Справа № 345/3375/23
Провадження № 2/345/932/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2023 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,-
ВСТАНОВИВ:
На розгляді в суді знаходиться вищевказана справа.
11.10.2023 р. представник відповідача, адвокат Іванів О.Б. подав до суду заяву про залишення вищевказаного позову без розгляду. Свою заяву обгрунтовує тим, що позовна заява про визнання майна особистою приватною власністю підписана представником за довіреністю - фізичною особою ОСОБА_3 ; зазначає, що ОСОБА_4 діючи в інтересах ОСОБА_1 за довіреністю - не являється належним представником особи позивача - ОСОБА_1 ; вважає, що оскільки позовну заяву підписано не ОСОБА_1 , а іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи - це є підставою для залишення поданного позову без розгляду. Раніше подану заяву про повернення поданного позову - не розглядати. Судове засідання у справі по розгляду даної заяви просить провести без його участі та без участі ОСОБА_2 .
Позивач в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву; подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
За змістом ч. 2 ст. 175 ЦПК України - позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України, передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник; під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України, Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з огляду на вищевказане вбачається, що справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю не є малозначною.
Згідно з висновком Конституційного Суду України (рішення від 08 квітня 1999 року №3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відповідно до статті 8 Конституції України Основний Закон має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 131-2 Конституції України - Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення ; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Прецедентна практика Європейського союзу з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001).
Також Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі « Каракуця проти України», заява №18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Окрім того Європейський суд з прав людини, зокрема, рішення у справі «Пелевін проти України» від 20.05.2010 та у справі «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013 - суд зауважив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Тому, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес і безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму.
Отже, дійсно ОСОБА_5 не мав права на підписання позовної заяви.
Таким чином, що до позовної заяви не надано належних доказів, які підтверджують право представника підписувати від імені позивача позовну заяву, очевидним є факт, що позовна заява підписана та подана особою, яка не має права її підписувати.
За наведених обставин, враховуючи, що цивільний позов не підписаний позивачем або особою, яка має права підписувати її, тому суд дійшов висновку, що даний позов необхідно залишити без розгляду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення прави.
За наведених обставин, враховуючи, що цивільний позов не підписаний позивачем або особою, яка має права підписувати її, тому суд дійшов висновку, що даний позов необхідно залишити без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону Ураїни «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Частиною другою статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, а в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Зазначений порядок затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182. Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Як зазначено у пункті 42 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у частині, що не суперечить нормам чинного цивільного процесуального законодавства України, статтею Закону «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI «Про судовий збір»). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.
При цьому, поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, а до матеріалів справи приєднується належним чином посвідчена копія цього документа. Про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи.
До того ж, як передбачено п. 44 зазначеної вище постанови, питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується судом, який вирішував питання, пов'язані з відкриттям провадження у справі, чи розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.
Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що підлягає до повернення сплачений позивачем судовий збір з державного бюджету при пред'явленні цього позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 247, п. 2 ч. 1 ст.257 ЦПК України, п. 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника відповідача - адвоката Іваніва О.Б. про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - залишити без розгляду.
Повернути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), за рахунок коштів Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 13 420,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок), сплаченого за квитанцією до платжної інструкції №0.0.3090307554.1 від 11.07.2023 р.через АТ КБ «ПРИВАТБАНКТ».
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Головуючий: