Справа № 127/15226/23
Провадження № 2-др/127/113/23
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Тимощук Юлії Леонідівни про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2023 позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30924,36 грн. У решті позовних вимог - відмовлено. Також стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 1035,11 грн судового збору.
При ухвалені рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, про вирішення яких було заявлено представником позивача у позовній заяві та повідомлено про надання відповідних доказів протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення.
На офіційну електронну пошту суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Тимощук Ю.Л. надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (вх. ЕП-18378). В обґрунтування заяви адвокатом вказано, що у зв'язку із розглядом справи №127/15226/23 відповідачкою ОСОБА_1 понесено витрати на професійну правничу допомогу, та в підтвердження чого надано копію договору №АМ про надання правової допомоги від 24.04.2023 та копію акту виконаних робіт від 20.09.2023 до договору №АМ про надання правової допомоги від 24.04.2023.
09.10.2023 відповідачем ОСОБА_2 подано клопотання про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (вх. №81282). Відповідач заперечує щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, обґрунтовуючи свої заперечення наступним. Зазначає, що наданні заявником докази на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу належним чином не засвідчені. Вважає вимоги про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу безпідставними, оскільки під час розгляду справи по суті позивач та її представник не зверталися до суду із заявою про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Зауважив, що у прохальній частині заяви позивач не ставить матеріально-правових вимог для ухвалення додаткового рішення, до того ж прохальна частина заяви містить вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, а не про їх відшкодування. Також вказав, що до позовної заяви не додано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Відповідач просив врахувати, що згідно висновків Верховного Суду суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на корись якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Разом з тим, відповідач вважає, що відсутність детального опису виконаних робіт і фактично понесених витрат є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У контексті вказаної статті процесуального закону, враховуючи характер вирішуваного питання і сукупність наявних в матеріалах справі доказів, суд не вбачає необхідності виклику сторін в судове засідання.
Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
За положеннями п. 4. ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Разом з тим, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ, ухваленому в справі «Бєлоусов проти України», констатовано, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями.
Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 скористалася правничою допомогою адвоката, про що свідчить договір №АМ про надання правової допомоги від 24.04.2023, укладений між нею та адвокатом Тимощук Юлією Леонідівною.
Як вбачається із 1 Розділу цього Договору його предмет є надання правової допомоги, а саме здійснення усіх необхідних дій щодо підготовки позовної заяви, відповіді на відзив чи інших процесуальних документів (за потреби) до Вінницького міського суду Вінницької області щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини з ОСОБА_4 .
Згідно п. 2.1 цього Договору сторони погодили гонорар адвоката за надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн. Оплата гонорару клієнтом здійснюється у безготівковій формі на рахунок адвоката протягом 3-х місяців після набрання чинності рішення по суті справи. Факт виконаної роботи згідно цього додатку беззаперечно підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (п. 2.2 цього Договору).
20.09.2023 адвокатом Тимощук Ю.Л. та Кусяковою А.М. складено акт виконаних робіт до Договору №АМ від 24.04.2023 про надання правової допомоги.
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача, про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу загалом не підтверджені належними доказами, з огляду на наступне.
Заперечення відповідача щодо надання неналежним чином засвідчених копій документів судом не приймаються, оскільки представником ОСОБА_1 - адвокатом Тимощук Ю.Л. заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат разом із доданими до неї додатками надіслані до суду в електронній формі та у відповідності до вимог ч. 8 ст. 43 ЦПК України скріпленні електронним цифровим підписом представника.
Щодо твердження відповідача про відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат та заяви позивачки або її представника про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення суд зауважує, що вказане спростовується матеріалами справи, зокрема позовною заявою у якій позивач вказала, що розмір витрат, які позивач понесла та які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи складаються із 5000,00 грн за надання правової допомоги, при цьому повідомила, що підтвердження понесення судових витрат будуть надані додатково протягом п'яти днів після прийняття рішення суду, тобто позивачкою наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та зроблено відповідну заяву про надання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
До того ж суд не погоджується із запереченнями позивача щодо невірного формулювання прохальних вимог заяви, так як вказане є виявом надмірного формалізму, при цьому зміст заяви та її обґрунтування повністю узгоджуються із наведеними у ній посиланнями на норми цивільного процесуального законодавства щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо твердження відповідача про відсутність детального опису (наданих послуг) суд звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
У випадку, якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Щодо відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, то за змістом ця правової норма запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19.
Таким чином, враховуючи, що сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі - 5000,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, суд дійшов висновку, що надання детального опису робіт (наданих послуг) в даному випадку не є обов'язковим.
Суд враховує, що заявлені витрати пов'язані з розглядом цієї справи, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, є неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про правову допомогу), розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, при цьому незважаючи на заперечення відповідача щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в цілому, останнім будь-яких доказів про їх неспівмірність не надано, клопотання про їх неспівмірність відповідачем також не заявлялося, а тому суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами.
Зважаючи на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2023 позовні вимоги були задоволені частково, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 4820,73 грн.
Керуючись ст. 270, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі №127/15226/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) 4820,73 грн (чотири тисячі вісімсот двадцять гривень сімдесят три копійки) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна