УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023152190000159 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 травня 2023 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України,не працюючого, не одруженого, з загальною середньою освітою, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції
з Вознесенського міськрайонного
суду Миколаївської області)
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційних скарг .
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок суду та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження. Рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних витрат за проведення експертиз, а саме судової товарознавчої експертизи та судової трасологічної експертизи на загальну суму 1392грн.68коп. - скасувати
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Строк відбування основного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 визначено обчислювати з 23 травня 2023 року, зарахувавши в строк відбування основного покарання тримання його під вартою з 16 лютого 2023 року по 22 травня 2023 року включно за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №2046 - VIII від 18 травня 2017 року, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені в судовому засіданні, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави, 260 (двісті шістдесят) гривень за проведення судової товарознавчої експертизи №811/23 від 16 лютого 2023 року, за експертною спеціальністю 12.1 (визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів), (а.к.п. 61). та 1132 (одну тисячу сто тридцять дві) гривні 68 копійок за проведення судової трасологічної експертизи №СЕ - 19/115 - 23/2639 Д від 28 лютого 2023 року, за експертною спеціальністю 4.6 9дактилоскопічні дослідження), (а.к.п. 73), а всього: 1392 (одну тисячу триста дев'яносто дві) гривні 68 копійок. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що судом першої інстанції були порушені його права на захист. Вважає, що у суду не було достатніх доказів його вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. Зауважує, що суд не взяв до уваги, що він має ряд хронічних захворювань та у нього на утриманні є неповнолітній син.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, неповному та упередженому дослідженні обставин кримінального провадження, неналежній оцінці доказів по справі. Захисник зазначає, що у його підзахисного не було наміру вчиняти крадіжку мобільних телефонів, він машинально їх забрав, гостюючи у домоволодінні потерпілих та наступного дня збирався повернути власникам.
Вважає, що така версія обвинуваченого не була спростована в суді першої інстанції під час судового розгляду. Також захисник зазначає, що при вилучені мобільних телефонів працівниками поліції були порушені вимоги кримінального процесуального закону, а отже вони не можуть бути допустимими доказами. На думку апелянтів всі обставини доведеності вини обвинуваченого ґрунтуються на сумнівних, недопустимих та не належних доказах.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 16 лютого 2023 року в нічний час доби, в проміжок часу з 02:00 по 05:30 годину, в період дії на території України воєнного стану, в місті Вознесенську Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_5 маючи корисливий умисел, з метою таємного викрадення чужого майна, прибув до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає потерпіла ОСОБА_8 . Реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_5 , впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом видалення скла дерев'яного вікна в приміщенні веранди, проник всередину домоволодіння за вищевказаною адресою, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А038» вартістю 3903 гривні 20 копійок, мобільний телефон марки «Хіаоmi Redmi 7A» вартістю 2025 гривень, дві сім-картки операторів мобільного зв'язку з абонентськими номерами: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які знаходились в мобільних телефонах, вартістю по 100 гривень кожна, на загальну суму 200 гривень, а також грошові кошти в сумі 4500 гривень, якими в подальшому обвинувачений ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 10628 гривень 20 копійок.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , судом кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна - крадіжка, поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримку вимог апеляційних скарг, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим, мотивованим, містить формулювання обвинувачення та висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідженні всі докази, надані сторонами провадження, яким судом надана оцінка з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, а тому оскаржений вирок відповідає вимогам кримінального процесуального закону України.
На підтвердження встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано послався на покази потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які дали суду послідовні та логічні показання щодо дати, місця та обставин вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також письмові доказах, які містяться в матеріалах справи.
Доводи захисника щодо невідповідності вироку суду першої інстанції фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на матеріалах справи та зводяться до формальної незгоди з висновками суду щодо оцінки доказів, які були досліджені судом та наведені у вироку.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 , щодо відсутності його вини у вчиненні цього кримінального правопорушення, спростовується поясненнями потерпілої ОСОБА_8 щодо обставин викрадення в неї мобільних телефонів, та показами свідка ОСОБА_9 , якій обвинувачений ОСОБА_5 пропонував придбати у нього, викрадені у потерпілої ОСОБА_11 мобільні телефони.
Суд першої інстанції об'єктивно та всебічно дослідив обставини вчиненого кримінального правопорушення та прийшов до логічного висновку, що саме ОСОБА_5 вчинив крадіжку майна ОСОБА_8 , перевіз викрадені у потерпілої мобільні телефони марки «Samsung Galaxy А038», а також «Хіаоmi Redmi 7A» із сім-картками операторів мобільного зв'язку в даних телефонах, до центральної частини міста Вознесенська, які були вилучені працівниками поліції у обвинуваченого ОСОБА_5 , при його затриманні 16 лютого 2023 року.
Доводи захисника про відсутність у його підзахисного наміру вчиняти крадіжку мобільних телефонів, які він начебто машинально забрав, гостюючи у домоволодінні потерпілих та наступного дня збирався повернути власникам, апеляційній суд вважає неприйнятними та спростованими вищезазначеними доказами.
Крім того, суд першої інстанції вірно визнав неспроможними доводи сторони захисту, щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 в частині викрадення ним грошових коштів в розмірі 4500 гривень. Дана позиція сторони захисту спростовується показаннями свідка ОСОБА_10 , а крім того позицією потерпілої ОСОБА_8 , відповідно до якої не тільки в судовому засіданні, а також при зверненні із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, потерпіла ОСОБА_8 повідомила про таємне викрадення належних їй грошових коштів в сумі 4500 гривень, вказавши що у неї було дев'ять купюр номіналом по 500 гривень, яке мало місце в ніч на 16 лютого 2023 року з її житла, тобто з приватного житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом проникнення до її житла, через вікно веранди, шляхом зняття скла в дерев'яній рамі вікна. В судовому засіданні суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_8 підтвердила викрадення у неї грошових коштів в сумі 4500 гривень, саме дев'ять купюр номіналом по п'ятсот гривень та мобільних телефонів. Її покази були послідовними та логічними, та узгоджуються з письмовими доказами, а саме відомостями, що містяться в протоколі огляду місця події від 16.02.2023 року, в протоколі затримання ОСОБА_5 від 16.02.2023 року, де зазначено, що під час затримання у обвинуваченого було вилучено два мобільних телефона «Samsung Galaxy А038» та «Хіаоmi Redmi 7A», які він викрав у потерпілої.
Судом дослідженні усі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.
Ці та інші наведені у вироку докази переконливо свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_5 , у таємному викраденні чужого майна - крадіжці, поєднаної з проникненням у житло, яка вчинена в умовах воєнного стану і його дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України.
Такі висновки суду щодо оцінки доказів винуватості обвинуваченого належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Порушень процесуального порядку збирання, наведених у вироку доказів, за матеріалами провадження, на що є посилання в апеляційних скаргах, не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , призначено згідно з вимогами ст.65 КК України. При цьому враховано умови життя обвинуваченого ОСОБА_5 , його соціальне та матеріальне становище, стан здоров'я, рівень культури та освіти, соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними. Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він має повну загальну середню освіту, не є військовозобов'язаним, не працює, є неодруженим, на утриманні дітей не має, формально посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває на диспансерних обліках лікарів психіатрів та наркологів комунальних медичних закладів Миколаївської областей, оскільки був знятий з диспансерного обліку лікаря нарколога Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня Вознесенської міської ради 16 листопада 2018 року в зв'язку із засудженням, має низку непогашених судимостей за вчинення тяжких та особливо тяжкого злочину. З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд врахував тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, його наслідки для потерпілої ОСОБА_8 , а також інші обставини кримінального провадження, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявності обтяжуючої покарання обставини, з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважав за необхідне призначити вид основного покарання в виді позбавлення волі, в межах, визначених санкцією ч.4 ст.185 КК України для даного виду покарання, який буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до ст.65 КК України.
Зважаючи на викладене, рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження апелянтів, про які йдеться в поданих апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 травня 2023 року, стосовно ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді