ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16.10.2023м. СумиСправа № 920/986/22(920/861/23)
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №920/986/22 (920/861/23)
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Конотопський арматурний завод” (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенція податкового декларування” (01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 121, офіс 1; код ЄДРПОУ 39504326)
про стягнення 85494,93 грн
Справа розглядається без виклику сторін
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з відповідача 85494 грн 93 коп, з яких: заборгованість по заробітній платі у сумі 24350 грн 93 коп, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 46144 грн 25 коп та 15000 грн моральної шкоди.
Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 31.07.2023 відкрито провадження у справі № 920/986/22 (920/861/23) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, вирішено розгляд справи № 920/861/23 здійснювати в межах справи № 920/986/22 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Конотопський арматурний завод”, в окремому позовному провадженні, сторонам надано строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.
Розпорядник майна ПАТ “Конотопський арматурний завод” Солдаткін С.В. подав відзив № 01-20/422 від 18.08.2023 (вх.№5241/23) на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги просить задовольнити частково, стягнути з ПАТ “Конотопський арматурний завод” на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 24350, 93 грн (у повному обсязі) та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 28 224,00 грн (за шість місяців). Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн позивач не навів доказів, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних страждань, та з чого він виходить, оцінюючи заподіяну моральну шкоду у визначеному розмірі.
25.08.2023 до суду від ТОВ “Агенція податкового декларування” надійшло клопотання про залучення третьої особи від 21.08.2023 (вх.№3250), відповідно до якого просить суд залучити до участі у справі № 920/986/22 (920/861/23) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агенція податкового декларування” (01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 121, офіс 1; код ЄДРПОУ 39504326).
Ухвалою суду від 30.08.2023 задоволено клопотання ТОВ “Агенція податкового декларування” про залучення третьої особи від 21.08.2023 (вх.№ 3249); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агенція податкового декларування” (01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 121, офіс 1; код ЄДРПОУ 39504326).
14.09.2023 ТОВ “Агенція податкового декларування” подано клопотання про витребування доказів та продовження строку для надання пояснень від 11.09.2023 (вх. № 3537), яке частково задоволено судом ухвалою від 20.09.2023. Продовжено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ “Агенція податкового декларування” строк для подання пояснень щодо позову; третій особі надати письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог у строк 15 днів з дня отримання даної ухвали, відповідно до ч. 4 ст. 168 ГПК України, а також з дотриманням правил, встановлених частинами 3-7 ст. 165 ГПК України; в іншій частині в задоволенні клопотання - відмовлено.
25.09.2023 від ТОВ “Агенція податкового декларування” надійшло клопотання про витребування доказів від 21.09.2023 (вх. № 3537), відповідно до якого просить витребувати у ліквідатора ПАТ “Конотопський арматурний завод” арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. належним чином засвідчені копії наступних документів:
- акт приймання-передачі документів ПАТ “Конотопський арматурний завод”;
- наказ № 169 від 02.12.2019 року;
- наказ про прийняття на роботу на наказ про звільнення ОСОБА_1 ;
- штатні розписи ПАТ “Конотопський арматурний завод”, які діяли у період з 01.01.2021 по 23.09.2022 (дату звільнення позивача);
- табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 23.09.2022 (дату звільнення позивача);
- бухгалтерські відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 23.09.2022 (дату звільнення позивача);
- платіжні відомості про виплату заробітної плати, розрахункові листи, розрахунково-платіжні відомості щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 23.09.2022 (дату звільнення позивача);
- відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам ПАТ “Конотопський арматурний завод” за період з січня 2021 року по вересень 2022 року (місяць звільнення позивача);
- банківські виписки, що підтверджують наявність заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 ;
- інші документи, які підтверджують розмір заборгованості із заробітної плати, розмір тарифної ставки чи посадового окладу ОСОБА_1 .
В обгрунтування клопотання зазначає, що ліквідатор ПАТ “Конотопський арматурний завод” Солдаткін С.В. після отримання 08.09.2023 листа (запита) ТОВ “Агенція податкового декларування” від 04.09.2023 № 04/09/2023 про надання документів для підготовки пояснень третьої особи у даній справі станом на 21.09.2023 такі документи не надав, не повідомив про необхідність встановлення додаткового строку для їх підготовки через значний обсяг, не повідомив обгрунтованих причин відмови у їх наданні.
02.10.2023 від третьої особи ТОВ “Агенція податкового декларування” до суду надійшло клопотання про продовження строку для надання пояснень від 27.09.2023 (вх. № 3772) щодо продовження процесуального строку для надання пояснень щодо позову.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Провадження у даній справі відкрито 31.07.2023. Відповідно до наказу голови Господарського суду Сумської області суддя Соп'яненко О.Ю. перебувала у відпустці з 21.09.2023 по 06.10.2023.
Щодо клопотання третьої особи про витребування доказів слід зазначити, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України). Надані сторонами докази мають відповідати ознакам щодо їх належності, допустимості та достовірності (ст. ст. 76 - 78 ГПК України). Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України в господарський процес введений стандарт доказування "вірогідності доказів" (ст. 79 ГПК України). Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведеного, а також приписів ст. 248 ГПК України, якою не передбачено продовження строку розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, суд відмовляє у задоволенні клопотань третьої особи ТОВ “Агенція податкового декларування” про витребування доказів від 21.09.2023 та про продовження строку для надання пояснень від 27.09.2023. Суд також зауважує, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Третьою особою разом із клопотанням про продовження строку для надання пояснень відповідні пояснення з викладенням позиції у справі не надані.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 09.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Конотопський арматурний завод” (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331); введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія Вячеславовича.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Постановою Господарського суду Сумської області від 03.08.2023 Публічне акціонерне товариство “Конотопський арматурний завод” (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія Вячеславовича.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;
- скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
- припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
З наданих сторонами документів вбачається, що ОСОБА_1 працювала у Публічному акціонерному товаристві “Конотопський арматурний завод” з 08.06.1983, відповідно до запису у трудовій книжці звільнена з роботи за власним бажанням 23.09.2022 р.
Зазначені обставини визнаються учасниками справи, а отже в силу приписів ч.1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Позивач вказує, що розрахунок у день звільнення з нею проведений не був, у зв'язку з чим виникла заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 24 350 грн 93 коп.
З наданої позивачем довідки № 124 від 22.06.2023 вбачається, що ОСОБА_1 працювала контролером верстатів та слюсарний робіт, її тарифна ставка - 28,00 грн (за годину роботи). Нарахована та не виплачена заробітна плата становить 24 350 грн 93 коп., а саме: березень 2021 - 2614,50 грн, квітень 2021 - 2242,54 грн, вересень 2021 - 2257,85 грн, березень 2022 - 2852,96 грн, квітень 2022 - 2747,77 грн, травень 2022 - 1176,75 грн, вересень 2022 - 10458,58 грн.
Зазначена довідка підписана арбітражним керуючим ПАТ “КАЗ” Солдаткіним С.В. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.05.2023 у справі № 920/986/22 про банкрутство ПАТ “Конотопський арматурний завод” припинені повноваження керівника Публічного акціонерного товариства “Конотопський арматурний завод” Білодіда Юрія Володимировича; виконання обов'язків керівника Публічного акціонерного товариства “Конотопський арматурний завод” покладено на розпорядника майна арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія Вячеславовича.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, на підставі ст.116 КЗпП України відповідачу належало провести повний розрахунок з працівником в день звільнення 23.09.2022 року, що зроблено не було.
Беручи до уваги, що заборгованість по заробітній платі у розмірі 24 350 грн 93 коп. підтверджена наданими суду документами та визнається відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення 24 350 грн 93 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 КЗпП України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Обмеження строку виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку шістьма місяцями введено Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022, що набрав чинності 19.07.2022 та діє на даний час.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню, за шість місяців.
Так, відповідно до наведеного позивачем у позові розрахунку, щодо якого не заперечує і відповідач, середній заробіток за 1 робочий день становить 224,00 грн (28,00 грн * 8 год.).
У періоді шість місяців, за який підлягає стягненню середній заробіток на користь працівника, з 24 вересня 2022 по 24 березень 2023 року (включно) - 125 робочих днів (розрахунок здійснений відповідно до калькулятора робочих та святкових днів https://ukraine.workingdays.org/).
Отже, стягненню з ПАТ “Конотопський арматурний завод” на користь ОСОБА_1 підлягає 28 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку (224,00грн. х 125 р.д.).
Враховуюче законодавче врегулювання строків виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, розрахунок кількості робочих днів у визначеному законом шестимісячному періоді, суд не приймає до уваги наведений відповідачем у відзиві розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 28 224,00 як некоректно порахований.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн моральної шкоди. Зазначає, що тривала невиплата належних позивачу сум безпосередньо свідчить про тривале порушення прав працівника, враховуючи характер та обсяг страждань, яких могла зазнати позивач у зв'язку з порушенням його прав, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, здійснення додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з невиплатою заробітної плати, виходячи також із засад розумності, виваженості та справедливості, є підставою для стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що фактично позивач звернулася до суду лише 25.07.2023 року будучи звільненою 23.09.2022 року, при цьому будь яких доказів щодо вжиття заходів для виплати відповідачем заборгованості із заробітної плати до суду не надала, що свідчить про свідому бездіяльність позивача щодо повернення належних їй при звільненні сум.
Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Хоча законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні, проте у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, сплати коштів перед контрагентами за договорами, перерахування податкових та інших страхових платежів, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
При вирішенні питання про підставність вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходить також з того, що відповідно до запису у трудовій книжці 23.09.2022 ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. У позовній заяві не наведено, які втрати немайнового характеру зазнала позивач, які зміни відбулись в житті позивача у зв'язку з невиплатою заробітної плати, тощо, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Відтак, судовий збір за розгляд справи підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України у розмірі 644 грн. 16 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
1. В задоволенні клопотань третьої особи ТОВ “Агенція податкового декларування” про витребування доказів від 21.09.2023 та про продовження строку для надання пояснень від 27.09.2023 - відмовити.
2. Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Конотопський арматурний завод” - задовольнити частково.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Конотопський арматурний завод” (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 24 350 грн 93 коп. заборгованості по заробітній платі та 28 000 грн 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.
4. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Конотопський арматурний завод” (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 00218331) в доход державного бюджету України (ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101, код ЄДРПОУ 37970404, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); МФО 899998; рахунок UA868999980313181206083018540) 1637 грн 24 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Копію рішення направити сторонам у справі.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Рішення підписане 16.10.2023 у зв'язку з відпусткою судді з 21.09.2023 по 06.10.2023.
Суддя О.Ю. Соп'яненко