П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/13253/23
Категорія: 108110000
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К. О.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ДЕЛЬТА БАНК” Матвієнко Андрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ДЕЛЬТА БАНК” Матвієнко Андрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ Дельта Банк на підставі Договору № 008-15500-180215 банківського вкладу (депозиту) “Найкращий від Миколая” у доларах США від 18.02.2015р., за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ Дельта Банк на підставі договору № 008-15500-180215 банківського вкладу (депозиту) “Найкращий від Миколая” у доларах США від 18.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 18.02.2015 року між ПАТ “ДЕЛЬТА БАНК” та ОСОБА_1 було укладено договір №008-15500-180215 банківського вкладу (депозиту) “Найкращий від Миколая” у доларах США та відповідно до умов даного договору, сума вкладу склала 7400,00 доларів США строком до 19 травня 2015 року (п.1.3 договору). Позивач вказала, що того ж дня до договору було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання договору сторонами цього договору. На виконання умов договору, кошти на депозит було перераховано з поточного рахунку фізичної особи - резидента ОСОБА_2 , відкритого в АТ Дельта Банк, на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №40049297 від 18.02.2015 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (з урахуванням змін та доповнень до нього) тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 жовтня 2015 року включно. З 11 червня 2015 року розпочалися виплати коштів вкладникам АТ "ДЕЛЬТА БАНК" за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки, в т.ч. зарплатні, пенсійні, соціальні ) та виплати коштів здійснювалася через установи чотирьох уповноважених банків. Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 р. № 664 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015р. № 181 “Про початок процедури ліквідації АТ “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора банку”. Позивач вказала, що згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ “Дельта Банк”, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу та цим же рішенням було визначено, що Фонд гарантування розпочне виплати вкладникам АТ “ДЕЛЬТА БАНК” за загальним реєстром не залежно від часу закінчення строку депозитного договору з 8 жовтня 2015 року. Таким чином, як вказала позивач, вона сподівалася на отримання гарантованої суми відшкодування за своїм вкладом після 08.10.2015 року. Позивач зазначила, що тривалий час вона відсутня в списках (реєстрі) на виплату гарантованих коштів, починаючи з 2022 вона неодноразово зверталася з відповідними письмовими запитами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” та лише на останній запит позивачем 19 квітня 2023 року було отримано відповідь від ПАТ “Дельта Банк” № 05-3424250 від 05.04.2023 в якій зазначалося, що за результати проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що нікчемними, було виявлено, що договір № 008-15500-180215 від 18.02.2015 є нікчемним відповідно до п. 7 ч.3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства та на дійсність договору банківського вкладу і відсутність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників вважає, що дії Уповноваженої особи щодо її не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суперечать приписам Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є протиправними та порушують охоронювані законом права, інтереси та свободи позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Дельта Банк” щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ “Дельта Банк” на підставі Договору № 008-15500-180215 банківського вкладу (депозиту) “Найкращий від Миколая” у доларах США від 18.02.2015р., за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Дельта Банк” подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ “Дельта Банк” на підставі договору №008-15500-180215 банківського вкладу (депозиту) “Найкращий від Миколая” у доларах США від 18.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Дельта Банк” на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як уповноваженою особою на виконання вимог ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснено перевірку банківських операцій та правочинів на предмет виявлення ознак їх нікчемності, внаслідок чого обґрунтовано застосовано наслідки нікчемності до договору банківського вкладу позивача. Вказує, що дії щодо виявлення укладених банком правочинів, які мають ознаки нікчемності, вчинялись уповноваженою особою на виконання покладених на неї законом обов'язків. При цьому зазначає, що оскільки повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року позивачем в судовому порядку не оскаржене, його правомірність судом не досліджувалася та станом на час розгляду справи судом було чинним та не скасовано та не відкликано відповідачем, такі обставини виключають можливість зобов'язати відповідача включити позивача до переліку вкладників.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2015 між ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу "Найкращий від Миколая" у доларах США № 008-15500-180215, відповідно до п.1.2, 1.3 якого сума вкладу склала 7 400 доларів США строком до 19 травня 2015 року.
18.02.2015 між ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення договору.
Листом уповноваженої особи ПАТ “Дельта Банк” від 05.04.2023 №05-3424250, на запит ОСОБА_1 , повідомлено, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, було виявлено, що договір №008-15500-180215 банківського вкладу, є нікчемним відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Постановою правління Національного банку України “Про віднесення публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних” №150 від 02.03.2015 ПАТ “Дельта Банк” віднесено до категорії неплатоспроможних.
02.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення “Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк” № 51, на підставі якого, з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ “Дельта Банк” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
До рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015 “Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк” було внесено зміни, відповідно до яких, пункт 2 цього рішення викладений у такій редакції: “Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно”.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду “Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у AT “Дельта Банк” №147 від 03.08.2015 строки здійснення тимчасової адміністрації у AT “Дельта Банк” продовжено по 02.10.2015 включно.
02.10.2015 Національним банком України прийнято постанову №664 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”.
На виконання постанови Правління Національного банку України 02.10.2015 № 664 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Дельта банк”, Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 “Про початок процедури ліквідації AT “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора банку”.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №181 від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації АТ “Дельта Банк” з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
20.02.2017 Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №619 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора", відповідно до якого продовжено строки здійснення ліквідації та повноваження ліквідатора на два роки до 04.10.2019 року включно.
04.04.2019 Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №772 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора Матвієнку Андрію Анатолійовичу", відповідно до якого продовжено строки здійснення ліквідації на один рік до 04.10.2020 включно.
24.09.2020 Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1724 “Про деякі питання здійснення ліквідації АТ “Дельта Банк”, відповідно до якого продовжено строк управління майном (активами) АТ “Дельта Банк” та задоволення вимог його кредиторів на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів. Також, рішенням продовжено визначені Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” повноваження ліквідатора АТ “ДЕЛЬТА БАНК”, делеговані провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Матвієнку Андрію Анатолійовичу на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ “Дельта Банк” до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частинами 1, 2, 3 ст. 27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визначено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно ч. 6 ст. 27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Пунктами 3, 4, 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації Уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із застосуванням Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» наслідків нікчемності правочинів до договору банківського вкладу позивача.
Так, з вищевикладених норм вбачається, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, у випадку, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
В даному випадку, уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими законодавство пов'язує нікчемність правочину.
Між тим, поняття нікчемності правочинів наведено у ст.228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В даному випадку, факт надходження на рахунку позивача грошових коштів уповноваженою особою не заперечується.
При цьому, колегія суддів вважає, що вказані підстави, якими уповноважена особа обґрунтовує нікчемність укладеного позивачем договору не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.
Так, 18.02.2015 між ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу "Найкращий від Миколая" у доларах США № 008-15500-180215, відповідно до п.1.2, 1.3 якого сума вкладу склала 7400 доларів США строком до 19 травня 2015 року (а.с.10).
18.02.2015 між ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення договору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ “Дельта Банк” до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Правова позиція з цього питання неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 березня 2020 року у справі № 826/13879/16, від 4 квітня 2019 року у справі № 826/4629/16.
Водночас, Уповноваженою особою не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ “Дельта Банк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.
Уповноваженою особою не надано належних доказів на підтвердження того, що договір банківського вкладу укладений позивачем виключно з метою отримання коштів саме від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, крім того, уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Також, колегія суддів не приймає посилання апелянта на нікчемність укладеного договору банківського владу у зв'язку з тим, що він укладений в період дії постанови НБУ № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб фондом.
В даному випадку, отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом є гарантією, яка прямо передбачена ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто є такою, що встановлена законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
При цьому, позивач, як фізична особа, не міг знати про існування вказаної постанови НБУ та жодним чином не міг перевірити під час укладання договору банківського вкладу вказану інформацію, яка є банківською таємницею, а тому позбавлення його гарантованого державою права на відшкодування коштів за його вкладом є протиправним, в свою чергу, з вказаних підстав, наслідки передбачені ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не підлягають застосуванню до банківського вкладу позивача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові Велика Палата Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 819/353/16) щодо подібних правовідносин сформовано правовий висновок про застосування норм матеріального та процесуального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо рішень про визнання нікчемними договорів банківського вкладу.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
Отже, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 17 жовтня 2023 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова