Справа № 128/2117/21
Провадження № 22-ц/801/1805/2023
Категорія: 19
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач:Денишенко Т. О.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 рокуСправа № 128/2117/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідач а Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
за участі секретаря судового засідання Собцевої А. Р., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвокатки Подгурської Д.О., представниць відповідача Стрижавської селищної ради Вінницького райо-ну Вінницької області адвокатки Парпальос В. В., у порядку самопредстав-ницва ОСОБА_2 , розглянувши за правилами, установленими для роз-гляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького
району Вінницької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних
вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 -
ча, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправним та ска-
сування рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької
області, зобов'язання вчинити дії,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , його пред-ставниці адвокатки Подгурської Дарії Олександрівни на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 червня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у місті Вінниці за головування судді Саєнко О. Б., повний текст якого складений 06 липня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся у Вінницький районний суд Вінницької області із позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького ра-йону Вінницької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних ви-мог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Він-ницької області, зобов'язання вчинити дії, посилаючись на наступні обставини.
Позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення свинарника № 4-«А» з прибудовами «а, а1, а2, а3, а4, а5» загальною площею 922,2 кв.м., силосної ями № 1 та колодязі для стоків «№ 2, № 3, № 4» за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно зареєстроване за ОСОБА_8 , що підтверджується записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 грудня 2018 року за індексним номером 148088664. Перераховане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 4,6164 га із кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, що відно-ситься до несільськогосподарських угідь ( землі під сільськогосподарськими будівлями та дворами ) і призначена для обслуговування сільськогосподарських дворів. Зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні позивача на під-ставі договору оренди з наступними змінами, укладеного між ним як орендарем та Стрижавською селищною радою як орендодавцем, що підтверджується ви-тягом від 24 листопада 2017 року з Державного реєстру речових прав на неру-хоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 105006724.
На цій же земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення:
свинарник № 3-«А» з прибудовами «а», «а1» загальною площею 475,6 кв.м., водонапірна башта «Б» та артезіанська свердловина № 1, належні ОСОБА_4 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на неру-хоме майно від 19 листопада 2018 року за індексним номером 145808049;
свинарник № 5-«А» загальною площею 180,2 кв.м., який відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 листопада 2018 року за індексним номером 145807455 належить ОСОБА_3 ;
свинарник № 2-«А», тамбур-склад «а», тамбур-склад «а1» загальною площею 613,5 кв.м., які відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2019 року за індексним номером 161573831 належать ОСОБА_5 ;
свинарник № 1-«А» з прибудовою кормокухні «а», прибудовою «а1» за-гальною площею 683,8 кв.м., які належать на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожному з них ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтвер-джується витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 листопада 2018 року за індексними номерами 145806535 та 145806461.
22 березня 2019 року ОСОБА_5 звернувся у Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області із клопотанням про надання до-зволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення йому у власність для ведення особистого селянського господарства частини земельної ділянки орієн-товною площею 1,4000 га, на якій розташовані його будівлі та споруди за адре-сою АДРЕСА_1 . Рішенням 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради від 29 травня 2019 року № 19 йому відмовлено у наданні такого дозволу через те, що рішенням 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради від 30 січня 2019 року № 21 йому уже наданий дозвіл на виготовлення технічної докумен-тації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності пло-щею 4,6164 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, на п'ять окремих земельних ділянок без зміни цільового призначення. ОСОБА_1 вважає за-значену відмову відповідача протиправною, оскільки його клопотання про на-дання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність для ведення особистого селянського господарства частини земельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га відповідало вимогам частини другої статті 123 ЗК України. Посилання ж відповідача на ту обставину, що рішенням 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради від 30 січня 2019 року № 21 йому наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,6164 га на п'ять окремих земельних ділянок без зміни цільового призначення, є протиправним, адже доказів виго-товлення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,6164 га на п'ять окремих земельних ділянок немає, тому немає й підстав для відмови йому у реалізації його права на отримання у власність земельної ділянки орієнтовним розміром до 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства.
За викладених обставин ОСОБА_1 просив суд першої інстанції визна-ти протиправним та скасувати рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської се-лищної ради від 29 травня 2019 року № 19 про відмову йому у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ве-дення особистого селянського господарства частини земельної ділянки орієн-товною площею 1, 4000 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, розта-шованої по АДРЕСА_1 , та зобов'язати відповідача повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на виго-товлення проекту із землеустрою, надати дозвіл на виготовлення цього проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки йому у власність для ведення особистого селянського господарства згідно із раніше поданим ним клопотанням.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду пер-шої інстанції аргументоване наступними обставинами.
Рішенням 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 29 травня 2019 року № 19 ОСОБА_1 від-мовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою для відве-дення у власність з метою ведення особистого селянського господарства зе-мельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га із земельної ділянки площею 4,6164 га із кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 та цільовим призна-ченням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знахо-диться у його користуванні згідно із договором оренди земельної ділянки зі змінами та доповненнями від 23 жовтня 2010 року у межах населеного пункту смт Стрижавка. Дана відмова грунтується на тій позиції Стрижавської селищної ради, що її рішенням 42 сесії 7 скликання від 30 січня 2019 року № 21 позивачу наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 4,6164 га із кадастро-вим номером 0520655900:02:009:1256 на п'ять окремих земельних ділянок ( від-повідно до кількості решти власників будівель і споруд, розташованих на цій же земельній ділянці ), без зміни цільового призначення. Однак це рішення, ухвалене на задоволення клопотання позивача, ним не виконане, земельна ділянка не розподілена пропорційно до часток осіб у праві власності на будівлі або споруди, які на ній розташовані, з урахуванням вимог Генерального плану смт Стрижавка, яким передбачене будівництво пожежного депо та дошкільного навчального закладу на даній земельній ділянці. Із витягів з Державного реєс-тру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які міс-тяться у матеріалах справи, убачається, що власниками окремих нежитлових будівель, також розташованих на цій земельній ділянці, крім позивача є треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Керуючись нормами статей 15, 16 ЦК України, частин першої, другої стат-ті 118, статті 122 ЗК України, Законів України «Про Державний земельний ка-дастр», «Про землеустрій», виклавши у рішенні урегульований чинним законо-давством порядок формування земельної ділянки, виготовлення проекту земле-устрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначив, що до проекту дода-ється витяг із відповідної містобудівної документації, де зазначаються функці-ональна зона території, у межах якої розташована земельна ділянка, та обме-ження у використанні території для містобудівних потреб, хоча остання вимога поширюється не на всі випадки. У цій справі із клопотання позивача убачаєть-ся, що у разі його задоволення мало б місце питання зміни цільового призна-чення земельної ділянку, яку ОСОБА_3 просив надати йому у власність.
Суд першої інстанції установив, що станом на 07 червня 2023 року земель-ної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, яка перебувала в оренді у позивача, не існує. Дана земельна ділянка за ініціативи виключно пози-вача та без відома і погодження селищної ради уже поділена на дві окремі час-тини з різними кадастровими номерами. Одна із цих ділянок на праві власності належить третій особі у цій справі ОСОБА_3 , що ніким із учасників спра-ви не заперечується. Оскільки така обставина дійсно має місце, то обраний по-зивачем спосіб захисту не зможе забезпечити реалізацію його інтересу, який він вважає порушеним відповідачем. Обрання неналежного способу захисту є са-мостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Ухвалюючи відповідне рішення, суд зазначив, що ОСОБА_1 вправі знову звернутися до відповідача із відповідним клопотанням для реалізації свого права, передбаче-ного статтею 118 ЗК України, ураховуючи наявність інших ділянок замість тієї, з якої він мав намір отримати частину у власність для ведення особистого се-лянського господарства та просив орган місцевого самоврядування надати йому дозвіл на виготовлення відповідного проекту землеустрою.
Оскаржуючи рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 червня 2023 року, позивач ОСОБА_1 , його представниця адвокатка Под-гурська Д. О. вважають, що суд першої інстанції, ухвалюючи дане рішення, не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосу-вав норми матеріального права, порушив норми процесуального права, не здійснив повну, всебічну оцінку обставин справи, що призвело до хибного вис-новку про відмову у задоволенні позову, тому дане рішення підлягає скасуван-ню.
Виклавши у скарзі перебіг фактичних обставин у справі, скаржники зазна-чають, що ОСОБА_1 тривалий час вчиняє активні дії для одержання у влас-ність земельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 в АДРЕСА_2 , тому те, що на час розгляду справи земельна ділянка площею 4,6164 га із вказаним кадастровим номером перестала існувати, не може бути підставою для відмови позивачу у позові, вона свідчить про недобросовісну поведінку відповідача як власника земельної ділянки. При вирішенні спору суд першої інстанції повинен був перевірити лише і виключно ті підстави відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, які викладені в оскаржуваному рішенні відповідача та існували на час звернення позивача з відповідним клопотанням.
Підставою відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієн-товною площею 1,4000 га відповідачем вказано те, що рішенням 42 сесії 7 скли-кання Стрижавської селищної ради від 30 січня 2019 року № 21 йому наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, площею 4,6164 га на п'ять окремих земельних ділянок без зміни цільового призначення. Оскільки Земельний ко-декс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації у власність, то оскаржуване рішення 46 сесії 7 скликання від 29 травня 2019 року № 19 Стрижавської селищної ради не містило підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .
Позиція відповідача у справі стосовно обгрунтування відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ді-лянки у власність умотивована тим, що на земельній ділянці, частину якої ба-жав отримати у власність ОСОБА_1 , знаходиться нерухоме майно інших фізичних осіб. Крім того клопотання ОСОБА_1 суперечить Генеральному плану смт Стрижавка, а також формування земельної ділянки, яка могла бути передана у власність позивача, повинно відбуватися на підставі технічної доку-ментації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, а не на підставі проекту землеустрою, з клопотанням про надання дозволу на виготовлення якого звернувся позивач.
Проте скаржники вказують, що права інших власників нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці, задоволенням клопотання по-зивача не порушуються, що відомо завдяки їх участі у справі. Рішенням Він-ницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 120/12935/21-а задоволений позов ОСОБА_1 , визнане протиправним, нечинним рішення 46 сесії 7 скликання від 29 травня 2019 року № 11 Стри-жавської селищної ради № 11 про затвердження містобудівної документації «План зонування території смт Стрижавка Стрижавської селищної ради Він-ницького району Вінницької області» у частині віднесення орендованої ОСОБА_9 земельної ділянки площею 4,6164 га для іншого сільськогосподарсь-кого призначення, до зони комерційного використання В-7. Це рішення набрало законної сили згідно із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року. Також скаржники вважають безпідставними дово-ди відповідача про те, що ОСОБА_1 мав би клопотати про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу існуючої земельної ділян-ки, а не виділення її частини, оскільки ці обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення селищної ради.
ОСОБА_1 , його представниця просять скасувати рішення суду першої інстанції від 07 червня 2023 року, ухвалити нове рішення, про задоволення по-зову, визнати протиправним та скасувати рішення 46 сесії 7 скликання Стри-жавської селищної ради від 29 травня 2019 року № 19, яким йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність частини земельної ділянки 16 з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, розташованої в АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 1,4000 га та зобов'язати відповідача повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою, надати дозвіл на виготовлен-ня вказаного проекту для відведення земельної ділянки йому у власність для ве-дення особистого селянського господарства частини земельної ділянки з кадас-тровим номером 0520655900:02:009:1256 орієнтовною площею 1,4000 га.
Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області ско-ристалася визначеним цивільним процесуальним законом правом, забезепе-ченим ухвалою апеляційного суду від 21 серпня 2023 року, та направила пош-товим зв'язком відзив на апеляційну скаргу сторони позивача, який надійшов до апеляційного суду 01 вересня 2023 року. У відзиві наголошується на сталій позиції Верховного Суду щодо визначення такої самостійної підстави для від-мови у позові як обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав. У ході розгляду цієї справи земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 площею 4,6164 га була поділена на дві окремі частини з різними кадастровими номерами, тобто, земельна ділянка, зі складу якої пози-вач бажав отримати її частину у власність, перестала існувати як об'єкт цивіль-них правовідносин. ОСОБА_1 було відомо про таку обставину, проте він не звертався до суду щодо зміни предмету позову через зміну фактичних об-ставин, які йому були відомі ще під час судового розгляду справи судом першої інстанції, до ухвалення оскаржуваного наразі рішення.
Згідно із нормами Закону України «Про землеустрій» особа вправі звер-нутися до розпорядника земельною ділянкою із заявою про виділення її частки за умови, якщо земельній ділянці присвоєний кадастровий номер. У цій справі у разі задоволення позову ОСОБА_1 . Стрижавська селищна рада об'єктивно, незалежно від волі її посадових осіб, буде позбавлена можливості виконати рішення суду у зв'язку із неможливістю виділити частину земельної ділянки, якої не існує. Неможливість виконання такого рішення суду не заперечувалася позивачем. Фактичні обставини справи свідчать про правильність висновку су-ду першої інстанції про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, який не забезпечує відновлення його права.
На момент розгляду справи судом першої інстанції не існувало належного, достовірного доказу стосовно припинення існування земельної ділянки з кадас-тровим номером 0520655900:02:009:1256. Відповідних документів позивач суду не надавав, хоча повинен був це зробити. Наразі така обставина, з огляду на за-перечення скаржника стосовно наявності у нього цього доказу, підтверджена саме відповідачем, який представив суду лист Головного управління Держге-окадастру у Вінницькій області від 29 серпня 2023 року № 3626/ 475-23. Нале-жить зауважити, що при розгляді справи судом першої інстанції встановлена зазначена обставина представником позивача не заперечувалася, неодноразово визнавалася та підтверджувалася.
Представниці Стрижавської селищної ради у порядку самопредставництва Форостяна О. М., адвокатка Парпальос В. В. просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та його представниці адвокатки Подгурської Д. О., залишити за позивачем понесені у справі судові витрати, залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не скористалися своїм правом, забезпеченим ухвалою апеляцій-ного суду від 21 серпня 2023 року, на подання відзивів на апеляційну скаргу сторони позивача, зазначені відзиви від них суду не надходили. Лише 03 жовт-ня 2023 року, уже після призначення справи до розгляду апеляційним судом, поза встановленими процесуальними строками від усіх третіх осіб суду надій-шли письмові пояснення, у яких вони просять апеляційну скаргу позивача задо-вольнити. Така позиція третіх осіб свідчить про спільність їх інтересів з пози-вачем, через що вони фактично не є третіми особами на стороні відповідача.
У судове засідання апеляційного суду особисто позивач, який подав апе-ляційну скаргу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, жодного разу не з'явилися, будь-яких заяв від них стосовно процесуального руху справи суду апеляційної інстанції не надхо-дило. Ураховуючи думку присутніх у судовому засіданні учасниць справи, представниць позивача та відповідача, які вважають можливим перегляд справи в апеляційному порядку за відсутності тих її учасників, котрі повторно не з'я-вилися у судове засідання, хоча про місце, день та час розгляду справи усі вони повідомлені завчасно, в установленому порядку, про що у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, колегія суддів апеляційного суду, керу-ючись нормами статті 372 ЦПК України, ухвалила розглянути справу у межах апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у відсутності тих її учасників, які не з'явилися у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апе-ляційну скаргу відповідно представниці ОСОБА_1 адвокатки Подгурської Д. О., яка підтримала скаргу, просить її задоволити, представниць Стрижавсь-кої селищної ради Форостяної О. М., адвокатки Парпальос В. В., які просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши у сукупності наявні у ній докази, ретельно перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судо-вого рішення у межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляцій-ний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 07 червня 2023 року пов-ністю відповідає зазначеним вимогам, воно є правильним, законним, обгрун-тованим та об'єктивним.
Суд першої інстанції установив, що під час провадження у справі корис-тувач ОСОБА_1 виключно за своєї ініціативи, без відома селищної ради вчинив дії із поділу орендованої ним земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 на дві окремі земельні ділянки, яким присвоєні різні кадастрові номери. Дана обставина ніким з учасників справи не оспорюється. Одна із цих ділянок на даний час на праві власності належить третій особі ОСОБА_3 , що теж ніким не заперечується. Оскільки така обставина дійсно має місце, то суд дійшов висновку, що обраний позива-чем спосіб захисту, наразі, не є ефективним. Обрання неналежного способу за-хисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Стрижавська сільська рада об'єктивно не зможе виконати можливе рішення су-ду про задоволення позовних вимог, оскільки виділити ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка фактично не існує, немає жодних законних підстав. Ухвалюючи оскаржуване тепер рішення, суд зазначив, що ОСОБА_1 вправі знову звернутися до відповідача із відповідним клопотанням для реалізації свого права, передбаченого статтею 118 ЗК України, ураховуючи наявність ін-ших двох ділянок замість тієї, з якої він бажав отримати частину у власність для ведення особистого селянського господарства та просив орган місцевого само-врядування надати йому дозвіл на виготовлення відповідного проекту земле-устрою.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішен-ні від 07 червня 2023 року, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджу-ється, оскільки вони зроблені на підcтаві ретельного, об'єктивного дослідження та урахування усіх фактичних обставин справи; суд не помилився у засто-суванні до спірних правовідносин норм матеріального права, які їх регулюють, ухвалив рішення у чіткій відповідності, з дотриманням норм процесуального права.
Позиція ОСОБА_1 та його адвокатки Подгурської Д. О. як осіб, котрі оскаржують рішення суду, зводиться до того, що суд не повинен був звертати увагу на жодні інші обставини у справі, окрім як на підстави оскаржуваного рішення від 29 травня 2019 року № 19 органу місцевого самоврядування, прий-нятого 46 сесією 7 скликання, у якому було зазначено, що у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення зе-мельної ділянки орієнтовною площею 1,4000 га із земельної ділянки площею 4,6164 га з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 для ведення особис-того селянського господарства відмовлено з урахуванням того, що рішенням 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради від 30 січня 2019 року № 21 йому (за його ж клопотанням) наданий дозвіл на виготовлення технічної доку-ментації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки комунальної влас-ності площею 4,6164 га із тим же кадастровим номером та цільовим призна-ченням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (для обслуговування господарських дво-рів) на п'ять окремих земельних ділянок без цільового призначення. Пунктом другим цього рішення ОСОБА_1 пропонувалося виконати рішення 42 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради від 30 січня 2019 року № 21 та подати на затвердження до селищної ради технічну документацію із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки, здійснивши такий розподіл пропорційно до часток осіб у праві власності на будівлі та споруди, з урахуванням вимог Ге-нерального плану смт Стрижавка, яким передбачено будівництво на цій зе-мельній ділянці пожежного депо та дошкільного навчального закладу.
Апеляційний суд не може залишити поза увагою ту обставину, що скарж-ником ОСОБА_1 не було повідомлено суду першої інстанції достеменно відомої йому інформації щодо поділу ним земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, яка перебувала у його користуванні, на дві окремі земельні ділянки з окремими кадастровими номерами 0520655900:02:009:1499 та 0520655900:02:009:1500, одна з яких сьогодні пере-буває у власності третьої особи. У результаті такого поділу земельної ділянки площею 4,6164 га ще до ухвалення судом оскаржуваного, наразі, рішення суду відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 набули статусу архівних. Такі відомості мають право на взяття їх до уваги зав-дяки листу Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головно-го управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29 серпня 2023 рок № 3626/475-23 ( т. 2, а. с. 165 ).
Як наслідок суд першої інстанції обгрунтовано вказав у своєму рішенні від 07 червня 2023 року про обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, оскільки виконання відповідачем рішення, якого домагався позивач, очевидно було б неможливим через фактичне неіснування земельної ділянки, частину якої мав намір отримати у власність ОСОБА_1 . Представник пози-вача у суді першої інстанції погоджувався із тим, що виконання можливого рі-шення про задоволення позову було б неможливим, про це свідчить технічний запис розгляду справи.
Отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та його адвокатки не лише не відповідають дійсним обставинам справи, але й не доведені жодним чином у порядку, встановленому цивільним процесуальним законом, ураховуючи, що позивач не доніс до відома суду вчинені ним особисто дії щодо спірної зе-мельної ділянки, які врешті призвели до набуття відомостями про дану спірну земельну ділянку статусу архівних.
Статтею 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійсню-ється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кож-на сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до норм статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заяв-лених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витре-буваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у ци-вільних справах не є обов'язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цивільний процесуальний закон визначає права та обов'язки учасників справи. Зокрема згідно із нормами статті 43 ЦПК України учасники справи зо-бов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, вста-новлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і до-стовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи у судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або су-дом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або су-дом. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, установлену законом.
Стрижавська селищна рада відповідно до норм Закону України «Про міс-цеве самоврядування в Україні», статей 12, 122 Земельного кодексу України на території селища, зокрема, розпоряджається відповідно до цього Кодексу зем-лями територіальної громади, передає земельні ділянки комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надає їх у користування. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користуван-ня є виключною компетенцією селищної ради як суб'єкта права власності на землю.
Селищна рада як орган місцевого самоврядування відповідної територі-альної громади не може приймати рішення, що суперечитимуть Генеральномму плану селища, іншій містобудівній документації. Оскільки клопотання ОСОБА_10 суперечило Генеральному плану смт Стрижавка, селищна рада не могла прийняти рішення про надання заявнику дозволу на розробку проекта землеустрою, який передбачав формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Коли йдеться про формування земельної ділянки із частини уже сфор-мованої земельної ділянки, яка має кадастровий номер, то її відведення відбу-вається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земель-ної ділянки. Згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про земле-устрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді, зокрема, робо-чого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна доку-ментація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. За за-гальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок склада-ються у разі зміни їх цільового призначення або формування нових земельних ділянок.
Звертаючись до селищної ради із клопотанням про надання дозволу на роз-роблення проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, ОСОБА_1 , бажаючи отримати у власність земель-ну ділянку із уже сформованої земельної ділянки, мав би звернутися із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу зе-мельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256. Таке твер-дження відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у поста-нові від 07 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18.
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєс-трацію іншого речового права від 24 листопада 2017 року № 105006424 убача-ється, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 площею 4,6164 га, розташована в АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для веден-ня товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору оренди з наступними змінами перебувала у користуванні ОСОБА_1 . У березні 2023 році ОСОБА_3 , який бере участь у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, був виготовлений про-ект поділу земельної ділянки площею 4,6164 га, що є предметом спору у цій справі, унаслідок чого вказана земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 розподілена на дві земельні ділянки та перестала існу-вати. Такі обставини мали місце уже після подачі ОСОБА_1 в суд даного позову. Одна із виділених земельних ділянок належить на праві власності тре-тій особі ОСОБА_3 . Інша земельна ділянка залишилася у комунальній власності Стрижавської селищної ради. Відповідно до норм Закону України «Про землеустрій» лише за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, тобто, після її формування, особа має право звернутися із заявою про виділення її частки. Належить мати на увазі, що неможливо на задоволення вимоги ОСОБА_1 виділити йому частину земельної ділянки, яка фактично та юридично як об'єкт цивільних правовідносин не існує.
Частинами першою, другою статті 118 Земельного кодексу України перед-бачено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у ме-жах норм безоплатної приватизації, яка перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські бу-дівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відпо-відного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що пе-редає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відпо-відно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До такого кло-потання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки у натурі ( на місцевості ), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Частиною другою статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивіль-них прав та інтересів, якими, зокрема, можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Авто-номної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб; частинами першими статей 20, 21 цього Кодексу передба-чено здійснення права на захист особою на свій розсуд; суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самовряду-вання, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд першої інстанції, пославшись у своєму рішенні на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 ( провадження № 14-144цс18 ); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 ( провадження № 12-187гс18 ); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц ; від 09 лютого 2021 року у справі N 381/622/17 (пункт 14), підкреслив, що способи захисту цивільного права чи інтересу, тоб-то, дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення поруше-ного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, мають бути доступними й ефективними. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефек-тивний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення пору-шеного права. Практичне застосування ефективного механізму захисту є обов'язковим. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Оскільки земельна ділянка, що була предметом спору, якою офіційно користувався ОСОБА_1 , перестала існувати з його достеменного відома, однак він в установленому порядку своєчасно про це суд не поінформував, останній дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення його права, а отже не спроможний надати ефективний захист права. З огляду на обрання ОСОБА_1 нена-лежного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у задово-ленні позовних вимог незалежно від інших, установлених судом обставин, у задоволенні позову відмовлено.
З доводами апеляційної скарги щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції від 07 червня 2023 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 погодитися неможливо, оскільки вони цілком спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які грун-туються на незаперечних фактичних обставинах у цій справі. Уся позиція скаржників побудована виключно на намаганні, вимозі з переоцінки висновків суду першої інстанції, які їх не влаштовують.
Стосовно розподілу судових витрат у справі, то суд першої інстанції ви-рішив дане питання у чіткій відповідності до порядку, передбаченого нормами статей 133, 137, 141 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстан-ції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та пе-ревіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах до-водів та вимог апеляційної скарги.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке дове-дення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною прак-тикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуд-дя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлу-мачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різ-ною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргу-ментів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального і процесуального права.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , його пред-ставниці адвокатки Подгурської Дарії Олександрівни залишити без задоволен-ня.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на сто-роні відповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2023 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський