Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4039/23
Номер провадження2/711/1527/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.,
при секретарі Кофановій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказує, що він,підполковник поліції, проходив службу на посаді заступника начальника 2-го відділу управління ГУНП в Черкаській області в період з 07.11.2015 року по 11.02.2022 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року. Зобов'язано ГУНП в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року. Зобов'язано ГУНП в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року залишено без змін.
Загальна сума заборгованості 3378,40 грн., яка була перерахована йому 20.06.2023 року.
Протиправними діями ГУНП в Черкаській області йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості невизначеність, інші негативні переживання. Порушення його прав з боку суб'єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій.
Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здров'я.
Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому, як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.
Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати
набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що
позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості.
Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні
життєві зв'язки з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати
чому я став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім'ї, родичам та ін.
Ним витрачено значний проміжок часу на захист своїх прав у суді. Окрім того,
тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає у нього психічне
напруження у зв'язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності як
держаних так і органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою,
що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час
розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.
На підставі наведеного, просить суд стягнути з ГУНП в Черкаській області на його користь моральну шкоду в розмірі 80000 грн.
23.06.2023 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
23.06.2023 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява позивача про розгляд справи у його відсутність.
06.07.2023 року представником ГУНП в Черкаській області Желізняк Ю.В. подано до суду відзив по справі. Відзив обґрунтований тим, що ГУНП в Черкаській області не є належним відповідачем у справі. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння йому моральних страждань, характеру немайнових втрат, зокрема тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, погіршення стану здоров'я. Крім цього, позивач не зазначає якими конкретно діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, так як наявність рішення про стягнення коштів не є єдиною й безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки доведенню підлягає не лише факт порушення, а і факт завдання такими діями чи бездіяльності моральної шкоди. Таким чином позивач не довів, що внаслідок бездіяльності ГУНП в Черкаській області, йому було завдано моральної шкоди.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено і вказане не заперечується сторонами, що Відповідно до наказу ГУНП в Черкаській області від 08.02.2022 року №44о/с підполковника поліції ОСОБА_1 - заступника начальника 2-го відділу управління ГУНП в Черкаській області 11.02.2022 року звільнено зі служби в поліції відповідно до п.2 (через хворобу) ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року. Зобов'язано ГУНП в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року. Зобов'язано ГУНП в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року залишено без змін.
Остаточний розрахунок з позивачем проведено 20.06.2023 року.
З позовом позивач звернувся 21.06.2023 року.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками.
Предметом даного спору є відшкодування моральної шкоди завданої відповідачем як колишнім роботодавцем, шляхом затримки виплати позивачу доплати за роботу в нічний час та індексації грошового забезпечення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод зокрема громадян.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством України.
Так, ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Згідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих в'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Порушення прав позивача та заподіяння йому моральної шкоди, про відшкодування якої останнім порушено питання в приведеному позові, мали місце під час проходження ним служби в ГУ НП в Черкаській області
Матеріали справи свідчать про те, що позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.2 (через хворобу) ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».
Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Питання статусу поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про Національну поліцію».
В свою чергу, грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Разом з тим, ч. 3 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що за поліцейськими зберігаються всі права, визначені для громадян України Конституцією та законами України, крім обмежень, встановлених цим та іншими законами України.
Таким чином, в даному випадку спеціальним законодавством врегульовано питання грошового забезпечення поліцейських, однак не врегульовано питання відшкодування моральної шкоди поліцейським у зв'язку з порушенням його прав у сфері трудових відносин, тому в даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 237-1 КЗпП України як загальна норма, що розповсюджується на всі трудові правовідносини.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт порушення прав ОСОБА_1 , у сфері трудових відносин встановлений рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року у справі № 580/4322/22, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 року, залишено без змін.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 серпня 2020 року у справі справа № 127/16375/19.
В свою чергу позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з огляду на встановлені обставини страви та правові норми , що регулюють спірні правовідносини підлягають до часткового задоволення з огляду на те, що доводи про порушення законних прав, яке полягало у невиплаті належних йому сум грошового забезпечення знайшли своє підтвердження в матеріалах справи. Наявність такого порушення призвело до моральних страждань, втрати позивачем нормальних життєвих зав'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Беручи до уваги термін невиплати коштів, які є грошовим забезпеченням позивача, ступінь моральних страждань останнього, зміни у житті та зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, зокрема звернення до суду адміністративної юрисдикції а також принципи розумності та справедливості, судова колегія приходить до переконання, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 80000 грн. є завищеним, недоведеним та не обгрунтований як допустимими доказами так і на рівні встановлених законодавством приписів. При цьому суд враховує, що в мотивувальній частині позовної заяви (9 абз., 2 сторінка) позивач вказує на те, що задану моральну шкоду він оцінює в розмірі 30000 грн.
З огляду на що приходить до переконання про стягнення з ГУНП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн., що на думку суду, узгоджується із положенням ст. 237-1 КЗпП України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви, так як він є інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням, судовий збір в сумі 1073,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-84, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, ст. 16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання, зазначене в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 57, м. Черкаси) про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик