ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3556/23 Справа № 185/12373/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційної скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року обвинуваченій ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 листопада 2023 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити обвинуваченій запобіжний захід на альтернативний.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на недоведеність встановлених судом ризиків. Захисник вказує на те, що його підзахисна до кримінальної відповідальності раніше не притягалась, має постійне місце проживання, де проживала разом з малолітнім сином, має постійне місце роботи, мати пенсійного віку, чоловіка, який наразі перебуває в лавах ЗСУ. Окрім цього, 15 липня 2013 року у Бахмуті остання втратила свого старшого сина, який пішов добровольцем у ЗСУ. На переконання захисника, сама лише тяжкість кримінальних правопорушень не може свідчити про ризик переховування обвинуваченої від суду та вчинення нею інших кримінальних правопорушень, тоді як запобігти ризику впливу на учасників провадження можливо шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладення відповідних обов'язків. Більш того, потерпілий не заперечував проти застосування більш м'якого запобіжного заходу та не погодився з пред'явленим обвинуваченням.
Перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 29 вересня 2023 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останньої.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченої під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченій запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньої та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою, та стороною захисту не наведені.
Щодо доводів захисника про недоведеність встановлених судом ризиків, то їх суд вважає необґрунтованими, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 та покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою, безпосередньо вказує на їх існування.
Доводи захисника про відсутність у обвинуваченої судимостей та наявність на утриманні малолітньої дитини, а також міцних соціальних зв'язків, хоча і мають місце, проте не є стримуючим фактором належної поведінки останньої, як такі, що не перешкодили ОСОБА_7 розпочати злочинну діяльність.
Твердження захисника про те, що потерпілий не заперечував проти застосування до обвинуваченої менш обтяжливого запобіжного заходу не заслуговують на увагу, оскільки підстав для скасування ухвали суду не дають.
Щодо посилання захисника не те, що потерпілий не погодився з пред'явленим ОСОБА_7 обвинуваченням, то ці обставини не перевіряються судом під час ухвалення рішення про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.
Як вбачається із матеріалів справи, питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вирішено під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.
Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4