Справа № 2-2633/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
10 жовтня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ІНВЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ВСТАНОВИВ:
ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 24.04.2008 року між АКБ «Форум» (правонаступником якого є позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент») та фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0241/08/26-CL, у відповідності до якого позичальник отримав грошові кошти у формі кредиту у розмірі 35000,00 доларів США на споживчі цілі строком до 23.04.2018 року під 13,0 % річних, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розмірах передбачені умовами кредитного договору.
Факт отримання грошових коштів позичальником підтверджується заявами на видачу готівки (видатковими квитанціями) № 24406, № 7520, № 20370, № 1960, № 938.
Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року зі змінами і доповненнями між АКБ «Форум» (правонаступником якого є позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент») та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 24.04.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Луцович В.П., відповідно до якого було передано в іпотеку - житловий будинок з надвірними спорудами (домоволодіння) з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності відповідачам по справі ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.03.2008 року Коритнянською сільською радою, Ужгородського району, Закарпатської області на підставі рішення виконкому від 30.10.2007 року за № 139.
Позивач зазначає, що відповідач припинив виконувати взяті на себе кредитним договором зобов'язання, зокрема вносити щомісячні платежі по тілу кредиту, сплачувати нараховані відсотки за його користування.
Позивач вказує на те, що станом на день подання позовної заяви, позичальником не виконані умови кредитного договору № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року, зокрема за ним рахується заборгованість по сплаті тіла кредиту, нарахованих відсоткам за його користування, а також нарахованим штрафним санкціям.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ОСОБА_1 порушував терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 28.07.2010 р. становить 32077,03 дол. США, яку позивач і просить стягнути на його користь із відповідача та в рахунок погашення боргу звернути стягнення на належний відповідачам предмет іпотеки.
В подальшому позов уточнювався.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31.01.2022 року замінено позивача у справі №2-2633/11, зокрема: ПАТ «Банк Форум» на ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент».
08.02.2023 року на адресу Ужгородського міськрайонного суду надійшла заява ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд задовольнити позовну заяву з врахуванням зменшених позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» заборгованість за кредитним договором № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року у розмірі у розмірі 67 313,76 (шістдесят сім тисяч триста тринадцять Доларів США 76 центів), яка складається із заборгованості за кредитом, у розмірі - 32 079,03 доларів США, заборгованість по процентах, в розмірі - 35 234,73 долари США.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) по кредитному договору № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року, у розмірі 67 313,76 (шістдесят сім тисяч триста тринадцять Доларів США 76 центів), звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними спорудами (домоволодіння) з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності відповідачам по справі ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.03.2008 року Коритнянською сільською радою, Ужгородського району, Закарпатської області на підставі рішення виконкому від 30.10.2007 року за № 139, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка буде визначена суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Представник позивача - адвокат Михалків Б.С. в судове засіданні подав заяву, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог. Просив також розглянути справу у його відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.76 ЦПК України).
Судом встановлено, що 24.04.2008 року між АКБ «Форум» (правонаступником якого є позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент») та фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0241/08/26-CL, у відповідності до якого позичальник отримав грошові кошти у формі кредиту у розмірі 35000,00 доларів США на споживчі цілі строком по 23.04. 2018 року під 13,0 % річних, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розмірах передбачені умовами кредитного договору.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав суму кредиту у розмірі 35000,00 Доларів США, що стверджується заявами на видачу готівки (видатковими квитанціями) № 24406, № 7520, № 20370, № 1960, № 938 оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.
Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року зі змінами і доповненнями між АКБ «Форум» (правонаступником якого є позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент») та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 24.04.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Луцович В.П., відповідно до якого було передано іпотеку - житловий будинок з надвірними спорудами (домоволодіння) з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності відповідачам по справі ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.03.2008 року Коритнянською сільською радою, Ужгородського району, Закарпатської області на підставі рішення виконкому від 30.10.2007 року за № 139.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач по справі ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, що видане виконавчим комітетом Коритнянської сільської ради Ужгородського району, Закарпатської області, серія НОМЕР_4 від 29.04.2013 року, актовий запис № 19.
Позивач стверджує, що відповідач припинив виконувати взяті на себе кредитним договором зобов'язання, зокрема вносити щомісячні платежі по тілу кредиту, сплачувати нараховані відсотки за кого користування.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31.01.2022 року замінено позивача у справі №2-2633/11, зокрема: ПАТ «Банк Форум» на ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент».
Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 35 000,00 доларів США, що стверджується заявами на видачу готівки, копії яких наявні в матеріалах справи.
Однак, як встановлено, у порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків.
Внаслідок цього станом на 30.01.2023 року загальна заборгованість по вищевказаному кредитному договору перед позивачем становить 67 313,76 (шістдесят сім тисяч триста тринадцять Доларів США 76 центів), яка складається із заборгованості за кредитом, у розмірі - 32 079,03 доларів США, заборгованість по процентах, в розмірі - 35 234,73 долари США.
Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо невстановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов'язки підлягають виконанню.
В силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція дійсності правочину.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав зобов'язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст.612, ст.610 ЦК України його слід вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст.525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ч.1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основ у ухваленого судового рішення (стаття 229ЦПКУкраїни).
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереcи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст.2 ЦПК України.
Так, як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника сплати заборгованості за кредитом та сплати процентів та пені.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 в на користь позивача суму заборгованості за кредитом в розмірі 67 313,76 (шістдесят сім тисяч триста тринадцять Доларів США 76 центів), яка складається із заборгованості за кредитом, у розмірі - 32 079,03 доларів США, заборгованість по процентах, в розмірі - 35 234,73 долари США підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. При цьому умовами кредитного договору було передбачено його виконання саме у валюті кредиту - доларах США.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 № 464/3790/16-ц (14-465цс18).
Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
Що стосується позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» - іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частинами 1, 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права іпотеки згідно іпотечного договору, та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, тобто в порядку задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, позивач, як іпотекодержатель, на власний розсуд обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із дотриманням норм законодавства та вимоги в частині звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.
Згідно зі статтею 5 ЦПК суд за вимогою особи має захистити права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Якщо ж закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах іпотекодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про іпотеку» та статті 572 ЦК України, зокрема з урахуванням права стягувача, який є іпотекодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими стягувачами.
Зазначене співвідноситься із положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Крім того, суд звертає увагу на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17, в якій про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня. При цьому, з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя, врегульовано спеціальною нормою - статтею 33 Закону України «Про іпотеку», а не загальними нормами ЦК України, які регулюють відносини, пов'язані з основним зобов'язанням.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, провадження №12-117гс18.
Враховуючи те, що факт порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, що було забезпечено іпотекою, знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на передане відповідачами на підставі іпотечного договору в іпотеку нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами (домоволодіння) з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності відповідачам по справі ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.03.2008 року Коритнянською сільською радою, Ужгородського району, Закарпатської області на підставі рішення виконкому від 30.10.2007 року за № 139, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка буде визначена суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 553, 554, 610, 612, 623, 624, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Уточнену позовну заяву - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» (код ЄДРПОУ 41361814) заборгованість по кредитному договору № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року, у розмірі - 67 313,76 (шістдесят сім тисяч триста тринадцять Доларів США 76 центів), яка складається із заборгованості за кредитом, у розмірі - 32 079,03 доларів США, заборгованість по процентах, в розмірі - 35 234,73 долари США.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) по кредитному договору № 0241/08/26-CL від 24.04.2008 року, у розмірі 67 313,76 (шістдесят сім тисяч триста тринадцять Доларів США 76 центів), звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними спорудами (домоволодіння) з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.03.2008 року Коритнянською сільською радою, Ужгородського району, Закарпатської області на підставі рішення виконкому від 30.10.2007 року за № 139, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка буде визначена суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 16.10.2023 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк