Справа № 137/419/20
Провадження №11-кп/801/686/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019020210000255 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 24.04.2023, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця Вінницької області, громадянина України, приватного підприємця, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення даного кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дяківці Літинського району Вінницької області, громадянина України, непрацюючого, не одруженого, із середньою освітою, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення даного кримінального правопорушення.
Вирішено питання з речовими доказами.
За участю прокурора ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_10 ,
ВСТАНОВИВ:
Згідно обвинувачення, 11.08.2019 біля 22:00 ОСОБА_6 з метою реалізації своїх злочинних намірів, спрямованих на незаконне позбавлення полі ОСОБА_11 , зателефонував до останнього та запропонував прибути до домогосподарства його батька - ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , під приводом терміновою обговорення питання щодо оренди земельних ділянок на території Житомирської області.
Надалі, 11.08.2019 біля 23:20 ОСОБА_11 прибув на територію вищевказаного домогосподарства, де ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими слідством особами, запропонував ОСОБА_11 пройти за будинок, для огляду автомобіля МАЗ. на що ОСОБА_11 погодився, після чого, користуючись темною порою доби та раптовістю, невідома слідством особа нанесла ОСОБА_11 удар твердим тупим предметом по голові в потилицю, внаслідок завданого удару останній відчув сильний фізичний біль та знепритомнів.
Після цього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, почали наносити численні удари тупими, твердими предметами по різним частинам тіла, а саме по голові, тулубу, кінцівкам (рукам та ногам) - потерпілого ОСОБА_12 ..
Подолавши таким чином можливий опір потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, продовжуючи свої умисні дії, усвідомлюючи їх протиправність, занесли ОСОБА_11 , до однієї із кімнат будинку, де зв'язали клейкою стрічкою «скотч» його руки та ноги, позбавивши можливості самостійно пересуватись упродовж тривалого часу, вільно та безперешкодно за своїм бажанням перемішатись у будь-який спосіб, у будь-який час. обирати за своєю волею місцезнаходження.
При ньому ОСОБА_6 ОСОБА_7 та невстановлені досудовим розслідуванням особи заподіяли ОСОБА_13 страждання, яке виразилось в неодноразовому нанесені йому тілесних ушкоджень, після позбавлений волі, що здійснювалось упродовж тривалого часу, а саме кількох годин.
Згідно з висновком судово-медичної комісійної експертизи № 27-К У ОСОБА_11 мала місце закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки голови. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_11 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Відтак, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого о ч. 2 ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для здоров'я потерпілого, то супроводжувалося заподіянням фізичних страждань здійснюване протягом тривалого часу.
Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 24.04.2023 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146 КК України, оскільки в ході судового розгляду сторона обвинувачення не змогла надати докази, які б підтверджували як наявність попередньої домовленості між обвинуваченими щодо незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_11 , так відповідно і саме незаконне позбавлення волі потерпілого.
Також, потерпілий ОСОБА_11 проігнорував судовий розгляд (хоча був його ініціатором), тому суд із дотриманням вимог ст. 23 КПК України не зміг встановити, чи перебував він добровільно чи був підданий примусові та чи дійсно до нього застосовувались насильницькі дії у час та у місці вказаному в обвинувальному акті. Допитані свідки також не змогли підтвердити факт незаконного позбавлення волі потерпілого. Тому вина обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, не доведена, оскільки немає допустимих, належних, достовірних та достатніх доказів, які б в сукупності підтверджували протилежне.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок, через невідповідність висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнати винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначити кожному покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 11.08.2019 здійснював 6 разів телефонний виклик потерпілого та готував заздалегідь вчинення інкримінованого злочину, не враховано слідчий експеримент від 03.10.2019 з участю потерпілого ОСОБА_11 , який відтворив дії обвинувачених та обставини, за яких його було незаконно позбавлено волі та спричинено тілесні ушкодження.
Також не враховано висновок комісійної судово-медичної експертизи від 19.03.2020, згідно з якою у ОСОБА_11 була закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки голови, що виключає можливість їх утворення внаслідок одноразового падіння з положення стоячи на площину, а також не звернуто увагу на знайдену на місці злочину клейкої стрічки «скотч» зі слідами крові, які також були на дивані та належать ОСОБА_11 .
Крім того, не взято до уваги, що згідно з протоколом предявлення для впізнання за фотознімками ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_7 , який разом із ОСОБА_6 звязував йому руки та ноги «скотчем» та утримували до ранку в будинку.
Разом з тим, судове засідання 19.04.2023 відбулося за відсутності потерпілого, який про це належно не був повідомлений, та без участі ОСОБА_11 суд закінчив з'ясування обставин та перейшов до судових дебатів.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі та просить про скасування виправдувального вироку і ухвалити новий вирок, визнавши винним ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та пояснив, що суд першої інстанції взяв до уваги лише покази обвинувачених та не надав належної оцінки доказам у даному провадженні, та зробив висновок, що без показів потерпілого неможливо встановити винність обвинувачених за ч. 2 ст. 146 КК України, а також просив врахувати, що потерпілий не зміг бути присутнім на судових дебатах, оскільки хворів в цей час, представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу прокурора та пояснив, що потерпілий бажав приймати участь в судових дебатах, а також підтримує обвинувачення щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_9 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, оскільки потерпілий на виклики суду не з'являвся, потерпілий мав представників, які розірвали угоду з потерпілим, а тому мав сам з'являтися до суду, також потерпілий не повідомив про те, що він хворіє і бажає бути присутнім, суд дав вірну оцінку доказам, змін до обвинувачення прокурор не вносив, якщо вважав, що обвинувачені мали нести відповідальність за спричинені тілесні ушкодження, повторно дослідивши докази, ознайомившись з доводами апеляційних скарг та матеріалами кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню, з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення, у тому числі вирок суду, має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій процесуальний обов'язок, суд мав довести, що стандарт доведення поза розумним сумнівом дотриманий і сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду.
Також при розкритті поняття стандарту доведення поза розумним сумнівом апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу, що ВС у постанові від 21.01.2020 (справа № 754/17019/17) зауважив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Суд у вироку зазначив, що не може достеменно та повно встановити обставини події, яка сталась в ніч з 11.08 на 12.08.2019, оскільки відсутні пояснення потерпілого, присвятивши значну частину у вироку щодо поведінки потерпілого і його представників.
При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги, що участь потерпілих в судових засіданнях не є обов'язковою в даному кримінальному провадженні, оскільки це не приватне обвинувачення, де потерпілий є також обвинуваченим, в даному випадку обвинувачення підтримував прокурор.
Тому суд мав виходити з тих доказів, які є у даному кримінальному провадженні, надавши їм належну оцінку.
Проте суд формально віднісся до оцінки окремих доказів, навівши їх у вироку.
Зокрема суд лише навів дані слідчого експерименту від 03.10.2019 з потерпілим ОСОБА_11 де останній категорично стверджував про зв'язування його рук скотчем і що він перебував у такому стані в будинку обвинуваченого, проти своєї волі, але не дав цьому доказу жодної оцінки чому не бере його до уваги як доказ винності.
Суд більше приділив уваги факту спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, чи від дій винних осіб чи в результаті падіння останнього, хоча також не надано оцінку експертному дослідженню №27-к від 19.03.2020 де зазначено, що характер та локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 виключає можливість їх одномоментного утворення внаслідок одноразового падіння з положення стоячи на площину.
Також з приводу отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_11 одразу звернувся до медичного закладу вранці після того, як залишив місце події.
Апеляційний суд також вважає неналежною оцінкою надану судом віднайденим на клейкій стрічці (скотч) слідам крові ОСОБА_11 , що підтверджено молекулярно-генетичним дослідженням, з тих підстав, що не вдалося встановити давність утворення цих слідів на внутрішній картонній основі рулону скочу та механізм їх утворення та тому, що скотч знайдено в місці де проживають люди, а ОСОБА_11 неодноразово перебував вдома у обвинуваченого.
Але навіть якщо обвинувачений неодноразово перебував в будинку обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд не вказує, що мало місце випадки коли з інших причин залишилися сліди крові ОСОБА_11 , зокрема на скотчі.
Це при тому, що потерпілий ОСОБА_11 в ході слідчого експерименту чітко зазначив про затягування його рук скотчем.
Те, що потерпілий не зазначив про дану обставину у своїй заяві до правоохоронних органів не виключає відповідальності обвинувачених за ч. 2 ст. 146 КК України, оскільки ці обставини були встановлені в ході його допиту на досудовому слідстві.
Суд першої інстанції зазначив у вироку, що обвинувачення не надало жодного доказу, що існувала попередня домовленість між обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , щодо незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_11 , оскільки він добровільно приїхав до місця проживання обвинуваченого ОСОБА_6 і ні один з обвинувачених до нього жодних насильницьких дій не застосовував, що суперечить доказам про отримання тілесних ушкоджень потерпілим.
Також самі події свідчать про зворотне.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 пояснював, що лише завдав ляпас долонею потерпілому за образу його батька, після чого той впав, то заперечували обвинувачені зв'язування рук та ніг потерпілого скотчем та утримували його в такому стані тривалий час, що свідчить про узгоджені дії обвинувачених, щодо позбавлення волі потерпілого, що є одним із ознак попередньої домовленості.
Крім того, потерпілий ОСОБА_11 в ході слідчого експерименту пояснював, що він знаходився в будинку ОСОБА_6 до ранку разом з обвинуваченим ОСОБА_7 , а вранці до будинку прийшов ОСОБА_6 та погодився звільнити ОСОБА_11 .
Проте даним доказам в сукупності не надано належної оцінки.
Також захист стверджував, що у будинку потерпілому надавалася допомога де він і залишив сліди крові, проте суд не встановив, яка допомога надавалася потерпілому, скільки часу, за поясненнями обвинувачених потерпілий перебував в будинку ОСОБА_6 та коли його покинув та чому його залишили одного, зі слів обвинувачених, коли він потребував медичної допомоги, яку ніби то пропонував обвинувачений ОСОБА_6 .
Щодо довідки про відсутність потерпілого в суді коли проводилися судові дебати, то апеляційний суд бере до уваги, що суд першої інстанції приймав міри до повідомлення потерпілого, проте останній не повідомив суд про своє захворювання, що підтверджується довідкою, наданою лише в апеляційному суді, тому суд прийняв правомірне рішення про проведення судових дебатів проти чого не заперечував і прокурор, а тому дана обставина не може бути визнана як порушення прав потерпілого.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що адреса зазначена в довідці відрізняється від тієї за якою суд намагався повідомити потерпілого, тобто він не отримував повідомлення, хоча за поясненням його представника в апеляційній інстанції, мав бажання приймати участь в судових дебатах.
Зважаючи на неповноту судового розгляду, наміри потерпілого приймати участь в судовому розгляді, з метою забезпечення його прав, особисто чи через представника, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування вироку і призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, в ході якого дослідити всі докази і надати їм належну оцінку, та на підставі отриманих доказів зробити висновок щодо доведеності чи недоведеності винуватості обвинувачених, оскільки в апеляційному суді прокурор не просив про повторне дослідження всіх доказів, в тому числі і допит обвинувачених, що позбавляє апеляційний суд ухвалити вирок про що зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 407, 409, 415, 419 КПК України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора- задовольнити частково.
Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 24.04.2023 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4