Справа № 2-836/09
Провадження 2/352/7/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді Струтинського Р. Р.
з участю секретаря Гребінника В. М.
представників позивача Дубинського В. В., Юрчишиної О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом прокурора Тисменицького району в інтересах Державного ощадного банку України в особі Тисменицького відділення № 7327 ВАТ «Державного ощадного банку України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Прокурор Тисменицького району 27.07.2009 звернувся до суду з позовом в інтересах Державного ощадного банку України в особі Тисменицького відділення № 7327 ВАТ «Державного ощадного банку України», до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, в якому просив розірвати кредитний договір № 74 від 14.02.2007, укладений між Тисменицьким відділенням Ощадного банку № 7327 ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 ; стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Тисменицького відділення № 7327 ВАТ «Державного ощадного банку України» 44252,83 грн.
17.12.2019 представник ПАТ «Державний ощадний банк України» подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії Івано-Франківського обласного управління залишок заборгованості в сумі 29029,46 грн.
Ухвалою суду від 06.09.2018 скасовано заочне рішення Тисменицького районного суду від 27.11.2009.
Ухвалою судді від 11.09.2019 від розгляду даної цивільної справи відведено суддю Хоминець М. М.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження судді Струтинського Р. Р.
Ухвалою судді від 13.09.2019 у даній справі призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 23.12.2021 витребувано докази з Центрального відділу ДРАЦС УДР Південно-Західного МУ МЮ м. Івано-Франківськ.
Ухвалою суду від 10.04.2023 витребувано докази у Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори.
Ухвалою суду від 15.06.2023 закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю останнього.
Ухвалою суду від 15.06.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У поданому відзиві відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи, що прокурор не може брати участь в даній справі як представник, оскільки не має необхідних на це представницьких повноважень. На відміну від Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 суттєво звузив повноваження прокурора в галузі представництва інтересів громадян та держави в судах у порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства. Згідно з положеннями ч.3 ст. 23 даного Закону- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Таким чином галузевим законом чітко визначено виключний перелік підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Водночас норми вказаної статті вказують на те, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України). Вважає, що присутність прокурора в даній справі призводить до виникнення нерівності сторін.
Представник Івано-Франківської окружної прокуратури (колишньої Тисменицької місцевої прокуратури) у судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити.
Представник АТ «Ощадбанк» у судовому засіданні просила позов задоволити.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились.
Заслухавши прокурора, представника банку, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу, тобто повернення позовної заяви. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Питання представництва інтересів держави у суді прокурором врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції від 14.10.2014). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).
До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В обґрунтування своєї позиції представник Івано-Франківської окружної прокуратури (колишньої Тисменицької місцевої прокуратури), вказує, що позов подано на час дії Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, згідно якого визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних чи юридичних осіб.
Суд не погоджується з даною позиціє прокурора, оскільки згідно ч.3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Крім того, у ПАТ «Державний ощадний банк» був представник- адвокат Бойчук М. Й., на даний час є представник- адвокат Юрчишин О. М., які відвідували всі судові засідання, що свідчить про наявність у ПАТ «Державний ощадний банк України» власного представника. Прокурором не наведено жодного доказу, що представники ПАТ «Державний ощадний банк України» не здійснюють чи неналежним чином здійснюють захист інтересів банку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задоволити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F.W.v. France) від 31.03.2005, заява № 61517//00, п.27).
У рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, згідно якого суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.
Вказаний правовий висновок ВП ВС суд застосовує у рамках розгляду даної цивільної справи з огляду на встановлення відсутності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Тисменицького відділення № 7327 АТ «Державний ощадний банк України». При цьому суд звертає увагу, що АТ «Державний ощадний банк України» є юридичною особою, суб'єктом господарювання з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та представництво інтересів у суді, і цей державний банк у спірних правовідносинах не наділено функціями уповноваженого державного органу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 56, п.2 ч.1 ст.257, ст. 260-261 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Залишити без розгляду позов прокурора Тисменицького району в інтересах Державного ощадного банку України в особі Тисменицького відділення № 7327 ВАТ Державного ощадного банку України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, у зв'язку з поданням позовної заяви від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ
Повна ухвала складена 12.10.2023.