Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
12 жовтня 2023 року Справа №200/3109/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року включно;
стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року у сумі 29930 гривень 35 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.03.2018 року по 03.01.2021 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 152 077 гривень 99 копійок за період з 01.03.2018 року по 03.01.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що він з 02.01.2016 року по 03.01.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.12.2010 року №299 позивача з 03.01.2021 року було звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту. Проте при виключенні зі списків особового складу позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення. У зв'язку з цим він 24 лютого 2021 року звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення та надати відомості про виплачене грошове забезпечення. У відповіді військової частини НОМЕР_2 зазначено, що за період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року включно позивачу належна до виплати індексація грошового забезпечення виплачена в сумі 4503,21 грн. із застосуванням базового місяця січень 2016 року, виплата не проводилась через відсутність фінансування, відомості про виплачене грошове забезпечення не надано. Для вирішення спору позивач 15.12.2021 року звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі №200/6424/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 02.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, з березня 2018 по 03.01.2021 - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року. Для виконання рішення суду позивачем отримано виконавчий лист, 03.06.2023 року відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі №200/6424/21 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 52814,47 грн. з одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується повідомленням про надходження коштів. Після виплати 52814,47 грн. державним виконавцем закінчено виконавче провадження. Проте при застосуванні у якості базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року сума індексації складає 83549,10 грн. Відповідачем нараховано та виплачено 53618,75 грн. Отже сума недоплати, на думку позивача, складає: 83549,10 грн. - 53618,75 грн. = 29930,35 грн.
Разом з цим, за період з 01.03.2018 року по 03.01.2021 року позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 4869,57 грн., яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Проте, на думку позивача, відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.01.2021 у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць на загальну суму 152 077,99 грн.
Позивач вважає такі дії неправомірними, оскільки вони порушують його права та охоронювані законом інтереси. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач з 02.01.2016 року по 03.01.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , був звільнений у запас, у зв'язку із закінченням строку контракту, виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення. Після свого звільнення позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, тому представник відповідача просив суд детально розглянути та порівняти вимоги позивача у 2021 році та у 2023 році, які на його думку схожі за предметом спору, періодами, підставами.
Для добровільної виплати індексації грошового забезпечення і виконання рішення суду фінансовою службою військової частини НОМЕР_2 позивачу була нарахована індексація грошового забезпечення та підготовлені відповідні розрахунки щодо сум індексації грошового забезпечення на підставі рішення суду в період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця - січень 2008 (суми за час служби не були виплачені) та за період з березня 2018 року по 03.01.2021 з врахуванням базового місяця - березень 2018 (за який нараховані суми були виплачені позивачу за час служби, до звільнення), для направлення клопотання і погодження розрахунків з юридичною службою та фінансово - економічною службою Командування Сил логістики.
Керуючись пунктом 3.2 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 року №744 , враховуючи відповідний алгоритм дій стосовно отримання письмової згоди не оскаржувати судове рішення щодо виплат за фондом грошового забезпечення командування, в очікуванні погодження наданих розрахунків, отриманні письмової згоди на виплату індексації грошового забезпечення позивачу і отриманні коштів для добровільної виплати індексації грошового забезпечення (без врахування раніше виплачених під час служби у сумі 5471,72) після надісланих керівництвом частини заявок на виділення коштів для виконання рішення суду у справі №200/6424/21 від 26.08.2021 року, з урахуванням важкого для країни часу та невідкладних завдань військової частини НОМЕР_2 в обороні території Донецької області, виходячи з необхідності збереження життя, здоров'я, забезпечення прав та законних інтересів військовослужбовців, працівників ЗСУ та їх евакуації для відновлення діяльності частини, з 03.06.2023 року позивачу в повному обсязі виплачена індексація грошового забезпечення на загальну суму 52814,47 грн.
Вказав, що позиція відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача ані у 2021 році, ані у 2023 році не змінилась. Грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078. Нарахована індексація позивачу за період з грудня 2015 року по березень 2018 року становить 0,00 грн. У період з січня 2016 року до березня 2018 року, в якому відбулось підвищення посадових окладів, індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого нарастаючим підсумком з січня 2016 року, у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 06 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №200/3109/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року продовжено військовій частині НОМЕР_2 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала суду від 04 вересня 2023 року разом із позовом з додатками отримана представником відповідача за довіреністю - 18 вересня 2023 року.
03 жовтня 2023 року відповідачем засобами електронного зв'язку надіслано до суду відзив на позов.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України.
ОСОБА_2 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 08 вересня 2015 року.
Позивач з 02 січня 2016 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02 січня 2016 року №1.
Наказом командира військової частин НОМЕР_2 від 30 грудня 2020 року №299 старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_2 , головного сержанта - командира відділення взводу охорони та оборони роти, звільнено у запас. З 03 січня 2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
18 лютого 2021 року позивач звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.
Листом від 31 березня 2021 року №810 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача про те, що з листопада 2018 року по 03 січня 2021 року позивачу виплачувалась індексація в межах фонду грошового забезпечення військової частини. Виплату індексації з січня 2016 року по жовтень 2018 року військова частина зможе здійснити на підставі відповідного рішення суду після набрання ним законної сили, в межах фонду грошового забезпечення для військової частини.
Відповідно до довідки про розмір виплати індексації від 31 березня 2021 року №808, позивачу індексація грошового забезпечення у період з 02 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року не виплачувалась. Починаючи з листопада 2018 року по день звільнення - виплачувалась у відповідних розмірах.
31 березня 2021 року відповідачем складено розрахунок індексації позивача за період з 02 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2016, для виплати індексації визначено суму у розмірі 4503,21 грн.
Тому для вирішення спору позивач звернувся до суду з позовними вимогами:
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу за період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 83 549,10 грн. з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 03.01.2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 463,15 грн. відповідно до абз.4,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 03.01.2021 року включно в сумі 152 077,99 грн. відповідно до абз. 4,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі №200/6424/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 02.01.2016 до 03.01.2021. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 02.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з березня 2018 по 03.01.2021 - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, військова частина НОМЕР_2 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №200/6424/21.
Згідно наданого розрахунку індексації за період з 02 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, позивачу вирішено виплатити 52 814,77 грн.
Згідно наданого розрахунку індексації за період з 01 березня 2018 року по 03 січня 2021 року, з урахуванням базового місяця - березень 2018 року, позивачу підлягає до виплати індексація грошового забезпечення у сумі 5471,72 грн, оскільки виплачено за вказаний період 5471,72 грн, залишок становить 0,00 грн.
На виконання рішення суду у справі №200/6424/21 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 52 814,47 грн.
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин (звільнення позивача з військової служби), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою).
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 160/8332/20.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Проте, як на момент звільнення позивача з військової служби та виключення його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (03 січня 2021 року), частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на викладене вище, позивач не пропустив строк на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 у справі № 520/9008/2020 та багатьох інших, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній постанові, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов:
тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);
наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи;
набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Важливо відмітити, що предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Судом встановлено, що у даній справі №200/3109/23 позивач, після отримання нарахованих та виплачених сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року по справі №200/6424/21, заявив позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року включно;
стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 02.01.2016 року по 28.02.2018 року у сумі 29930 гривень 35 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.03.2018 року по 03.01.2021 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 152 077 гривень 99 копійок за період з 01.03.2018 року по 03.01.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду у справі № 200/6424/21 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 52 814,77 грн за період з 02 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом, вважає, що при застосуванні у якості базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 02 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року сума індексації складає 83549,10 грн., тому сума недоплати, на думку позивача, складає: 83549,10 грн. - 53618,75 грн. = 29930,35 грн.
Разом з цим, позивач вважає, що за період з 01 березня 2018 року по 03 січня 2021 року виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Проте, на думку позивача, відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 січня 2021 року у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць на загальну суму 152 077,99 грн
З аналізу складу сторін, змісту позовних вимог та підстав позовів у справах № 200/6424/21 та 200/3109/23 суд приходить до висновку про їх тотожність з огляду на наступне:
відсутня зміна матеріального змісту позовних вимог (предмету позову). У даній справі позивач, заявляючи вимоги щодо стягнення відповідних коштів, фактично обирає інший спосіб захисту порушеного права, які вже захищені рішенням суду у справі №200/6424/21 шляхом зобов'язання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
уточнення формулювання вимог з «фіксованої індексації» на «індексацію-різницю» не є зміною предмету позову, оскільки в абзацах 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, тобто сутність спору зберігається.
Крім того, зміна суми в новому позові не вважається зміною предмета позову.
Не вбачає суд і зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову), і вважає, що вони співпадають з тими, що викладено в попередньому позові.
При цьому відсутність певних обставин (наприклад, щодо визначення «базового» місяця) або доповнення новими штучними обставинами (наприклад, визначення суми яка, на думку позивача, не доплачена) при збереженні в ньому інших первісних обставин не є зміною підстав позову.
Спірні періоди також співпадають.
Це свідчить про те, що позовні вимоги по даній справі цієї справи ґрунтуються на обставинах з приводу обсягу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року по справі №200/6424/21, яким, як зазначалося вище, вже вирішено спір щодо індексації грошового забезпечення позивачу за відповідні періоди.
З урахуванням викладеного, слід відмітити, що Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Разом з тим, доводи, викладені у позовній заяві свідчать про незгоду позивача із виконанням військовою частиною рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року по справі №200/6424/21, а предмет позову у цій справі фактично спрямований на його виконання.
Також, суд вважає за необхідне відмітити і про наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову, що обумовлено, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, обов'язковістю судового рішення, що набрало законної сили.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382,383 КАС України, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, або оскарження рішень, дій, бездіяльності органу державної виконавчої служби в порядку, визначеному статтею 287 КАС України.
При цьому, з відомостей, які містяться у програмному комплексі «Діловодство спеціалізованого суду» слідує, що позивачем у справі №200/6424/21 не подавались заяви в порядку ст. 382, 383 КАС України. Такж, у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем рішень, дій, бездіяльності органу державної виконавчої служби в порядку, визначеному статтею 287 КАС України.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.
Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.
Відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі №200/3109/23 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала постановлена та підписана 12 жовтня 2023 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов