ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
13 жовтня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/4417/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДМС України у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
УСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває адміністративна справа позовом ОСОБА_1 до Управління ДМС України у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач скористався правом, передбаченим ст. 164 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив, в якому, серед іншого, заявив клопотання про закрити провадження по даному позову, як такий, що не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
В обґрунтування клопотання позивач зазначав, що згідно із постановою Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20 службове розслідування як узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства по результатам службової перевірки, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для сторін та, як односторонній акт органу влади, немає обов'язкового характеру для фізичної особи.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Аналогічні за змістом клопотання про закриття провадження у справі, позивачем заявлено у відповіді на заперечення відповідача та уточненій відповіді на заперечення відповідача.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право, у т. ч.: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Підстави для закриття провадження у справі визначені ст. 238 КАС України.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
У клопотанні про закриття провадження у справі позивач просить закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, ч. 3 ст. 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Адміністративною справою у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник не через оскарження висновків службової перевірки, а через незгоду позивача з відповідями відповідача від 02.03.2023 та 03.03.2023, якими відмовлено позивачу у призначенні та проведенні службової перевірки фактів, викладених у висновку службової перевірки УГІРФО ГУ МВС України у Львівській області від 21.11.2011.
Отже, звертаючись до суду за захистом прав, свобод та інтересів, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо відмови йому в проведенні службової перевірки за фактом документування його паспортом громадянина України.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що пред'явлений позивачем позов про визнання протиправною бездіяльність позивача та зобов'язання його вчинити певні дії відноситься до юрисдикції адміністративного суду і повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки предметом спору у справі, що розглядається є бездіяльність відповідача щодо не проведення службової перевірки, а не оскарження висновку службової перевірки.
За наведених обставин, клопотання про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 19, 44, 238, 240, 241, 243, 248 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі відмовити повністю.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.К. Левицький