Справа № 472/172/23
Провадження №3-зв/472/3/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2023 р. смт. Веселинове
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Чаричанський П.О., розглянувши заяву судді Веселинівського районного суду Миколаївської області Орленко Л.О. про самовідвід у справі № 472/172/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП України,
ВСТАНОВИВ:
02 жовтня 2023 року автоматизованою системою документообігу передана на розгляд судді Орленко Л.О. справа №472/172/23 (провадження 3/472/462/23) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 02.10.2023 року дана справа передана на розгляд судді Орленко Л.О.
06 жовтня 2023 року суддею Орленко Л.О. було заявлено про самовідвід від розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення.
Заява судді Орленко Л.О. про самовідвід вмотивована тим, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та заявник ОСОБА_2 є свідками у кримінальній справі №472/608/22. Крім того, свідки по справі про адміністративне правопорушення №472/172/23 ОСОБА_3 є потерпілою особою, а ОСОБА_4 є обвинуваченим у кримінальній справі №472/608/22. Головуючим суддею у цій кримінальній справі №472/608/22, в якій розглядається кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022153190000201 від 04.09.2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, є також суддя Орленко Л.О., а події, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_1 , тісно пов'язані з подіями, що розглядаються в кримінальному провадженні - однакові докази, свідки. Тобто, при розгляді справи про адміністративне правопорушення №472/172/23 та дослідженні доказів, суд в своєму рішенні (постанові) висловити власну думку відносно тих подій і обставин, які ще розглядаються та встановлюються у кримінальній справі №472/608/22, що в подальшому може поставити під сумнів об'єктивність та неупередженість судді при розгляді кримінального провадження. Крім того, варто також зазначити, що в кримінальній справі №472/608/22 головуючим суддею Орленко Л.О. вже були допитані обвинувачений ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 та всі свідки по справі, в тому числі і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Потерпіла ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в кримінальній справі №472/608/22 головуючим суддею Орленко Л.О. попереджались про кримінальну відповідальність за відомо неправдиві показання або за введення в оману суду.
Суддя Орленко Л.О. повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід належним чином.
Захисник Вендель О.М. та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з'явилися до зали судового засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заявник ОСОБА_2 повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід належним чином, але не прибула до суду.
Зі змісту ст.81 КПК України вбачається, що неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також судді, якому заявлено відвід, не є перешкодою для розгляду заяви.
Враховуючи те, що учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід, суд вважає за можливе розглядати дану заяву у їх відсутність, оскільки суд наразі не вирішує справу по суті, а лише вирішує про обґрунтованість чи необґрунтованість заявленого суддею самовідводу.
Суд, вивчивши заяву судді Орленко Л.О. про самовідвід, матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, об'єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з п. 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніви у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 року зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Відповідно до п. п. 1-2, ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року суддя зобов'язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013 року, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя заявляє про самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Тобто, розгляд справи суддею, щодо якого існують об'єктивні підстави для виникнення сумнівів у його неупередженості, є порушенням ним передбачених діючим законодавством обов'язків судді та правил суддівської етики.
Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором чи забезпеченням судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року та у справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.
В той же час, у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні норми, що регулюють підстави та порядок відводу (самовідводу) судді. Разом з тим відсутність в Кодексі України про адміністративні правопорушення правової регламентації процедури відводу або самовідводу судді не звільняє професійного суддю від виконання ним основного обов'язку по неупередженому розгляду справ.
У відповідності до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року №34 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
У відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з'їзду суддів України.
Діюче законодавство України не передбачає заборону на застосування процесуальних норм за аналогією, якщо мета їх застосування направлена на здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності в силу вимог ст. 7 КУпАП.
Оскільки питання відводу судді чинним КУпАП не врегульоване, суддя керується п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, відповідно до якого наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, є обставиною, що виключає участь судді в кримінальному провадженні.
Таким чином, з огляду на викладене, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення №472/172/23 та дослідженні доказів, суддя Орленко Л.О. в своєму рішенні (постанові) висловить власну думку відносно тих подій і обставин, які ще розглядаються та встановлюються ним у кримінальній справі №472/608/22, що в подальшому може поставити під сумнів об'єктивність та неупередженість судді при розгляді кримінального провадження, то для уникнення сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості судді Орленко Л.О. в очах стороннього спостерігача, забезпечення дотримання вимог суддівської етики, суд дійшов висновку про те, що заявлений суддею Орленко Л.О. самовідвід є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 246 КУпАП, 75-79, 81 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву судді Веселинівського районного суду Миколаївської області Орленко Людмили Олександрівни про самовідвід у справі № 472/172/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП України - задовольнити.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП України передати до канцелярії суду на автоматизований розподіл для визначення іншого судді.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський