СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/342/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.
без виклику учасників справи
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидорова Максима Володимировича, м. Запоріжжя (вх.№ 1560 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/342/23 (повний текст складено 17.07.2023, суддя Трофімов І.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Сидорова Максима Володимировича, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ", с. Руська Лозова, Харківська область
про стягнення 122 132,00 грн,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року Фізична особа-підприємець Сидоров Максим Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ", в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором транспортно-експедиційних послуг від 27.03.2014 №14-3 в загальному розмірі 122132,00 грн, а також судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/342/23 у позові відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин, якими встановив, що відповідно до п. 3.5 договору платежі за надані послуги здійснюються згідно строків, вказаних в заявці, але не пізніше 5 банківських днів із дня отримання замовником оригіналів рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної. Отже, зобов'язання відповідача з оплати послуг за договором виникає з моменту отримання оригіналів рахунку-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної. Водночас, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача вказаних документів, суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи, строк виконання грошового зобов'язання на суму 122 132,00 грн для відповідача не настав; позов є передчасним; встановлені у справі обставини свідчать про відсутність порушеного права позивача при зверненні до суду із позовом та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/342/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором транспортно-експедиційних послуг №14-3 від 27.03.2014 у загальному розмірі 122 132,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір. Покласти на відповідача судові витрати з розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вважає, що відповідач не спростовував факт виконання позивачем договору транспортно-експедиційних послуг №14-3, а свою позицію обґрунтовує виключно ненаданням необхідних, на його думку, документів. Втім, апелянт не погоджується із такою позицією, оскільки вважає, що у п. 3.5. укладеного договору передбачено оплату від дати отримання документів (рахунок фактура, акт виконаних робіт та податкова накладна), однак відповідачем не оспорюється факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг, у своєму відзиві він лише посилався на те, що нібито через відсутність рахунків у нього не настав строк оплати.
Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, скаржник зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. У зазначеній справі у договорі між контрагентами передбачалося, що на підставі рахунку на оплату покупець здійснює оплату 100% загальної вартості товару, зазначеної в додатках до договору, протягом десяти банківських днів з дня отримання товару. Не зважаючи на те, що за умовами договору оплата здійснюється на підставі рахунку, за змістом статті 692 ЦКУ та пункту 3.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується з дня отримання товару, а не рахунку. Тому, як вважає апелянт, обов'язок відповідача як замовника оплатити вартість наданих послуг виникає в силу закону та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку-фактури на оплату відповідачем вартості виконаних послуг; ненадання рахунку не є відкладальною умовою та не звільняє відповідача від обов'язку оплати послуг.
Щодо податкових накладних, апелянт зазначає, що із зареєстрованими податковими накладними відповідач у будь який час може ознайомитись у електронному кабінеті платника податків.
Також скаржник наголошує що в разі, якщо замовник безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що відповідач не заперечував факт знаходження підприємства за адресою: Харківська область, Харківський район (Дергачівський), с.Руська Лозова, вул. Польова, 11, яке опинилося в окупації і згодом після звільнення населеного пункту знаходилось на лінії фронту. Доставка поштових відправлень за індексом « 62332» була тимчасово припинена, обслуговування здійснювало інше відділення поштового зв'язку, на момент відправлення претензії « 61450» у м. Зміїв Харківської області. Тобто, як зазначає апелянт, через втручання обставин війни, існували обставини щодо можливості направлення поштової кореспонденції у звичайний спосіб. Втім, не зважаючи на це, позивачем було направлено претензію з трекномером поштового відправлення №6903530762469 на адресу відповідача у с. Руська Лозова, яке згодом було переадресовано, а потім повернуто відправнику; представник позивача - адвокат Д.В. Штабовенко направляв претензію на ім'я ОСОБА_1 - директора ТОВ «Фірма «СВ», за допомогою перевізника ТОВ «Нова пошта», трек номер №59000909043568 від 26.12.2022. Відповідно до даних сайту ТОВ «Нова пошта» зазначена претензія одержана директором підприємства 10.01.2023; при поданні позовної заяви, позивач намагався направити копію позовної заяви з додатками на зареєстровану поштову адресу відповідача, однак оператором поштового зв'язку було відмовлено у прийнятті листа через тимчасове не обслуговування поштового відділення №62332.
Апелянт зазначає, що не зважаючи на порушення звичайного режиму життя в умовах воєнного стану, позивачем було вжито всіх можливих дій щодо направлення документів передбачених п. 3.5. Договору.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначає, що електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом. Як вважає скаржник, відповідач фактично визнав наявність боргових зобов'язань, адже 28.11.2022 з його офіційної адреси надійшов лист, в якому він посилався на дію форс-мажорних обставин та додавав Висновок ТПП. Копія цього висновку додавалась разом із позовом, оскільки отримати цій висновок у інший спосіб, окрім як від відповідача, позивач не мав можливості. Як вважає скаржник, підстави для сумніву про те, що лист від 28.11.2022 було отримано саме від відповідача, який, у свою чергу, був обізнаний про наявність боргових зобов'язань перед позивачем, відсутні.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідач знайомився із матеріалами справи, а також подавав відзив на позовну заяву, що унеможливлює твердження про те, що він не отримав документи передбачені п. 3.5. Договору, адже їх копії знаходились у матеріалах господарської справи та у підсистемі Електронний суд.
За наведених підстав просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023 для розгляду справи №922/342/23сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сидорова Максима Володимировича на рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/342/23. Постановлено здійснювати розгляд справи №922/342/23 в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
17.08.2023 відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ Фірма "СВ" проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить відмовити у її задоволенні. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023, у зв'язку із знаходженням судді Плахова О.В. у відпустці, для розгляду справи №922/342/23 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 27.03.2014 між Фізичною особою-підприємцем Сидоровим Максимом Володимировичем (Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" (Довіритель) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №14-3 (далі Договір).
Відповідно до п. 1.2. договору довіритель доручає повіреному за винагороду організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішніх та міжнародних перевезеннях.
За умовами п. 1.4. договору, повірений приступає до виконання робіт на підставі додаткової угоди, що в подальшому йменується Замовлення, яка є невід'ємною частиною договору. У замовленні зазначається кількість та вид вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, терміни виконання, сума оплати за надані транспортно-експедиційні послуги .
Згідно з п. 4.2.7. Договору відповідач зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 днів після отримання оригіналів документів або направити експедитору мотивовану відмову від підписання акту. У разі неотримання такої відмови протягом 10 робочих днів, послуги вважаються наданими, їх якість вважається такою, що відповідає умовам договору, а вказана в них сума прийнята до оплати.
Згідно з п. 3.5. Договору платежі за надані послуги здійснюються згідно строків, вказаних в заявці, але не пізніше 5 банківських днів із дня отримання замовником оригіналів рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної.
Звертаючись до господарського суду з позовом позивач зазначав, що на підставі заявки №1901/2022 від 19.01.2021 до договору №14-3 від 27.03.2014 сторони домовились про перевезення ватажу "поліетилен" кількісно 22 т. Вартість перевезення склала 58'140 грн.
Товар було прийнято вантажоодержувачем 24.01.2022, що позивач підтверджував наданою до позовної заяви копією міжнародної транспортної накладної №HU1000239567/1.
За цією операцією складений акт наданих послуг №ОУ-0000026 від 24 січня 2022 року.
20 січня 2022 року складений рахунок №СФ-0000026 на загальну суму 58'140 грн.
На підставі заявки №1002/2022 від 10.02.2021 сторони домовились про перевезення вантажу "поліетилен" кількістю 22 т. Вартість перевезення склала 63 992 грн.
Товар було прийнято вантажоодержувачем 22.02.2022, що підтверджується міжнародною транспортною накладною № HU1000242140/1.
За цією операцією складений акт наданих послуг №ОУ-0000123 від 22 лютого 2022 року.
15 лютого 2022 року складений рахунок № СФ-0000123 на загальну суму 63 922,00 грн.
Загальна сума за двома операціями склала 122 132,00 грн.
Позивач зазначав, що 11.07.2022 разом із претензією на адресу відповідача було направлено оригінали наступних документів:
- два оригінали акту наданих послуг №ОУ-0000026 від 24 січня 2022 року;
- оригінал рахунку №СФ-0000026 на загальну суму 58 140,00 грн;
- два оригінали акту наданих послуг №ОУ-0000123 від 22 лютого 2022;
- оригінал рахунку №СФ-0000123 на загальну суму 63 922,00 грн.
В той же час, 16.08.2022 претензія із зазначеними додатками доставлена на відділення, що тимчасово обслуговувало поштовий індекс реєстрації відповідача, а 25.08.2022 поштовий конверт направлено за зворотною адресою до відправника.
Також позивач зазначає, що 26.12.2022 претензію направлено відповідачу через ТОВ «Нова пошта».
Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до Господарського суду з позовом, оскільки вважав, що вжив всіх можливих засобів для направлення оригіналів документів ТОВ Фірма "СВ". Отже, у відповідача виник обов'язок оплати наданих позивачем послуг за договором.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги транспортного експедирування.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також встановлено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Також, статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Позивачем до матеріалів справи надано міжнародні транспортні накладні №HU1000242140/1 та №HU1000239567/1, якими підтверджується факт надання ФОП Сидоровим М.В. послуг з перевезення вантажу за укладеним сторонами договором транспортно-експедиційних послуг №14-3 від 27.03.2014.
Також на підтвердження виконання умов договору, позивачем до матеріалів справи надано копії заявки №1002/2022 від 10.02.2021 та заявки №1901/2022 від 19.01.2021 до договору №14-3 від 27.03.2014, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000026, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000123, рахунок №СФ-0000026 від 20.01.2022 на загальну суму 58 140,00 грн, рахунок №СФ-0000123 від 15.02.2022 на загальну суму 63 922,00 грн.
Дослідженням умов договору встановлено, що у пункті 3.4. договору сторони дійшли згоди про те, що відшкодування витрат експедитора та оплата його послуг здійснюється на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставленого рахунку, заявки та акта приймання-передачі виконаних робіт.
Також, у п. 3.5. сторони узгодили, що платежі за надані послуги здійснюються згідно строків, вказаних в заявці, але не пізніше 5 банківських днів із дня отримання замовником оригіналів рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної.
За умовами п. 3.6. договору, оплата здійснюється на підставі рахунку експедитора.
Згідно з п. 4.2.7. договору відповідач зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 днів після отримання оригіналів документів або направити експедитору мотивовану відмову від підписання акту. У разі неотримання такої відмови протягом 10 робочих днів, послуги вважаються наданими, їх якість вважається такою, що відповідає умовам договору, а вказана в них сума прийнята до оплати.
З наданої до позову заявки №1901/2022 від 19.01.2021 до договору №14-3 від 27.03.2014 вбачається, що ставка за перевезення вантажу становить 58 140,00 грн, безготівковий розрахунок, 14 днів після отримання оригіналів документів.
Так само, згідно заявки №1002/2022 від 10.02.2021 до договору №14-3 від 27.03.2014, ставка за перевезення вантажу 63 992,00 грн, безготівковий розрахунок, 14 днів після отримання оригіналів документів.
Таким чином, виходячи з умов як заявок, так і п. 3.5., п. 3.6., п. 4.2.7. договору №14-3 від 27.03.2014 отримання замовником від експедитора оригіналів рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної є підставою для здійснення розрахунків між сторонами. Направлення саме вказаних документів є умовою договору для здійснення оплати відповідачем за отримані послуги.
Відповідно до п. 7.2. договору, спори, претензії розбіжності, що мають відношення до виконання даного договору , будуть розглядатись сторонами по можливості шляхом переговорів та обміном листами.
Сторона, що отримала претензію, зобов'язана розглянути її та відповісти по суті не пізніше 10 робочих днів з часу отримання претензії. Відсутність відповіді на претензію не є підставою для не звернення до господарського суду у відповідності із законодавством України (п. 7.3. договору).
Договір, зміни та доповнення до нього, або інші документи, створені у письмовій формі, підписані та передані по факсу, мають рівну з оригіналом юридичну силу (п. 8.5. договору).
Як зазначає позивач, 11.07.2022 разом із претензією про сплату заборгованості від 07.07.2022, що додана позивачем до позовної заяви, на адресу місцезнаходження ТОВ ФІРМА "СВ" позивачем направлено оригінали актів наданих послуг та оригінали рахунків.
На підтвердження наведених доводів позивачем до матеріалів справи надано копію конверту поштового відправлення із номером трекінгу поштового відправлення №6903530762469 (дата оформлення 11.07.2022 згідно конверту), відправником якого зазначено - фізична особа Сидоров М.В.
Разом з тим, дослідженням вказаного конверту встановлено, що відомості щодо одержувача на конверті не містяться. Як правомірно враховано судом першої інстанції, ні найменування одержувача, ні його адреса на поштовому конверті не зазначена, що не підтверджує доводи позивача про направлення вказаного листа саме на адресу ТОВ Фірми "СВ".
Відповідно до пунктів 59, 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Вказане поштове відправлення №6903530762469 не містить опису вкладення, що могло б підтвердити перелік вкладення до поштового відправлення. В той же час, відсутність опису вкладення унеможливлює перевірку переліку документів, що додавались для пересилання.
Таким чином, як правомірно враховано судом першої інстанції, надані позивачем докази, а саме, копія поштового відправлення №6903530762469, не дають змоги встановити перелік документів, що направлялись вказаним листом, отримувача та адресу, на яку його направлено.
Також позивачем до матеріалів справи надано копію експрес-накладної ТОВ "Нова Пошта" №59000909043568 від 26.12.2022, відповідно до якої відправником вказано Адвокатське об'єднання «Юридична компанія Радник», а одержувачем вказано приватну особу - ОСОБА_1.
Разом з тим, з вказаної експрес-накладної також неможливо встановити факт направлення позивачем на адресу відповідача оригіналів рахунків, актів наданих послуг та податкових накладних.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач не заперечував того, що його підприємство знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район (Дергачівський), с.Руська Лозова, вул. Польова, 11, опинилася в окупації, і згодом довгий час після звільнення населеного пункту знаходилася на лінії фронту. Позивачем було направлено претензію за поштовим відправленням №6903530762469 на адресу позивача у с. Руська Лозова, яке згодом було переадресовано, а потім повернуто відправнику. Таким чином, апелянт не спростовує того факту, що поштове відправлення №6903530762469 відповідачем не отримувалось.
Також апелянт зазначає, що представник позивача - адвокат Д.В. Штабовенко, направляв претензію на ім'я ОСОБА_1, який є директором ТОВ «Фірма «СВ» за допомогою ТОВ «Нова пошта» (трек номер №59000909043568 від 26.12.2022) і претензія одержана директором підприємства 10.01.2023 відповідно до даних з сайту ТОВ «Нова пошта». Натомість, як вже зазначалось, зі змісту вказаного поштового відправлення неможливо встановити, які саме документи направлялись до ТОВ «Фірма «СВ». Крім того, належними у справі доказами позивачем не підтверджено отримання 10.01.2023 вказаного листа відповідачем.
Щодо листа, який було направлено 28.11.2022 ФОП Сидорову М.В. з електронної пошти ТОВ Фірми "СВ": firmsvltd@gmail.com, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, який зазначив, що вказаний лист не свідчить про отримання відповідачем актів виконаних робіт або будь-яких інших документів за спірним договором.
Як вважає апелянт, направивши засобами електронного зв'язку лист від 28.11.2022, відповідач фактично визнав факт наявності боргових зобов'язань. Крім того, ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позовну заяву, на думку позивача, унеможливлює твердження про те, що відповідач не отримував документи, передбачені п. 3.5. договору, оскільки їх копії знаходяться в матеріалах справи та у підсистемі Електронний суд.
Дослідженням змісту листа відповідача від 28.11.2022, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що він носить інформаційний характер, не містить посилань на будь-який договір та був адресований всім партнерам відповідача. Отже, такий лист не може вважатись належним доказом визнання відповідачем заборгованості перед ФОП Сидоровим М.В. за спірним договором, як вважає скаржник.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
До матеріалів справи позивачем надано міжнародні транспортні накладні №HU1000242140/1 та №HU1000239567/1, які підтверджують факт надання ФОП Сидоровим М.В. послуг з перевезення вантажу за укладеним сторонами договором транспортно-експедиційних послуг №14-3 від 27.03.2014.
В той же час, за умовами п. 3.5. договору №14-3 від 27.03.2014, платежі за надані послуги здійснюються згідно строкам, обумовленим заявкою, але не пізніше п'яти банківських днів з дня отримання замовником рахунку-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної.
Отже, в даному випадку сторони у правовідносинах з перевезення вантажу пов'язали строк оплати не лише з наданням послуг з перевезення, факт надання яких є визначальним, а також і з виконанням перевізником супутнього обов'язку - оформлення та направлення замовнику рахунку-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної.
Водночас, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт направлення на адресу відповідача оригіналів рахунків, актів наданих послуг та податкових накладних. В той час як направлення вказаних документів є необхідним в силу умов договору, оскільки їх направлення пов'язується із початком строку здійснення оплати за надані експедитором послуги за договором №14-3 від 27.03.2014 - не пізніше п'яти банківських днів з дня отримання замовником рахунку-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивачем належними доказами не підтверджено направлення на адресу відповідача вказаних документів. Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що станом на час розгляду справи, строк виконання грошового зобов'язання на суму 122 132,00 грн для відповідача не настав, а відтак даний позов є передчасним.
Вказані обставини свідчать про відсутність порушеного права позивача при зверненні до суду із вказаним позовом та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, про що дійшов обґрунтованого висновку суд першої інстанції.
Посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19 в якій Суд зазначав, що рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, колегія суддів вважає нерелевантною. Зокрема, Суд виходив з того, що хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку", однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 3.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку. Тобто правовідносини у вказаній справі стосувались випадку, коли сторони прив'язували строк оплати з дня отримання товару, а не рахунку, який носить інформаційний характер стосовно реквізитів на які слід зараховувати грошові кошти.
Натомість, у справі що розглядається, сторони у правовідносинах з перевезення пов'язали початок строку оплати в частині здійснення розрахунків за надані/отримані послуги з перевезення, саме з датою отримання відповідачем рахунку-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної.
Судова колегія звертає увагу на те, що згідно з п. 4.2.7. договору замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 днів після отримання оригіналів документів або направити експедитору мотивовану відмову від підписання акту. У разі неотримання такої відмови протягом 10 робочих днів, послуги вважаються наданими, їх якість вважається такою, що відповідає умовам договору, а вказана в них сума прийнята до оплати.
Таким чином, виходячи з приписів наведеного пункту 4.2.7. договору, направлення відповідачу актів приймання -передачі та їх підписання (або відмова у підписанні) є необхідною умовою для початку відліку строків розрахунків між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що судова практика з приводу того, що рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, є сталою.
Разом з тим, доказів направлення відповідачу актів приймання -передачі для їх підписання, позивачем не надано, що дає підстави вважати про передчасність заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі, предметом розгляду якої є стягнення заборгованості за надані позивачем послуги, доказувати факт виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за договором має саме позивач.
В той же час, враховуючи встановлені у справі обставини, а також документи, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними доказами не підтверджено направлення на адресу відповідача документів, з якими пов'язується початок строку виконання зобов'язання з оплати, а тому станом на час розгляду справи, строк виконання грошового зобов'язання на суму 122 132,00 грн для відповідача не настав, що свідчить про передчасність позовних вимог.
Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, що оскаржено позивачем. За результатами апеляційного перегляду колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог як таких, що є передчасними, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидорова Максима Володимировича на рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/342/23 залишити без задоволення
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/342/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.10.2023
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко