ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3223/23 Справа № 178/1879/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046460000087 від 06 червня 2023 року, за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_8 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Стінки Костянтинівського району Донецької області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 роки; за ч. 4 ст. 358 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_7 остаточну міру покарання за сукупністю призначених покарань шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, і вирішено вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, від відбування якого звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік та поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Згідно з обставинами, встановленими судом, відповідно до положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 за № 340 посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Відповідно до примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 КК України слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Таким чином посвідчення водія є офіційним документом.
Обвинувачений ОСОБА_7 у грудні 2022 року (більш точного часу досудовим розслідування не встановлено), перебував за своїм місцем мешкання: АДРЕСА_1 , де в цей час у нього виник умисел, направлений на придбання підробленого документу, а саме посвідчення водія з правом керування транспортними засобами категорії «А» та «В».
Далі ОСОБА_7 , продовжуючи реалізувати свій умисел, у грудні місяці 2022 року (більш точного часу досудовим розслідування не встановлено), через месенджер «Телеграм», на сайті «prava_avto» замовив за грошову винагороду, у невстановленої в ході досудового розслідування особи, офіційний документ - посвідчення водія з правом керування категорії «В» та «С», з метою подальшого його використання.
Після чого ОСОБА_7 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, під час спілкування з невстановленою в ході досудового розслідування особою, через месенджер «Телеграм» надав свій фотознімок, копії паспорту та ІНН, для їх подальшого внесення до посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповненого на ім'я ОСОБА_7 , виданого 09 грудня 2022 у ТСЦ 0541.
У подальшому, невстановлена в ході досудового розслідування особа, отримавши персональні дані з офіційних документів ОСОБА_7 , у невстановлений у ході досудового розслідування час та місці, використовуючи фотознімки ОСОБА_7 , та надані ним анкетні дані, підробила офіційний документ - а саме: посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , заповненого на ім'я ОСОБА_7 , виданого 09 грудня 2022 року у ТСЦ 0541, який виготовлений способом термосублімаційного друку за допомогою знакосинтезуючого пристрою типу сублімаційного принтера тощо, та не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Далі ОСОБА_7 , 05 червня 2023 року о 15 год. 16 хв. реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, проїжджаючи по автошляху НОМЕР_2 повз СП "Криничанський" був зупинений працівниками поліції - інспекторами управління патрульної поліції м. Дніпро, де при перевірці документів, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він не проходив установленого порядку отримання посвідчення водія, пред'явив працівникам поліції посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , заповненого на ім'я ОСОБА_7 , з його особистою фотокарткою та цифровим підписом, яке надає останньому право на керування транспортними засобами категорії «В» та «С», тим самим уми сно, використав завідомо підроблений документ, яким неправдиво підтвердив право керування транспортним засобом.
Бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповненого на ім'я ОСОБА_7 , виготовлений способом термосублімаційного друку за допомогою знакосинтезуючого пристрою типу сублімаційного принтера тощо, та не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити в частині призначеного покарання. Вважати ОСОБА_7 засудженим: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 4 місяці; за ч. 4 ст. 358 КК України - до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 4 місяці, від відбування якого звільнити на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік та поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор зазначає, що суд всупереч вимогам ст. 69-1 КК України призначив обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, яке перевищує 2/3 максимального строку, передбаченого санкцією цієї статті.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, за встановлених судом обставин, а також кваліфікація його дій в апеляційній скарзі прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з вимогами ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Виходячи з правових висновків ВСУ № 5-23кс(15)16у від 14.04.2016, при призначенні покарання із застосуванням статті 69-1 КК добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується (відсутність цієї ознаки не є перешкодою для застосування спеціальних правил призначення покарання) тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, яким не завдано шкоду, та свою вину визнав повністю. Разом із цим, в якості обставин, що у відповідності з вимогами ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд врахував щире каяття та не встановив таких, які в силу вимог ст. 67 КК України його обтяжують.
З урахуванням наведеного, з огляду на те, що санкцією ч. 1 ст. 358 КК України передбачено максимальне суворе покарання у виді обмеження волі на строк до 2 років, за наявності обставин, передбачених ст. 69-1 КК України, розмір покарання не міг перевищувати двох третин цього строку, а саме 1 року 4 місяців обмеження волі.
Між тим, всупереч наведеним вимогам, суд призначив обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, у виді обмеження волі на строк 2 роки, що виходить за межі покарання, яке можливо призначити у цьому випадку.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, через призначення покарання, яке вимогам закону не відповідає, колегія суддів вбачає підстави змінити оскаржуване судове рішення, визначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, яке відповідатиме положенням ст. 69-1 КК України.
При цьому, колегія суддів не перевіряє правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання за ч. 4 ст. 358 КК України та вважає за необхідне визначити обвинуваченому остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, застосування положень якої прокурор також не оскаржує.
Отже, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора та приходить до висновку про необхідність її задоволення та зміни вироку з наведених ним мотивів.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 4 (чотири) місяці;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду впродовж трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4