"31" жовтня 2007 р.
16:30
Справа № 13/227/07
м. Миколаїв
За позовом: Приватне підприємство “Оріанда»
/54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 38/
До відповідача: 1. Державна податкова адміністрація у Миколаївській області.
/54009, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6/
2. Державна податкова інспекція у
Центральному районі м. Миколаєва.
/54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/
про: визнання недійсним дії Державної податкової адміністрації у Миколаївській області під час проведення 30.03.2007р. планової перевірки ПП “Оріанда» та скасування рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 19.04.2007р.: № 0008152320/0 на суму 24 835 грн. і № 0008162320/0 на суму 105 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача: представник не з'явився.
Від І відповідача: Панчук С.Ю., довіреність від 29.08.2007р.
Замниборщ В.Б., довіреність від 10.09.07р.
Димчишина О.Й., довіреність від 04.05.2007р.
Від ІІ відповідача: Чаричанський П.О., довіреність від 02.02.2007р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним дії 1-го відповідача під час проведення 30.03.2007р. планової перевірки та про скасування рішень 2-го відповідача від 19.04.2007р.: № 0008152320/0 і № 0008162320/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 24835 грн. та 105 грн., обґрунтовуючи свій позов тим, що перевірка проведена з порушенням статей 13, 11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні».
1-й відповідач позов не визнає з тих підстав, що планова перевірка проведена відповідно статей 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 2 статті 11, статі 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» (а.с.31-33, 53).
2-й відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що за результатами перевірки складено акт, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу, передбаченого пунктом 1 статті 17 та статтею 22 вказаного закону , а також порушення частини 1 статті 7 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що є підставою для застосування штрафних санкцій , передбачених статтею 8 цього закону (а.с.24-26).
Розглянувши надані сторонами і витребувані судом докази, - суд
30.03.2007 року 1-й відповідач здійснив планову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства при здійсненні операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, про що склав акт перевірки від № 14000286/23-50 (а.с.13-14).
За результатами перевірки позивачу направлено рішення № 0008152320/0 від 19.04.2007 року (а.с.11) та №0008162320/0 про застосування штрафних санкції в сумі 24835 грн. та 105 грн. за порушення вимог пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, частини 1 статті 7 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», які позивач просить скасувати.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статтям 8 та 9 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» Державні податкові адміністрації в областях здійснюють, в тому числі, і такі функції як безпосередній контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю торгових патентів.
Отже, здійснюючи перевірку позивача щодо дотримання ним вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», працівники 1-го відповідача діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ. Статтею 11-1 вказаного Закону передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
У відповідності з нормами статей 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. Здійснена перевірка є плановою (а.с.34). Повноваження осіб, що здійснювали перевірку, підтверджені направленнями від 30.03.2007 року, факт їх пред'явлення засвідчує розписка працівника позивача (а.с.36-41).
Таким чином, перевірка позивача була проведена у відповідності з вимогами діючого законодавства України, а саме статей 15 та 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні».
Стаття 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Як свідчить акт перевірки від 30.03.2007 року (а.с.13-зворотна сторона), пояснення представників відповідача Замниборща В.Б., Димчишиної О.Й., які здійснювали перевірку, розрахункова операція на суму 4880 грн. щодо надання готельних послуг, не була проведена через реєстратор розрахункових операцій, що є порушенням пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .
Отже, 2-м відповідачем правомірно застосована штрафна санкція за порушення пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій), що відповідно пункту 1 статті 17 вказаного закону складає 2440 грн. (4880х5).
Пункт 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує господарюючого суб'єкта забезпечувати відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Денний звіт позивача свідчить про відсутність проведення операцій (а.с.27). На місці проведення розрахункових операцій встановлено 4967 грн. Різниця складає 87,00 грн. (4967 -4880 = 87). За таких обставин правомірним є застосування штрафної санкції в сумі 435 грн. у відповідності за статтею 22 зазначеного закону (87х5=435).
Частина 1 статті 7 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлює обов'язок суб'єкта господарювання розміщувати торговий патент на видному та доступному місці. Позивачем цей порядок порушено. Як свідчить акт перевірки (а.с.13-зворотна сторона), торговий патент знаходився в папці з документами. Відповідальність за це правопорушення встановлена пунктом 1 статті 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в вигляді штрафу у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць, що в даному випадку складає 105 грн.
Доводи позивача щодо неодноразових його перевірок з питань дотримання вимог законодавства при здійсненні операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу судом відхиляються, оскільки об'єктом перевірки були різні структурні підрозділи позивача, що знаходяться за різними юридичними адресами.
Не заслуговують на увагу також доводи позивача щодо неприсутності керівника в момент перевірки та той факт, що Горшков І.М. не є заступником директора, оскільки чинним законодавством присутність керівника юридичної особи при проведенні зазначених перевірок не передбачена, при проведення перевірки були присутні працівники позивача, зазначені в акті перевірки (Ходак О.О., Зайцев В.С., Бретко О.В., а також Горшков І.М. ).
За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя