Номер провадження: 33/813/1450/23
Номер справи місцевого суду: 522/6125/23
Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В.
Доповідач Кравець Ю. І.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасановій Л.Я. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Черненка Г.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2023 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 14.03.2023 о 23:00 в м. Одеса, вул. Гаванна 5а, ОСОБА_1 керувала т/з Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук. Огляд проводився на місці за допомогою технічного приладу Drager Alkotest, результат 0,36‰ (проміле), на що ОСОБА_1 відмовилась, після чого їй було запропоновано проїхати у медичний заклад до лікаря нарколога, на що вона відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Черненко Г.І. зазначив, що не погоджується з постановою суду першої інстанції з таких підстав:
- судом не надано оцінки тому, що ОСОБА_1 безпідставно була зупинена співробітниками поліції та відносно неї складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, хоча підстави для цього були відсутні, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення, інспектором патрульної поліції не зазначені підстави вважати, що ОСОБА_1 мала ознаки алкогольного сп?яніння, передбачені п.3 інструкції, чим порушений п. 1 Розділу II Інструкції, ч. 1 ст. 266 КУпАП, що відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП є підставою для визнання такого огляду недійсним;
- поза увагою суду залишилось те, що у відповідності до п. 10 Розділу II Інструкції, результати огляду на стан сп?яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку встановлення стану сп?яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп?яніння. Однак ОСОБА_1 наголошує, що вищезазначених актів вона не отримувала;
- співробітники поліції не роз?яснили ОСОБА_1 право на відмову від проходження алкотестера у разі відсутності акту огляду відповідно до п. 10 Розділу І Інструкції. При цьому, ОСОБА_1 помилково вирішила виконати безпідставні вимоги співробітників поліції, щоб скоріше повернутись до дому. Але Drager Alkotest зафіксував помилкові дані (0,36% (проміле), що у поєднанні з порушенням п. 10 Розділу І Інструкції призвело до складання протоколу;
- суд першої інстанції прийняв рішення не заслухавши особу що притягується до адміністративної відповідальності та її представника, що також свідчить про неможливість повного та об?єктивного розгляду справи, у зв'язку з чим постанову ухвалено при неповному з?ясуванні всіх обставин справи без надання матеріалів справи для ознайомлення та не заслухавши сторін.
Посилаючись на наведені доводи, захисник Черненко Г.І. просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, причини неявки апеляційному суду не повідомила, від її захисника - адвоката Черненка Г.І. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримав, та просив її задовольнити. В додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом до моменту зупинки працівниками поліції, у зв'язку з чим вона не може вважатись водієм та бути підданою адміністративному стягненню.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та її представника.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Мотивуючи свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції у постанові послався на роздруківку тесту ОСОБА_1 № 1322, проведеного 14.03.2023 о 23:11:02 за допомогою спеціального технічного засобу Drager 7510 (№ARLM-0410), результат якого склав 0,36‰ (проміле); акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за встановленою формою від 14.03.2023 року, відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських: (Б/К) №473730, №471627, на яких остання повідомила поліцейським, що вживала алкогольний напій перед керуванням транспортним засобом. Також зафіксовано проходження ОСОБА_1 на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу, результат якого склав 0,36‰ (проміле). При цьому, ОСОБА_1 не погодилась з результатом огляду на місці, відмовилась від підписання документів та виявила бажання пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, однак після прибуття з поліцейським до закладу - відмовилась від походження огляду.
Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху».
ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП була присутньою, їй повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянута у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що свідчить підпис в адміністративному протоколі, а також у графі про роз'яснення прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Вимогами п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння, визначена Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція); Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. N 1103 (далі по тексту Порядок).
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини у їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За приписами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що судові засідання по справі призначались на 14.04.2023 року, 24.05.2023 року, 14.06.2023 року та були відкладені на підставі заяв адвоката Черненка Г.І. (а.с. 16, 21, 28).
В судове засідання 06.07.2023 року будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Черненко Г.І., не з'явилися, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали.
Фіксація судового розгляду від 06.07.2023 року засобами технічної фіксації не проводилась.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийняв рішення не заслухавши особу що притягується до адміністративної відповідальності та її представника, у зв'язку з чим постанову ухвалено при неповному з?ясуванні всіх обставин справи без надання матеріалів справи для ознайомлення та не заслухавши сторін.
Так, розгляд справи тричі відкладався судом 1-ої інстанції на підставі заяв сторони захисту, при цьому, жодного документу, який свідчить про поважність причин неявки ОСОБА_1 в судові засідання, надано не було. Після подання захисником клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до моменту судового розгляду минуло майже три місяці, що давало можливість стороні захисту прибути до суду та ознайомитись зі справою.
Окрім того, апеляційний суд враховує, що право на захист ОСОБА_1 дотримано шляхом перевірки постанови суду в апеляційному порядку та забезпечення її участі в апеляційному суді. Проте, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явилась, як і її захисник.До того ж, під час розгляду апеляційної скарги, вона не надала жодного доказу на спростування змісту протоколу про адміністративне правопорушення та висновків суду першої інстанції.
Згідно постановисуду, у судовому засіданні досліджений долучений до матеріалів справи відеозапис, здійснений з нагрудної камери поліцейського.
Особу, відносно якої складено протокол і яку суд викликав в суд, заяв про перенесення слухання справи на адресу суду не надала, після отримання виклику в суд, не повідомила про поважність неприбуття в судове засідання,
У разі неприбуття особи, яку викликає суд, суд має право вирішити матеріали за наявними доказами і неявка у судове засідання такої особи за умови, що таку особу належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Апеляційним судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Підстави відхилення аргументів захисту щодо нерозуміння суті адміністративної процедури.
Так, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги захисник зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом до моменту зупинки працівниками поліції, у зв'язку з чим вона не може вважатись водієм та бути підданою адміністративному стягненню до суду, окрім того співробітники поліції не роз?яснили ОСОБА_1 право на відмову від проходження алкотестера у разі відсутності акту огляду відповідно до п. 10 Розділу І Інструкції та ОСОБА_1 помилково вирішила виконати безпідставні вимоги співробітників поліції, щоб скоріше повернутись до дому, а також наполягав не коректній роботі газоаналізатора «Drager», що на його думку, було підставою для закриття адміністративного провадження, тому як саме водій на місці погодився на проходження огляду на приладі «Drager» та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в встановленому законному порядку в медичному закладі.
Апеляційний суд не погоджується із цими доводами, оскільки відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи: у тому числі п.4) зупинення транспортного засобу. Таким чином, оскільки після зупинки транспортного засобу у водія працівниками поліції було виявлено порушення останнім п. 2.9 а Правил дорожнього руху України (ймовірні ознаки алкогольного сп'яніння), суд вважає, що вимоги Закону України "Про Національну поліцію" у даному випадку були дотримані у повному обсязі.
Крім того на переконання апеляційного суду питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду. Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки, яка нібито мала місце 14.03.2023 року.
Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Натомість, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Ніссан» д/з НОМЕР_1 , який є джерелом підвищеної небезпеки, що зареєстрований у встановленому законом порядку на території України, з ознаками алкогольного сп'яніння, достеменно розуміла, що вчиняє правопорушення, однак легковажно розраховувала на їх відвернення.
За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 припустилась до порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті, оскільки її дії підпадають під дію диспозиції даної статті.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у відмові особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В діях ОСОБА_1 відобразилася об'єктивна сторона такого виду правопорушення - відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Діями ОСОБА_1 проявилася суб'єтивна сторона - умисні дії у формі умислу.
За ч.1 ст. 266 КУпАП правовою підставою для проведення огляду водія на стан сп'яніння є наявність обґрунтованої підозри у співробітників поліції, що водій перебуває у стані сп'яніння.
Матеріалами справи встановлено, що працівник поліції, при зупинці транспортного засобу, маючи підозру того, що водій перебуває у стані сп'яніння, мав правову підставу для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Ознаками алкогольного сп'яніння ( п.3 розділу ІІ Інструкції) є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Крім того, за ч. 5 ст. 266 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. (п.7 розділ І Інструкції). Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.(п.6 Розділ ІІ Інструкції).
Згідно п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення, який складений з виконанням процесуальних вимог уповноваженою особою, є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним з основних джерел доказів.
Доказів того, що під час здійснення перевірки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», та, в подальшому, при направленні її на медичний огляд, працівники поліції порушили процедуру її проведення, стороною захисту не надано.
В дотримання вимог ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складався і був складений в присутності правопорушника.
Апеляційний суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об'єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Місце й факти, зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Черненка Г.І. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2023 року, відносно ОСОБА_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець