Справа № 624/584/22
провадження № 1-в/624/21/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника органу пробації ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Кегичівка, Харківської області подання Красноградського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у відношенні ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Людіново Калузької області, Російська Федерація, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого Кегичівським районним судом Харківської області 26 грудня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік,
про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного судом покарання
ВСТАНОВИВ:
Вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 26.12.2022 ОСОБА_5 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, із покладенням на засудженого відповідно до ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Красноградський районний сектора №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання.
Клопотання обґрунтовано тим, що засуджений, будучи ознайомленим з умовами звільнення від призначеного покарання та обов'язками, покладеними на нього вироком суду, допустив їх невиконання. Так, 01.05.2023 та 05.06.2023 не з'явився на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації без поважної причини, у зв'язку з чим було винесено застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання і направлення для відбування призначеного покарання. Проте належних висновків для себе ОСОБА_5 не зробив та 04.09.2023 та 18.09.2023 повторно допустив неявки на реєстрацію без поважних на то причин.
В судовому засіданні представник органу пробації ОСОБА_4 подання підтримала, просила суд його задовольнити подання і направити засудженого для реального відбування призначеного покарання.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки представником органу пробації не доведено ухилення засудженим від відбування покарання з випробуванням.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що не мав на меті ухилятися від явки до органу пробації. На реєстрацію не з'являвся, бо працював неофіційно в м. Харків. Повідомити не міг по загубив свій мобільний телефон.
Заслухавши пояснення, вивчивши та дослідивши матеріали подання, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
У відповідності до норм КВК України нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Відповідно до ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Закону України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Пунктом 10 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 встановлено, що згідно з ч. 2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням необхідно встановити умисел засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, і лише після застосування до нього письмово попередження.
При скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
В судовому засіданні встановлено, що 16.03.2023 ОСОБА_5 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, від нього було відібрано підписку, пояснення та йому було роз'яснено, що він повинен періодично з'являтися для реєстрації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Засуджений був ознайомлений, що в разі невиконання обов'язків, встановлених КВК, ЗУ «Про пробацію», а також покладених на нього судом, або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
ОСОБА_5 був ознайомлений 16.03.2023 з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно з якою зобов'язаний з'являтися до органу пробації 1, 2 та 3 понеділок щомісяця.
Потім, 03.04.2023 ОСОБА_5 було встановлено для реєстрації та явки 1 понеділок щомісяця.
Згідно з листком реєстрації ОСОБА_5 не з'явився до органу пробації 01.05.2023, 05.06.2023.
Згідно пояснення наданого ОСОБА_5 16.06.2023 він не з'явився на реєстрацію 01.05.2023 та 05.06.2023 так як перебував на тимчасових заробітках. Зазначив, що мав можливість з'явитись до органу пробації, але через власну недисциплінованість цього не зробив.
У зв'язку з допущеними неявками на реєстрацію ОСОБА_5 06.06.2023 було письмово попереджено про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання у разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов'язків.
16.06.2023 засудженому було змінено дні явки на реєстрацію та встановлено їх як 1 та 3 понеділок щомісяця, про, що його було повідомлено під підпис 16.06.2023.
Згідно з листком реєстрації ОСОБА_5 не з'явився до органу пробації 04.09.2023 та 18.09.2023.
Згідно з наданих письмових пояснень від 26.09.2023 ОСОБА_5 повідомив, що 04.09.2023 та 18.09.2023 не з'явився на реєстрацію не маючи поважних причин, легковажно розраховуючи, що йому за це нічого не буде.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд приходить до висновку, що хоча засуджений і допустив чотири неявки у визначений для реєстрації день до органу пробації, але ці обставини не можуть категорично свідчити про його небажання стати на шлях виправлення, при цьому судом враховано відсутність умислу засудженого на порушення умов звільнення від покарання. Дві перші неявки допущені до винесення органом пробації попередження про скасування звільнення. За таких обставин неявки на реєстрацію не складають систематичність таких неявок. Неявки зумовлені необхідністю заробітку за межами району місця проживання.
Суд вважає, що вказані обставини та матеріали подання не свідчать про те, що ОСОБА_5 не став на шлях виправлення, не проявив готовності до самокерованої, соціально-правомірної поведінки, що свідчить про неможливість засудженого стати на шлях виправлення без ізоляції від суспільства.
Сам факт неналежного невиконання обов'язків, покладених на засудженого вироком суду, ще не може бути безумовним свідченням його небажання ставати на шлях виправлення, а отже і вагомою підставою для направлення засудженого для реального відбування покарання.
Засуджений, крім неявок до органу пробації на реєстрацію, інших порушень умов звільнення від покарання, а саме нового кримінального правопорушення не вчинив, до адміністративної відповідальності не притягався.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного подання відносно засудженого. Поведінку засудженого не можна розцінювати як грубе порушення умов іспитового строку, а також як невиконання обов'язків, покладених на нього вироком суду, оскільки останній до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, загалом виконує покладені на нього вироком суду обов'язки, і хоча й допускав неявки до органу пробації, але зазначені обставини у своїй сукупності, свідчать про його прагнення стати на шлях виправлення та відсутність ознак ухилення засудженого від відбування покарання. В матеріалах справи відсутні докази, які б поза достатнім сумнівом вказували на наявність підстав направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком у даному випадку.
При таких обставинах, при відсутності інших підстав для направлення засудженого для відбування покарання, в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення в місця позбавлення волі засудженого слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні подання Красноградського районного сектора №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного судом покарання - відмовити.
Особову справу ОСОБА_5 повернути до органу пробації для подальшого виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в семиденний строк з дня оголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1