2023 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістки про виклик останнього 26 травня 2023 року, 27 травня 2023 року та 29 травня 2023 року на 10:00 год. до приміщення Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфер оборони і за адресою: АДРЕСА_3 були вручені адміністрації за місцем проходження служби (роботи) підозрюваного, надіслані поштою за місцем проживання підозрюваного.
Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.111, 135, 136, 278 КПК України було вжито заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру та повісток про виклик.
26, 27, 29 травня 2023 року ОСОБА_5 за викликом до Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за адресою: м. Запоріжжя вул. Базарна, 2 не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Тим самим, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 умисно переховується від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним особливо тяжкий злочин.
08 червня 2023 року постановою слідчого у кримінальному провадженні № 62022080010000087 від 11.07.2022 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: повідомленням про вчинений злочин та матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а також наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 408 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, у зв'язку з чим, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватись від органів досудового розслідування.
ОСОБА_5 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 12 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Таким чином, ОСОБА_5 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже, існує ризик того, що ОСОБА_5 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик передбачений, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, за допомогою інших осіб, або будь-яким іншим способом із застосуванням будь-яких засобів може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, чим може перешкодити встановленню істини у справі, знищити не вилучені документи та речові докази.
Так, ризик передбачений, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що дії підозрюваного ОСОБА_5 під час вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що вчинений останнім злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, є триваючим кримінальним правопорушенням, свідчать про наявність ризику вчинення іншого кримінальне правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку судом, наслідки вчиненого ним злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки особовому складу військового підрозділу в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок неодноразового та безпідставного залишення ОСОБА_5 місця несення служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та надасть можливість запобігти вищевикладеним та обґрунтованим ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваним незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінального правопорушення та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів скоєного злочину підозрюваним. У разі перебування ОСОБА_5 на волі виникає ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення речових доказів його протиправної діяльності.
В той же, час сторона обвинувачення вважає, що в силу ст. 183 КПК України застосування застави та покладання на підозрюваного обов'язків передбачених ст. 194 КПК України не зможе в повній мірі унеможливити настання ризиків викладених в клопотанні.
Крім того, жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Осіб, які можуть бути поручителями та забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків згідно ст. 194 КПК України не виявлено.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, для їх запобігання, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків просить суд задовольнити клопотання в повному обсязі.
У судовому засіданні слідчий у повному обсязі підтримав своє клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для ОСОБА_5 з огляду на обставини вчиненого та ризики, які існують.
ОСОБА_5 вказав, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, проти задоволення клопотання не заперечує.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання не заперечувала, підтримала думку свого підзахисного.
Вислухавши доводи та пояснення слідчого та підозрюваного, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, пояснення захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 11 липня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (кримінальне провадження № 62022080010000087).
Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а саме: Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, в судовому засіданні захисником ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 зазначено що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та матеріалів до нього вручені останнім о 15 годині 10 хвилин 14 жовтня 2023 року. Таким чином, враховуючи, що підозрюваного доставлено до слідчого судді 14 жовтня 2023 року о 18 год. 30 хв., слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.
18 травня 2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, даними встановленими з: витягу з ЄРДР від 11 липня 2022 року, повідомлення про вчинений злочин та матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ; протоколу допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного (обвинуваченого) при розслідуванні кримінального правопорушення та розгляду справи у суді (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного (обвинуваченого), способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland № 7/03 від 04.05.2006) наголосив на тому, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним способом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину (кримінального правопорушення), а також тяжкості ймовірного покарання.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний, будучі обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватися від органу досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчий суддя вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватися, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.
Крім того, слідчий суддя вважає, що у кримінальному провадженні дійсно існує ризик того, що перебуваючи на волі, підозрюваний матиме змогу незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, виходячи з наступного.
Згідно пред'явленої ОСОБА_5 підозри, останній підозрюється в дезертирстві, тобто нез'явленні до місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану
Перевірка доведеності пред'явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК України показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо у судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.
Оскільки досудове розслідування наразі ще триває, то залишається існувати ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків, який, на переконання слідчого судді, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є суттєвим.
Також, на думку слідчого судді, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з таких підстав.
Підозрюваний ОСОБА_5 в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема не з'явився на службу, обов'язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Своїми противоправними діями ОСОБА_5 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то, на думку слідчого судді, останній не знайшов свого підтвердження і в клопотанні зазначений лише формально, дублюючі інші ризики.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.
На підставі викладеного, а також з урахуванням ступеня порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню: переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду, незаконному впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також забезпечить високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів громадян України.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України.
Водночас, це право, а не обов'язок слідчого судді, тому за встановлених під час судового засідання обставинах, слідчий суддя, з урахуванням майнового стану підозрюваного, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 як альтернативний запобіжний захід - заставу, виходячи із вимог ч. 2 ст. 182 КПК України, у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням вимог п.16 ч.1 ст.3 КПК України та ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік», ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 214 720 грн.
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62022080010000087 від 11 липня 2022 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДП «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 15 листопада 2023 року (включно).
Строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою рахувати з моменту його фактичного затримання - з 13 жовтня 2023 року з 12 години 40 хвилин.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
3) прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаною посадовою особою.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та підписано 19 жовтня 2023 року.
Слідчий суддя
Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1