Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5220/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пийтерфолвівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Пийтерфолвівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , який заповіту не залишив. Після його смерті залишилось спадкове майно - житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . Позивачка вказує, що прийняла спадщину однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на в нотаріальній конторі не має можливості у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи щодо належності спадкового майна спадкодавцю.
Позивачка у підготовче судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду заяву, згідно якої проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Третя особа в підготовче судове засідання також не з'явилися.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
Останнім місцем проживання спадкодавця було АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою від 14.06.2023 року №341, виданою Виконавчим комітетом Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.
Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований АДРЕСА_1 , який рахується за померлим на підставі довідки №375 від 03.07.2023 року, виданої Виконкомом Пийтерфолівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.
На випадок своєї смерті спадкодавець заповідального розпорядження не залишив.
У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України позивачка, як спадкоємець за законом першої черги спадщину після смерті чоловіка прийняла, оскільки проживала разом з спадкодавцем на день його смерті, що підтверджується довідкою від 14.06.2023 року №341, виданою Виконавчим комітетом Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.
Крім позивачки інших спадкоємців немає.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
За прийняттям спадщини позивачка звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., однак 10.07.2023 приватний нотаріус відмовила позивачці в оформленні спадщини із-за відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно, що стверджується листом за № 02-14/131.
Таким чином, позивачка не може оформити спадщину через нотаріальну контору, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, які за життя спадкодавця оформлено не було.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦКвідсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно дост.1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок та довідки КП «Виноградівського РБТІ» від 23.06.2023 за № 408 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , будівництвом завершений (рік будівництва будинку 1987 ).
Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 року правовстановлюючі документи на житловий будинок не оформлені.
Спадковий житловий будинок рахується за чоловіком позивачки ОСОБА_2 на підставі довідки Пийтерфолвівської сільської ради №374 від 03.07.2023 року, виданої згідно записів погосподарської книги № 9 по господарського обліку за 2016-2023рр., особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 рокуправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4ст.3 зазначеного Законуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджененаказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703(в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382ч.2, ст.392 ЦК України).
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачкою на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,200,206,223,259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1216, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом на будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 58,6 м кв., в тому числі житловою площею 41,7 м кв, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.10.2023.
ГоловуючийТ. Ю. Левко