Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року Справа№200/15782/21
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов
Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерконтинентгруп”
до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного
міжрегіонального управління Укртрансбезпеки
про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерконтинентгруп” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2021 року № 283870 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.
Доводи адміністративного позову обґрунтовує тим, що, приймаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідач, як вважає позивач, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства.
На підставі викладеного просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що приймаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства.
Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд справи за його участі не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерконтинентгруп” зареєстроване якості юридичної особи, ЄДРПОУ 34283958, юридична адреса: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Старо-Торцева, 4Б.
15.09.2021 року працівниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі а/д М-03 Київ-Харків Довжанський 429 км, проведений габаритно-ваговий контроль автомобіля DAF XF 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ “Інтерконтинентгруп” та причеп BODEX KIS 3WA, що перебуває в оренді у ТОВ “Інтерконтинентгруп” на підставі договору оренти найму (оренди) від 15.04.2021 року № 15/04-21, що перевозив кокс металургійний (відсів).
Відповідно до листа Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30.09.2021 року ТОВ “Інтерконтинентгруп” повідомлений, що за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу 15.09.2021 року працівниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки виявлені порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів, а саме: навантаження на осі складає: 1) 6,85 тонн; 2) 10,8 тонн; 3) 4,8 тонн; 4) 9,05 тонн; 5) 9,6 тонн; повна маса транспортного засобу складає 41,1 тонн, про що складений акт № 048739 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка № 0052574 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та нарахована плата за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 511,2 євро.
02.11.2021 року Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесена постанова № 283870 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Як встановлено судом, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса DAF XF 105.510 без навантаження складає 7500 кг., маса BODEX KIS 3WA без навантаження складає 7300 кг.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 14.09.2021 року № Р11682, видаткової накладної від 14.09.2021 року № 11682 маса навантаження вугільного коксу складає 23240 кг.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджене Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.
Розпорядженням КМУ № 1378-р від 16.12.2015 року "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
Тобто, відповідач у справі - є органом владних повноважень, якому надані владні повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Положення Закону України «Про автомобільний транспорт» визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.
З аналізу норм чинного законодавства, зокрема, статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», штраф, який застосовується до автомобільних перевізників, є адміністративно - господарським штрафом, тобто, такий штраф може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до частини першої статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб'єкт господарювання.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 року № 727.
Положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 2 Порядку 1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно п. 3 Порядку 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 4 Порядку 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 12 Порядку 1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно п. 14 Порядку 1567 рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Як встановлено судом та підтверджене матеріалами справи, під час перевірки встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, Ззокрема, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.
Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Таким чином, положеннями спеціального закону на перевізника покладений обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документи.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначна статтею 60 зазначеного Закону, абзацем 3 частини 1 якої встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наряду з викладеним, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Таким нормативно-правовим актом, який в цій частині мав бути дотриманий перевізником, є Правила дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно п.п. 22.5 п. 22 Правил перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Пунктом 4 Правил допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд).
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування проводиться відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, пунктом 1.5 якого визначено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Відповідно до п. 16 Порядку № 1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно - вагового контролю.
Порядком № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно - вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (редакція пункту діяла на час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м.
У разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т).
Пунктом 18 Порядку № 879 визначено, що за результатами точного габаритно-вагового контролю водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.
Пунктом 21 Порядку № 879 встановлено, що у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.
Як зазначалось раніше, відповідно до довідки від 15.09.2021 року № 0052574 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, у пункті 6 «результати вагового контролю» зазначено, що навантаження на осі складає: 1) 6,85 тонн; 2) 10,8 тонн; 3) 4,8 тонн; 4) 9,05 тонн; 5) 9,6 тонн; повна маса транспортного засобу складає 41,1 тонн.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса DAF XF 105.510 без навантаження складає 7500 кг., маса BODEX KIS 3WA без навантаження складає 7300 кг.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 14.09.2021 №Р11682, видаткової накладної від 14.09.2021 року № 11682 маса навантаження вугільного коксу складає 23240 кг.
Враховуючи наведене, загальна маса навантаження складала (7500+7300+23240)=38040 кг., що є допустимою вагою відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності винесення постанови, яка оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена неправомірність висновку відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт та протиправність винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови, яка оскаржується, такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про автомобільний транспорт», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерконтинентгруп” (ЄДРПОУ 34283958, юридична адреса: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Старо-Торцева, 4Б) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2021 року № 283870 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн. - задовольнити повністю.
Постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 02.11.2021 року № 283870 про застосування до ТОВ “Інтерконтинентгруп” адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн. - визнати протиправною та скасувати.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерконтинентгруп” (ЄДРПОУ 34283958, юридична адреса: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Старо-Торцева, 4Б) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 2270 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко