Номер провадження: 33/813/1448/23
Номер справи місцевого суду: 522/8241/23
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Кравець Ю. І.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І., при секретарі судового засідання Гасановій Л.Я.к., за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - Назаренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 року відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнутий судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 09.04.2023 року о 20 годині 15 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним «BMW 525», д/н НОМЕР_1 , у Херсонській області, Білозерському районі, поблизу с. Степанівки, по автодорозі М14, а саме на 212 кілометрі, із ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5, п.2.9«а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Байда А.П. зазначив, що не погоджується із оскарженою постановою суду та вважає її такою, що ухвалена із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки:
- суд розглянув матеріали відносно ОСОБА_1 за його відсутності, в той час, коли 09.06.2023 року в розписці про явку до судового засідання була допущена описка в даті, замість 07.07.2023 року, яка була погоджена учасниками справи, зазначена дата 05.07.2023 року, що призвело до неможливості подати ОСОБА_1 докази по справі;
- поза увагою суду залишилось те, що згідно ст.17 КУпАП, не є адміністративним порушенням дія, яка хоч передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода;
- судом не надано оцінки тому, що ОСОБА_1 перебував у стані крайньої необхідності з метою забезпечення ліками ОСОБА_2 , яка проживає в селі Східне, Херсонської області та 09.04.2023 року її стан здоров'я погіршився, а карета швидкої допомоги відмовилась прийняти виклик в зв?язку з тим, що зруйнований переїзд через канал 2,5 км. від с.Музиківка, в результаті чого рух автомобільного транспорту на ділянці дороги між населеними пунктами був неможливий. Тому ОСОБА_1 на власному автомобілі вирушив до ОСОБА_2 польовими дорогами;
- ОСОБА_1 не заперечував того, що близько 20-ї години його зупинили співробітники поліції і запропонували пройти освідування на стан сп?яніння за допомогою алкотестера та він визнав факт вживання алкоголю вранці цього дня, однак просив його не затримувати, оскільки він рухався до хворої людини, щоб відвезти її до лікарні в м. Херсон;
- при призначенні стягнення, ОСОБА_1 просить врахувати, що жодного разу він не притягувався до адміністративної відповідальності по ст. 130 КУпАП. Необхідність мати можливість керувати автомобілем обумовлена також тим, що на його піклуванні перебувають троє немічних людей. 3 початком військового становища він намагається бути корисним військовим, за що був нагороджений грамотою за надання вагомої допомоги 1-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_2 .
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить постанову скасувати та закрити провадження по справі.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 з'явився та просив не застосовувати до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він як під час окупації частини Херсонської області, так і після її звільнення українськими військами, допомагав ЗСУ, а також немічним людям, які не могли евакуюватись, втому числі на власному автомобілі відвозив їм ліки та продукти харчування, а також в теперішній час доглядає літніх людей, яких необхідно транспортувати в лікарні м. Києва.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Назаренко Ю.В. підтримала доводи апеляційної скарги, та просила її задовольнити.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Так, з гідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №044189 від 09.04.2023 року, 09.04.2023 року о 20 год. 15 хв. ОСОБА_1 керував транспортним «BMW 525», д/н НОМЕР_1 , у Херсонській області, Херсонському районі, поблизу с. Степанівка, по автодорозі М14, а саме на 212 кілометрі, із ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується диском з відеозаписом обставин події, з якого вбачається, що на відео зафіксована хронологія подій, які відбувались 09.04.2023 року, в тому числі зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив, що вживав алкогольні напої.
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув матеріали відносно ОСОБА_1 за його відсутності, в той час, коли 09.06.2023 року в розписці про явку до судового засідання була допущена описка в даті, замість 07.07.2023 року, яка була погоджена учасниками справи, зазначена дата 05.07.2023 року, що призвело до неможливості подати ОСОБА_1 докази по справі.
Так, матеріали справи перебували на розгляді суду з 27.04.2023 року, ОСОБА_1 був представлений захисником, яка мала доступ до підсистеми «Електронний суд», в якій відображаються всі дати призначення судових засідань. Між датами призначення судових засідань 09.06.2023 року та 05.07.2023 року була перерва майже місяць, на протязі якого ОСОБА_1 міг подати додаткові докази. Натомість, 26.06.2023 року його захисник - адвокат Волкова Л.Г. подала клопотання про закриття провадження по справі, яке було розглянуто у встановленому законом порядку.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд вважає, що при обранні виду і розміру адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував обставин справи та даних про особу правопорушника.
Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, апеляційний суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Враховуючи вище наведене та вирішуючи питання щодо законності, справедливості та пропорційності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в даній справі, апеляційний суд зазначає наступне.
Апеляційний суд враховує, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказаною нормою закону передбачає одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в даній справі, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, з урахуванням конкретних обставин справи та особи правопорушника, який відповідно до долучених до справи документів раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на його піклуванні перебувають троє немічних людей, яким він допомагав як під час окупації так і після звільнення м. Херсон українськими військовими, є волонтером та допомагає військовим, за що був нагороджений грамотою за надання вагомої допомоги 1-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_2 , оскільки таке стягнення, незважаючи на те, що воно передбачено санкцією статті закону, є надмірним та не відповідає принципу розумності, а його застосування не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи, яка на теперішній час допомагає військовослужбовцям в обороні держави, а також мирним жителям, які залишились без піклування.
Також, апеляційний суд враховує, що автомобіль необхідний ОСОБА_1 для транспортування людини із хворобою серця до м. Києва для забезпечення належної медичної допомоги, оскільки м. Херсон постійно піддається обстрілам та лікарні не завжди можуть забезпечити завчасне надання допомоги.
Окрім того, апеляційний суд враховує конкретні обставини вчинення правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 рухався на транспортному засобі між населеними пунктами по польовим дорогам, отже не був загрозою для інших учасників руху, усвідомив небезпечність його дій та розкаявся. Також, апеляційний суд враховує відсутність шкідливих наслідків правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що вказані обставини, в своїй сукупності, дають суду підстави дійти висновку про те, що можливість керування ОСОБА_1 транспортним засобом, вочевидь буде більш раціональним та кориснішим для суспільства в умовах військового стану. В даному випадку, на думку апеляційного суду, накладення на правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу, є достатнім для критичного усвідомлення останнім протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме його вихованню, а також запобігатиме вчиненню ним нових правопорушень у сфері дорожнього руху.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування стягнення, шляхом виключення з резолютивної частини постанови рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на 1 рік.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 року відносно ОСОБА_1 про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Виключити з резолютивної частини постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 року вказівку про застосування до ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець