"12" листопада 2007 р.
Справа № 8а/174-3406
11:20 год.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
при секретарі судового засідання Арзяєві М.І.
Розглянув справу
за позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль
до: Приватного агропромислового підприємства «Явір», с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області
про: стягнення адміністративно - господарських санкцій в сумі 929 грн. 99 коп., в тому числі 24 грн. 99 коп. пені
За участю представників сторін:
позивача: Гафтко Н.Л. - головного спеціаліста, доручення № 04-81/648 від 04.07.2007р.
відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 27,29,49,51,59,60,130 КАС України .
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль звернулось звернулося до господарського суду з позовною заявою № 04-108/754 від 30.07.2007 р. про стягнення з Приватного агропромислового підприємства «Явір», с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області адміністративно - господарських санкцій в сумі 929 грн. 99 коп., в тому числі 24 грн. 99 коп. пені.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, обґрунтовуючи його тим, що відповідач не виконав встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчить поданий відповідачем "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік", а тому відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 905,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в розмірі 24,99 грн.
Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає 1 (одне) робоче місце для працевлаштування інваліда, однак відповідачем у 2006 році інвалід працевлаштований не був.
Ухвалою суду від 02.08.2007 р. відкрито провадження в порядку ст. 107 КАС України у адміністративній справі, із призначенням попереднього судового засідання.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових заперечень проти позов у не подав, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений в порядку ст. 33 КАС України (повідомлення про вручення поштових відправлень № 135262 дата вручення -07.08.07р., № 122328 дата вручення -01.09.2007 р., № 138590 дата вручення -13.10.2007 р. та №1447115 дата вручення -03.11.2007 р. знаходяться в матеріалах справи).
Проте, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою та на достатність матеріалів для вирішення спору, справа розглядається по суті без участі представника відповідача за правилами ст. 128 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII із наступними змінами та доповненнями (далі - Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
У відповідності до вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції Закону, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення штрафні санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини 5 статті 19 зазначеного Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік форми № 10-ПІ, який було подано відповідачем до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді склала 20 чоловік.
Як визначено позивачем, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Приватного агропромислового підприємства «Явір», с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області становить 1 (одне) робоче місце.
Даний норматив відповідачем у 2006 році не дотримано. Фактично інвалід працевлаштованимй не був, внаслідок чого відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 929,99 грн.
Частиною 4 статті 20 зазначеного Закону визначено, що адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або до державної служби зайнятості.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда -це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно п. 5 Положення ( 314-95-п ), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда відповідно до висновків МСЕК.
З наведених положень чинного законодавства України можна зробити висновок, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування визначених ст. 19 Закону органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.
Як стверджує позивач, і це вбачається із Звіту Ф 10-ПІ, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача у 2006 році становила 905,00 грн., відтак, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2007 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно -господарські санкції у розмірі 905,00 грн.
Беручи до уваги, що матеріалами справи не підтверджується факт виконання відповідачем приписів Закону щодо створення робочого місця для інваліда, включення відповідних заходів до колективного договору, відповідачем не надано суду доказів інформування центру зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) одного робочого місця для працевлаштування інваліда та доказів інформування державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільне (вакантне) робоче місце, де може використовуватися праця інваліда, суд вважає, що фактично таке робоче місце на підприємстві відповідача створене не було.
Зазначене також підтверджується і листом Бережанського районного центру зайнятості № 05-878 від 01.10.2007р., згідно якого відповідач в 2006 році центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для працевлаштування інвалідів не інформував.
Окрім того, як вбачається із статистичного звіту (форма № 10-ПІ) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, відповідач, всупереч вимог Закону серед штатних працівників не передбачив жодного місця , на якому міг би працювати інвалід (код рядка - 03), що свідчить про те, що позивач був проінформований саме про не створення відповідачем місця для інваліда.
Таким чином, не інформування органів працевлаштування у встановленому порядку, позбавило останніх можливості направити інваліда на підприємство для працевлаштування, оскільки дані органи не знали і не могли знати про створення робочого місця для інваліда.
Отже, з наведеного випливає, що відповідачем порушено норму статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відтак, позовні вимоги про стягнення з Приватного агропромислового підприємства «Явір», с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області -905,00 грн. застосованих санкцій за не створення одного робочого місця для інваліда на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, суд визнає правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Окрім того, за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 24,99 грн., згідно ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України», за період з 17.04.2007 р. по 30.07.2007 р. (105 днів).
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.
Суд дійшов до висновку, що відповідач не вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інваліда, у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції, у строк до 15.04.2007 р. не сплатив, а тому на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 105 днів, з 17.04.2007 р., тому повинен сплатити пеню у розмірі 24,99 грн., виходячи із розміру застосованих та несплачених адміністративно-господарських санкцій.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено положеннями статей 70, 138 КАС України.
Таким чином, дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАСУ та зважаючи на пільги, якими користується позивач щодо сплати державного мита при поданні позову до суду, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1,17,49,51,59,70,130,138 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8,18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», господарський суд ,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства «Явір», с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 -905 (дев'ятсот п'ять) грн. адміністративно - господарських санкцій та 24 (двадцять чотири) грн. 99 коп. пені.
3. Виконавчий лист видати за заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя І.М. Гирила