Справа № 307/4612/23
Провадження № 3/307/1643/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Чопик В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 004721 від 17.09.2023, 16 вересня 2023 року, близько 23 год. 50 хв., прикордонним нарядом «Контрольний Пост» від відділу прикордонної служби «Тячів» Тип Б на 94 км, автошляху «Н-09» в межах 254 прикордонного знаку (територія Тячівської ОТГ) було затримано громадянина України ОСОБА_1 , який слідував в якості пасажира на транспортному засобі «Lexus» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який не виконав неодноразові повторювані законні вимоги представника Держприкордонної слубжи, старшого наряду у складі сержанта ОСОБА_2 , під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, щодо зупинки, пред'явлення документів, що посвідчують особу задля контролю за дотриманнями прикордонного режиму (обов'язок пред'явлення документів, що посвідчують особу встановленого ч. 10 «»Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 р. № 1147, право здійснювати контроль та дотриманням прикордонного режиму надано п. 5 цього положення. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законним вимогам військовослужбовця ДПСУ, під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, чим порушив вимоги ст.. 23 Закону України « Про державну прикордонну службу України» від 19.06.2003, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та просить провадження справі відносно нього за ч.1 ст. 185-10 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях вказаного складу адміністративного правопорушення, при цьому стверджує, що злісну непокору працівникам державної прикордонної служби не вчиняв. Так, в дійсності спочатку на вимогу прикордонника не пред'явив документ, що посвідчують його особу, оскільки останній в грубій формі звернувся до нього. Потім при повторній вимозі прикордонника пред'явити документи, що посвідчують його особу, він її виконав.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є подружка ОСОБА_1 , і 16.09.20023 саме вона керувала автомобілем «Lexus», який належить ОСОБА_1 , коли їх зупинили прикордонники на посту при заїзді в м. Тячів. ОСОБА_1 в цей час знаходився в автомобілі на передньому пасажирському місці. При цьому стверджує, що ОСОБА_1 першу вимогу прикордонника пред'явити документи, що посвідчують його особу не виконав, так як ця вимога прозвучала в грубій формі. Тільки при повторному нормальному зверненні прикордонника, ОСОБА_1 пред'явив йому документи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом ( посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Частиною 1 статті 185-10 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному, розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивними ознаками складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року за №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги."»
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у Постанові №8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (п.7).
Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП необхідно встановити чи були законні розпорядження, а також чи була відмова виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Пункт 7 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого Постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року, передбачено, що громадяни України в'їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Згідно п.10 вказаного Положення, особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення 16 вересня 2023 року, близько 23 год. 50 хв., прикордонним нарядом «Контрольний Пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Тип Б на 94 км, автошляху «Н-09» в межах 254 прикордонного знаку (територія Тячівської ОТГ) було затримано громадянина України ОСОБА_1 , який слідував в якості пасажира на транспортному засобі «Lexus» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , та який не виконав неодноразові повторювані законні вимоги представника Держприкордонної слубжи, старшого наряду у складі сержанта ОСОБА_2 , під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, щодо зупинки, пред'явлення документів, що посвідчують особу.
Разом з цим, із дослідженого судом запису на диску, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу прикордонника показав документи, а також речі які знаходились в бардачку автомобіля, після чого вийшов із автомобіля та разом із прикордонниками зайшов в приміщення поста, де на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, а після прикордонники намагались його затримати.
Інших доказів, крім вказано диску, суду не надано.
Беручи до уваги вищенаведене, вважаю, що у справі відсутні будь-які докази, яким би підтверджувався факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.
Враховуючи наведене, та те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в якому узагальнено викладено суть правопорушення, іншими матеріалами справи не доведена, вважаю, що в його діях при наведених обставинах відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а тому провадження в даній справі слід закрити.
Тому, керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.185-10 КУпАП України закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Тячівського
районного суду: В.В. Чопик