ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2023 м. КиївСправа № 910/8844/23
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА";
до: фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО МИКОЛИ САФРОНОВИЧА;
про: стягнення 129.305,07 грн.
За зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО МИКОЛИ САФРОНОВИЧА;
до: товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА";
про: визнання договору недійсним.
Суддя Сергій Балац
Секретар судового засідання Бут Д.О.
Представники:
позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явилися;
відповідача (позивача за зустрічним позовом): Рвачов О.О.
СУТЬСПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО МИКОЛИ САФРОНОВИЧА про стягнення 129.305,07 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про надання кредиту (електронна форма) від 23.12.2021 № 066426-КС-005, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 129.305,07 грн., з яких: 60.487,96 грн. - основна заборгованість, 59.163,41 грн. - сума прострочених платежів по процентах та 9.653,70 грн. - сума прострочених платежів по комісії.
Ухвалою господарського суду від 26.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8844/23 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено, зокрема, відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
До господарського суду, в межах строку, для подання відзиву на позов надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО МИКОЛИ САФРОНОВИЧА до товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами спору договір про надання кредиту (електронна форма) від 23.12.2021 № 066426-КС-005 суперечить положенням частини 1 статті 203 та частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, що враховуючи приписи частини 1 статті 215 та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Ухвалою господарського суду від 07.08.2023 вказану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/8844/23 та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8844/23.
Ухвалою господарського суду від 07.08.2023 № 910/8844/23 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 11.09.2023.
В підготовче засідання призначене на 11.09.2023 позивач за первісним позовом не з'явився, про причини неявки в засідання суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання ухвал від 07.08.2023 № 910/8844/23.
В підготовчому засіданні 11.09.2023 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.10.2023.
Ухвалою від 02.10.2023 № 910/8844/23 первісний позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 02.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення за зустрічним позовом.
Заслухавши доводи повноважного представника позивача за зустрічним позовом та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
Між відповідачем за зустрічним позовом, як кредитодавцем, та позивачем за зустрічним позовом, як позичальником, укладено договір про надання кредиту (електронна форма) від 23.12.2021 № 066426-КС-005 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченого Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Договір/оспорюваний правочин), відповідно предмету якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 100.000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним-особам-підприємцям (п. 1 Договору).
Позивач стверджує, що укладення оспорюваного правочину з позивачем за зустрічним позовом, як фізичною особою-підприємцем, із цільовим призначенням, яке зазначено в Договорі, з умовами про перерахування кредитних коштів на непідприємницький рахунок - поточний рахунок фізичної особи для власних потреб, а не на рахунок фізичної особи-підприємця, створює для позивача за зустрічним позовом надмірний податковий тягар, а також порушує публічний порядок оподаткування та звітності, чим порушуються інтереси держави, що враховуючи приписи статей 215 та 228 Цивільного кодексу України є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Положеннями частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Водночас, частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою та спрямованою на досягнення певної мети.
Оспорюваний правочин укладений між сторонами спору з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, умови яких були відомі позивачу за первісним позовом при його укладенні, а саме: можливість укладення оспорюваного правочину шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та особисте зазначення позичальником за оспорюваним правочином карткового рахунку з метою отримання кредиту.
При цьому, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки вчинення дій всупереч умовам договору не тягне за собою визнання такого договору недійсним в судовому порядку.
Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору та самостійно визначають його умови. Відтак, посилання позивача на те, до положень оспорюваного правочину слід застосувати правила, встановлені статтями 215, 228 Цивільного кодексу України є безпідставними.
Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, оскільки оспорюваний правочин не суперечить положенням частини 1 статті 203 та частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за зустрічним позовом, а інші судові витрати позивача за зустрічним позовом у вигляді витрат на правову допомогу, покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16 жовтня 2023 року
Cуддя Сергій Балац